ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2016 року м. Київ справа № 800/365/16

Час 15 год. 27 хв.

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Веденяпіна О.А. Вербицької О.В. Цвіркуна Ю.І. Юрченко В.П.за участю секретаряТитенко М.П.та представників сторін: позивач ОСОБА_7,від відповідачаКот О.В.,від третьої особи-1 від третьої особи-2Рябенко С.Д., Маглиш А.С., ОСОБА_11розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомОСОБА_7

доВерховної Ради Українитреті особи1. Український інститут національної пам'яті 2. Покровська міська рада Дніпропетровської областіпровизнання протиправними дій, скасування постанови в частині та зобов'язання вчинити дії ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 звернувся до Вищого адміністративного суду України, як до суду першої інстанції в порядку статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, із позовною заявою до Верховної Ради України, в якій (з урахуванням заяв від 28.07.2016 та 12.10.2016) просить:

- визнати протиправними дії Верховної Ради України під час підготовки та прийняття постанови Верховної Ради України № 1037-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів» в частині перейменування міста Орджонікідзе Дніпропетровської області на м. Покров;

- визнати недійсною та скасувати постанову Верховної Ради України № 1037-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів» в частині перейменування міста Орджонікідзе Дніпропетровської області на м. Покров;

- зобов'язати Верховну Раду України прийняти нове рішення стосовно перейменування міста Орджонікідзе Дніпропетровської області, відповідно до п.8 ст.7 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в України та заборону пропаганди їхньої символіки», на підставі рекомендації Українського інституту національної пам'яті.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постанова Верховної Ради України №1037-VIII в оскаржуваній частині прийнята без належного вивчення документів щодо перейменування міста Орджонікідзе Дніпропетровської області та всупереч рекомендацій Українського інституту національної пам'яті, що є порушенням п.8 ст.7 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

Також позивач вважає, що його право на інформацію, яке гарантоване ст.34 Конституції України та Законом України «Про інформацію», є порушеним, оскільки позивач не отримував будь-якої інформації під час виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» про перейменування міста Орджонікідзе на місто Покров. Свою позицію він обґрунтовує тим, що не мав можливості вільно одержати інформацію про намагання влади перейменувати місто Орджонікідзе на Покров, не зміг реалізувати право на висловлення своєї думки про перейменування міста Орджонікідзе та реалізувати свій законний інтерес та свободу у прийняті рішення місцевого значення через відсутність своєчасної інформації.

У письмових запереченнях на позовну заяву відповідач просить у задоволенні адміністративного позову відмовити, мотивуючи свої заперечення тим, що питання щодо перейменування міста Орджонікідзе Дніпропетровської області розглядалось на засіданнях Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування 15.02.2016 та 17.02.2016, на першому з яких було розглянуте звернення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області від 11.02.2016 за № 17/33-677/16, в якому орган місцевого самоврядування пропонує рекомендувати до розгляду Верховною Радою України пропозицію щодо перейменування міста Орджонікідзе Дніпропетровської області на місто Покров, та заслуховувалась думка голови Українського інституту національної пам'яті ОСОБА_13, який не наполягав на пропонованій інститутом назві міста Великий Луг. А також, у подальшому, при прийнятті оскаржуваної постанови Верховна Рада України діяла в межах повноважень, визначених п.29 ч.1 ст.85 Конституції України та відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2016 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, було залучено Український інститут національної пам'яті та Орджонікідзевську міську раду.

Протокольною ухвалою від 31.10.2016 судом на підставі ст.55 КАС України допущено заміну третьої особи-2 (Орджонікідзевської міської ради) її правонаступником - Покровською міською радою Дніпропетровської області.

Український інститут національної пам'яті (далі - Інститут) подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що положення Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» не визначають, в яких межах пропозиції органу місцевого самоврядування та Інституту мають враховуватися Верховною Радою України при прийнятті рішення про перейменування населеного згідно п.8 ст.7 названого Закону. Враховуючи, що під час розгляду та обговорення питання щодо перейменування міста Орджонікідзе Дніпропетровської області на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування було обговорено рекомендацію Інституту та пропозиції органу місцевого самоврядування, а згідно п.29 ст.85 Конституції України перейменування населених пунктів відноситься до виключної компетенції Верховної Ради України, то оскаржувана постанова прийнята правомірно.

Покровська міська рада Дніпропетровської області (далі - Покровська міська рада) письмових пояснень щодо адміністративного позову не надала.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_7 свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник Верховної Ради України в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.

Представник Українського інституту національної пам'яті в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Представники Покровської міської ради в судовому засіданні проти позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні, зазначивши, що оспорюване рішення Верховної Ради України фактично не порушує права позивача та прийняте Верховною Радою України в межах її повноважень.

