ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 910/25433/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В.,суддів -Погребняка В.Я., Поліщука В.Ю.,за участю представників сторін:

ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

ПАТ "Укрексімбанк" - Орендівського В.І.,

Арбітражного керуючого Кізленка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 та ухвалу господарського суду міста Києва від 03.08.2016 у справі № 910/25433/14 про визнання банкрутом Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр", -

в с т а н о в и в:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 (суддя Чеберяк П.П.) задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на дії ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр" ОСОБА_4; припинено повноваження ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр" ОСОБА_4; призначено ліквідатором Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр" арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 408 від 27.02.2013); зобов'язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича ознайомитись з матеріалами справи та виконати вимоги постанови Господарського суду міста Києва від 02.12.2015.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 (колегія суддів: Верховець А.А. - головуючий, Мальченко А.О., Гаврилюк О.М.) апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 залишено без змін.

ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 та ухвалу господарського суду міста Києва від 03.08.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити без задоволення скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на дії ліквідатора, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, чинній з 19.01.2013 року, положення якого застосовуються в ліквідаційній процедурі банкрута, передбачено особливості оскарження судових рішень у процедурі банкрутства. Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, Законом України №4212-VI від 22.12.2011 року (частина 3 статті 8) передбачено перелік судових рішень місцевого господарського суду у справі про банкрутство, прийняті за результатами апеляційного перегляду яких постанови апеляційних судів можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції. Подання касаційних скарг на інші судові рішення, прийняті у справі про банкрутство, має наслідком відмову у їх прийнятті, про що виноситься ухвала. Необґрунтованість таких судових рішень може бути предметом касаційного перегляду разом з наступними судовими актами, які підлягають касаційному оскарженню згідно з частиною 3 статті 8 цього Закону.

Така правова позиція зазначена у висновках Верховного Суду України відповідно до постанови від 04.11.2015 року у справі №916/2019/13, постанови від 18.11.2015 року у справі №910/15007/14, постанови від 27.01.2016 року у справі №Б11/009-12 та постанови від 27.01.2016 року у справі №922/4908/13 та є обов'язковою для застосування судами відповідно до статті 11128 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з касаційної скарги, предметом касаційного оскарження є постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 та ухвала господарського суду міста Києва від 03.08.2016, якою серед іншого, призначено ліквідатором Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр" арбітражного керуючого Кізленка В.А.

З огляду на тлумачення Верховним Судом України положень частини 3 статті 8 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, як таких, яким обмежено право касаційного оскарження окремих судових рішень у справі про банкрутство, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 та ухвала господарського суду міста Києва від 03.08.2016 в частині призначення ліквідатором Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр" арбітражного керуючого Кізленка В.А. не можуть бути предметом перегляду в касаційному порядку.

Відтак, касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 та ухвалу господарського суду міста Києва від 03.08.2016 в частині призначення ліквідатором Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр" арбітражного керуючого Кізленка В.А. підлягає припиненню.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 та ухвалу господарського суду міста Києва від 03.08.2016 в частині припинення повноважень ліквідатора ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр" в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Господарського суду міста Києва від 12.12.2014 визнано Приватне акціонерне товариство "Рециклінг-Центр" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії ОСОБА_4, якого зобов'язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута у строк до 12.12.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 визнано кредиторами Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр":

першої черги: Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 2 756 грн. 00 коп., Публічне акціонерне товариство "Київенерго" на суму 2 436 грн. 00 коп., Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" на суму 1 218 грн. 00 коп.;

другої черги: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві на суму 578 грн. 10 коп.;

третьої черги: Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на суму 8 030 020 грн. 42 коп.;

четвертої черги: Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на суму 3 507 194 грн. 67 коп., Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 42 481 054 грн. 66 коп., Публічне акціонерне товариство "Київенерго" на суму 4 815 117 грн. 93 коп., Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" на суму 32 776 грн. 27 коп.;

шостої черги: Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на суму 701 438 грн. 93 коп., Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 4 980 455 грн. 88 коп., Публічне акціонерне товариство "Київенерго" на суму 40 000 грн. 00 коп., Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва на суму 31 391 грн. 71 коп.;

визнано вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", які забезпечені заставою майна боржника на суму 33 769 878 грн. 51 коп.;

затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр" на загальну суму 98 396 317 грн. 08 коп.

09.06.2016 Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії ліквідатора банкрута ОСОБА_4

Задовольняючи скаргу банку на дії ліквідатора банкрута ОСОБА_4, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на невиконання ліквідатором своїх обов'язків щодо скликання зборів кредиторів за вимогою кредитора (вимоги якого становлять більшість кредиторської заборгованості банкрута), що призвело до порушення прав кредитора та вимог ст.26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У зв'язку з цим суд припинив повноваження ОСОБА_4 як ліквідатора та призначив нового ліквідатора в порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі порушено та здійснюється відповідно до ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Стаття 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" віднесена до VII розділу вказаного Закону, який передбачає особливості банкрутства окремих категорій боржників.

Відповідно до ст. 84 (розділ VII) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відносини, пов'язані з банкрутством боржників, визначених у цьому розділі, регулюються Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Отже, при здійсненні провадження у справі про банкрутство підприємства - боржника, що ліквідується власником, суд застосовує загальні норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з урахуванням вимог ст. 95 зазначеного Закону.

Згідно ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Отже, статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачена можливість покладення обов'язків ліквідатора на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого.

При цьому, на голову ліквідаційної комісії, який призначений ліквідатором, розповсюджують свою дію вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо обов'язків ліквідатора банкрута.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду міста Києва від 12.12.2014 визнано Приватне акціонерне товариство "Рециклінг-Центр" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії ОСОБА_4, якого зобов'язано провести ліквідаційну процедуру.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, керуючись ч. 3 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (вимоги якого становлять більше третини всіх вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів боржника) звернулось до ліквідатора з вимогою від 22.03.2016 за вих. № 176-04/1211 про скликання зборів кредиторів Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр".

З огляду на те, що з моменту отримання вимоги ліквідатор не скликав та не провів протягом двох тижнів збори кредиторів, Банк повторно звернувся до ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр" ОСОБА_4 з вимогою від 18.05.2016 за вих. № 176-04/2143 про скликання зборів кредиторів. Однак, вказані вимоги кредитора ліквідатором ОСОБА_4 виконані не були.

Разом з цим, листом від 10.06.2016 за вих. № 910/25433/14 ліквідатор повідомив Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" про відсутність правових підстав для проведення зборів кредиторів та формування комітету кредиторів, оскільки провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр" порушено за особливостями, передбаченими ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка не передбачає обов'язкове створення комітету кредиторів.

Так, ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює та регулює порядок здійснення процедури банкрутства за особливою (спрощеною) процедурою та не передбачає формування комітету кредиторів та прямо не зобов'язує ліквідатора скликати та проводити збори кредиторів.

При цьому, стаття 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не встановлює будь-яких особливостей (виключень) щодо скликання зборів кредиторів в порядку, встановленому ч. 3 ст. 26 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" збори кредиторів у провадженні у справі про банкрутство скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою, за ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких становить не менше ніж третину всіх вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів. Збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) та проводяться протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання. Збори кредиторів проводяться за місцезнаходженням боржника.

Отже, за наявності обґрунтованого клопотання кредитора або кредиторів, сума вимог яких становить не менше ніж третину всіх вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) забезпечує скликання та проведення зборів кредиторів протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання .

Законом не встановлені конкретні критерії визначення обґрунтованості такого клопотання, а лише передбачено право його заявлення відповідним суб'єктом цих правовідносин, що є обов'язковим до розгляду.

Таким чином, кредитори банкрута після підтвердження обґрунтованості судом їх вимог мають право звернутись до ліквідатора про скликання зборів кредиторів з метою формування їх представницьких органів.

Відповідно до ч. 3 ст. 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

Згідно ч. 4 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Також статтею 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлений перелік повноважень ліквідатора, які він здійснює з дня свого призначення.

Частиною 11 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що дії (бездіяльність) ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

Відповідно до ч.12 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів або з власної ініціативи може припинити повноваження ліквідатора і призначити нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно до ст.114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від виконання ним своїх обов'язків здійснюється господарським судом за клопотанням комітету кредиторів, органу, уповноваженого управляти державним майном (для державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків) або за власною ініціативою у разі:

1) невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

2) зловживання правами арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

3) подання до суду неправдивих відомостей;

4) відмови в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску;

5) припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

6) наявності конфлікту інтересів.

Встановивши вищевикладені обставини, дослідивши матеріали справи та надавши їм відповідну правову оцінку, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що дії ліквідатора ОСОБА_4 щодо не скликання та не проведення зборів кредиторів Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр" не відповідають вимогам ч.3 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та призводять до порушення прав одного із найбільших кредиторів боржника. У зв'язку з цим повноваження ОСОБА_4 як ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр" підлягають припиненню.

Посилання ОСОБА_4 на те, що його призначено ліквідатором банкрута з посади голови ліквідаційної комісії, а не з числа осіб, що отримали свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого, тому на нього не поширюються вимоги Закону стосовно необхідності скликання і проведення зборів кредиторів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором).

Згідно статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням вищезазначеного, виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для усунення ОСОБА_4 від виконання обов'язків ліквідатора банкрута.

Отже, постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 та ухвала господарського суду міста Києва від 03.08.2016 в частині припинення повноважень ліквідатора ОСОБА_4 прийняті у відповідності до фактичних обставин справи та з дотриманням вимог чинного законодавства, тому підстави для їх скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних рішеннях та не заперечують правомірність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, в тому числі ст. ст. 26, 95, 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 в частині припинення повноважень ліквідатора ОСОБА_4 у справі № 910/25433/14 залишити без змін.

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 в частині призначення ліквідатором Кізленка В.А. у справі № 910/25433/14 припинити.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Погребняк В.Я. Поліщук В.Ю.