Заслухавши пояснення сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду та вирішення даного спору, судова колегія встановила таке.

Верховною Радою України прийнято Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» № 317-VIII від 09 квітня 2015 року, який набрав чинності 21 травня 2015 року (далі - Закон України № 317-VIII).

Пунктом 7 статті 7 Закону України № 317-VIII встановлено, що Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом в установленому порядку провести громадські слухання та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо перейменування населених пунктів, районів та областей, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму.

Листом від 25.11.2015 за №5/1887-3206/15 (т.1, а.с.13) Орджонікідзевська міська рада Дніпропетровської області надала відповідь на запит Голови МО ВО «Свобода» ОСОБА_7 від 21.02.2015 за №014/16, яким повідомила, що Орджонікідзевською міською радою 6 скликання рішення стосовно перейменування міста Орджонікідзе не приймалося.

Листом від 26.02.2016 за №5/457-1071/16 (т.1, а.с.12) Орджонікідзевська міська рада Дніпропетровської області надала відповідь на запит Голови МО ВО «Свобода» ОСОБА_7 від 21.02.2016 за №014/16, яким повідомила, що на теперішній час не існує статуту територіальної громади міста Орджонікідзе, відтак, громадські слухання, які були проведені, вважалися б нелегітимними. Тому протоколів, що підтверджують проведення громадських слухань на виконання Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» не існує.

Таким чином, Орджонікідзевською міською радою громадські слухання проведені не були, чим не виконано вимоги п.7 ст.7 Закону України № 317-VIII.

За змістом п.8 ст.7 Закону України № 317-VIII Верховна Рада України у тримісячний строк, який обчислюється з дня закінчення строку, визначеного пунктом 7 цієї статті Закону, приймає рішення про перейменування населених пунктів та районів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, з урахуванням пропозицій, поданих Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, та рекомендацій Українського інституту національної пам'яті. У разі якщо протягом строку, встановленого пунктом 7 цієї статті Закону, пропозиції щодо перейменування населених пунктів та районів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, не були подані до Верховної Ради України, відповідне рішення про перейменування таких населених пунктів та районів приймається Верховною Радою України на підставі рекомендацій Українського інституту національної пам'яті.

Згідно пункту 4 Додатку до Постанови Верховної Ради України «Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України восьмого скликання» №22-VІІІ від 04.12.2014 питання щодо адміністративно-територіального устрою України є предметом відання Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування (далі - Комітет).

Інститут листом від 15.02.2016 за №01/507 надіслав Комітету рекомендації щодо перейменування населених пунктів, органи місцевого самоврядування яких не подали відповідних пропозицій. Згідно додатку до цього листа, Інститутом запропоновано перейменувати місто Орджонікідзе Дніпропетровської області на місто Великий Луг (т.2, а.с.129, 135).

З матеріалів справи також вбачається, що до Верховної Ради України надійшло звернення Орджонікідзевської міської ради №17/33-677/16 від 11.02.2016 за підписом секретаря Орджонікідзевської міської ради ОСОБА_11 (т.2, а.с.161), в якому зазначено, що згідно розпорядження голови були організовані заходи щодо громадського обговорення, за результатами яких орган місцевого самоврядування пропонує рекомендувати до розгляду Верховною Радою України пропозицію щодо перейменування міста Орджонікідзе Дніпропетровської області на місто Покров.

Комітетом Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування були проведені засідання 15.02.2016 та 17.02.2016, на яких було розглянуто питання про перейменування окремих населених пунктів та районів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму за пропозиціями органів місцевого самоврядування та рекомендаціями Інституту, на яких розглядалось вищезазначене звернення Орджонікідзевської міської ради від 11.02.2016, заслуховувались думки Голови Українського інституту національної пам'яті ОСОБА_13, народних депутатів України, членів Комітету.

Так, на засіданні Комітету, яке відбулося 15 лютого 2016 року, головуючий Голова Комітету Власенко С.В. поставив на обговорення питання про перейменування міста Орджонікідзе на місто Покрова. Голова Інституту ОСОБА_13 запропонував перейменувати місто Орджонікідзе на місто Великий Луг з тих підстав, що ця назва є історичною. За результатами обговорень на засіданні Комітету заперечення щодо перейменування міста Орджонікідзе на місто Покров висловлені не були, що підтверджується витягом зі стенограми засідання Комітету (т.2, а.с.106-128).

На засіданні Комітету, яке відбулося 17 лютого 2016 року, також було обговорено питання про перейменування міста Орджонікідзе та заслуховувались думки, зокрема, народного депутата України Шипка А.Ф., Голови Інституту ОСОБА_13, який зазначив, що не наполягає на пропонованій Інститутом назві міста Великий Луг, що підтверджується витягом зі стенограми засідання Комітету (т.2, а.с.71-80).

Протоколом засідання Комітету №38 від 15.02.2016 було ухвалено підтримати пропозиції органів місцевого самоврядування та рекомендації Українського інституту національної пам'яті щодо перейменування населених пунктів (додаток №1) та доручити народним депутатам України - членам Комітету розробити і внести на розгляд до Верховної Ради України проект постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів». За прийняття вказаного рішення проголосувала більшість народних депутатів України - 10 членів Комітету (т.2, а.с.84-93).

Згідно додатку №1 до Протоколу №38 засідання Комітету від 15.02.2016 пропоновано місто Орджонікідзе перейменувати на місто Покров (т.2, а.с.94-105).

17 лютого 2016 року у секторі реєстрації законопроектів Головного управління документального забезпечення Апарату Верховної Ради України був зареєстрований проект Постанови «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» №4084, підпунктом 2 пункту 1 якого пропонувалось перейменувати у Дніпропетровській області місто Орджонікідзе на місто Покров (т.2, а.с.23-30)

17 березня 2016 року на пленарному засіданні Верховної Ради України Головою Верховної Ради України Гройсманом В.Б. було оголошено про розгляд проекту Постанови «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» №4084. Після доповіді народного депутата України Фудорука М.Т. та обговорення проекту Головою Верховної Ради України Гройсманом В.Б. була внесена пропозиція про прийняття проекту за основу та в цілому.

Це рішення прийнято відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України та оформлено відповідною Постановою Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» за № 1037-VІІІ. «За» проголосувало 231 народних депутатів України.

Вказані обставини підтверджуються стенограмою пленарного засідання Верховної Ради України 17 березня 2016 року (витяг - т.2 а.с.16-21), яка відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» є офіційним документом, що підтверджує процес обговорення і прийняття рішень Верховною Радою України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до вимог частини першої ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів визначені у статті 171-1 КАС України.

За приписами пункту чотири частини першої статті 171-1 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих позивачем пояснень під час судового розгляду справи, звертаючись з даним позовом до суду, позивач фактично не погоджується з новою назвою міста Орджонікідзе - місто Покров та вважає правильним перейменувати місто Орджонікідзе у місто Великий Луг.

Відповідно до пункту 29 ч.1 ст.85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів.

Згідно пункту 1 ч.1 ст.7 Закону України «Про географічні назви» найменування та перейменування географічних об'єктів у межах визначених законом повноважень та відповідно до вимог цього Закону здійснюють Верховна Рада України - щодо найменування та перейменування одиниць адміністративно-територіального устрою України (шляхом внесення змін до Конституції України), населених пунктів і районів, а також географічних об'єктів, створених за рішеннями Верховної Ради України.

Положеннями статей 7, 140 та 141 Конституції України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» в України визнається та гарантується місцеве самоврядування, яке надає право територіальним громадам самостійно вирішувати питання місцевого значення, але в межах, визначених Конституцією і законами України.

Відповідно до пункту 2 статті 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування (ратифіковано Законом №452/97-ВР від 15.07.97) органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Повноваження сільських, селищних та міських рад визначені статтями 25 та 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Однак, наведені положення цього Закону не наділяють сільські, селищні та міські ради компетенцією щодо вирішення питання про найменування або перейменування населених пунктів.

Згідно частини 2 статті 46 Регламенту Верховної Ради України актами Верховної Ради є закони, постанови, резолюції, декларації, звернення, заяви.

За змістом частин 1, 3 статті 138 Регламенту Верховної Ради України постанови та інші акти (резолюції, декларації, звернення, заяви) Верховної Ради, визначені статтею 46 цього Регламенту, Верховна Рада приймає більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу, крім випадків, визначених Конституцією України, з дотриманням процедури, передбаченої для розгляду законопроектів у першому читанні з прийняттям їх у цілому, якщо Верховною Радою не прийнято іншого рішення.

Враховуючи наведені положення законодавства, колегія суддів зазначає, що виключно Верховна Рада України наділена повноваженнями щодо найменування і перейменування населених пунктів і районів. Такі рішення приймаються у формі постанов на пленарних засіданнях після обговорення цього питання більшістю голосів народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

За встановлених обставин справи про те, що Орджонікідзевською міською радою Дніпропетровської області на виконання вимог п.7 ст.7 Закону України № 317-VIII не було проведено громадських слухань, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що прийняття Верховною Радою України постанови №1037-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів» в частині перейменування міста Орджонікідзе Дніпропетровської області на місто Покров не порушує право позивача на участь у місцевому самоврядуванні, про яке зазначає останній, оскільки така постанова прийнята відповідачем на виконання п.8 ст.7 Закону України № 317-VIII.

За змістом частин 9, 10 статті 5 Закону України «Про географічні назви» присвоєння однієї і тієї ж назви кільком однорідним географічним об'єктам у межах одного населеного пункту або району не допускається.

Забороняється присвоювати географічним об'єктам назви, які є іменами або псевдонімами осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім випадків, пов'язаних з розвитком української науки та культури), працювали у радянських органах державної безпеки, назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних радянських республік та похідні від них, а також назви, пов'язані з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті (крім пам'ятників та пам'ятних знаків, пов'язаних з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури).

При розгляді справи судом не встановлено, а позивачем не наведено обставин, які б свідчили, що перейменування назви міста Орджонікідзе на місто Покров суперечить вищенаведеним положенням Закону України «Про географічні назви».

Враховуючи, що під час розгляду та обговорення питання щодо перейменування міста Орджонікідзе Дніпропетровської області на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування було обговорено рекомендацію Українського інституту національної пам'яті та пропозиції органу місцевого самоврядування, а згідно п.29 ст.85 Конституції України перейменування населених пунктів відноситься до виключної компетенції Верховної Ради України, то оскаржувана постанова прийнята відповідачем правомірно та в межах повноважень.

Позивач також посилається на те, що, приймаючи оскаржувану постанову, відповідач зазначив неправдиву інформацію про те, що рішення прийнято, враховуючи пропозиції, які подані органами місцевого самоврядування, та рекомендації Інституту, оскільки згідно листа секретаря Орджонікідзевської міської ради ОСОБА_11 №5/897-2187-16 від 30.05.2016 органами місцевого самоврядування рішення про перейменування міста Орджонікідзе не приймалося (т.1 а.с.44).

Крім того, позивачем надано суду постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016, якою постанову Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14.04.2016 у справі 184/455/16-а (2-а/184/9/16) скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено, визнано протиправними дії щодо направлення листа-пропозиції щодо перейменування м.Орджонікідзе Дніпропетровської області на назву Покров суб'єктом владних повноважень секретарем Орджонікідзевської міської ради ОСОБА_11 під час здійснення заходів по виконанню Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» стосовно перейменування міста Орджонікідзе Дніпропетровської області.

Як встановлено колегією суддів з названої постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 (т.2, а.с.174-175), в мотивувальній частині вказаного судового рішення йдеться про лист-пропозицію № 17/3-113/16 від 12.01.2016, яка направлена секретарем Орджонікідзевської міської ради ОСОБА_11 до Українського інституту національної пам'яті. В той же час, з матеріалів справи вбачається, що на засіданні Комітету було враховано інший лист - № 17/33-677/16 від 11.02.2016.

Крім того, колегія суддів вважає слушними доводи відповідача про те, що Верховна Рада України не уповноважена перевіряти наявність або відсутність у секретаря Орджонікідзевської міської ради повноважень щодо направлення до парламенту звернення, яким запропоновано рекомендувати до розгляду Верховною Радою України пропозицію щодо перейменування міста Орджонікідзе Дніпропетровської області на місто Покров.

При цьому, згідно пункту 11 ч.1 ст.16 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» комітети при здійсненні законопроектної функції зобов'язані вивчати громадську думку, розглядати звернення громадян, об'єднань громадян, будь-які пропозиції, що свідчать про потребу в прийнятті нових законодавчих актів або у внесенні змін до законодавчих актів, і, в разі необхідності, готувати відповідні проекти актів та вносити їх на розгляд Верховної Ради України.

Окрім того, як вбачається з оскаржуваної постанови Верховної Ради України, нею було перейменовано цілу низку окремих населених пунктів у різних областях України, а тому посилання в преамбулі цієї постанови на врахування як пропозицій, поданих органами місцевого самоврядування, так і рекомендацій Українського інституту національної пам'яті, стосуються усіх перейменованих населених пунктів в цілому.

За таких обставин, не можуть бути прийняті до уваги доводи позивача щодо того, що в оскаржуваній постанові вказана неправдива інформація про те, що рішення відносно міста Орджонікідзе прийнято з врахуванням пропозицій, поданих органами місцевого самоврядування.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. <...> Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Враховуючи наведену позицію Конституційного Суду України, колегія суддів Вищого адміністративного суду зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, при розгляді справ адміністративний суд має встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або про наявність іншого ущемлення прав та свобод позивача.

Під час судового розгляду даної справи позивачем не наведено, а судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що оскаржуваними діями та постановою Верховної Ради України порушено права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки при прийнятті постанови від 17.03.2016 р. № 1037-VIII в оскаржуваній частині Верховна Рада України діяла за наявності відповідних правових підстав, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 100, 159 - 163, 167, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_7 відмовити.

2. Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді (підписи) О.А. Веденяпін

О.В. Вербицька

Ю.І. Цвіркун

В.П. Юрченко