ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2016 р. м. Київ К/9991/36702/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),

Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим (далі - Міністерство) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити півні дії,

за касаційною скаргою Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим на постанову Київського районного суду міста Сімферополя від 07 лютого 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Міністерства про зобов'язання надати матеріальну допомогу на придбання лікарських препаратів.

Постановою Київського районного суду міста Сімферополя від 07 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року, позов задоволено.

Визнано протиправними дії Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим щодо відмови ОСОБА_3 в наданні матеріальної допомоги в розмірі одного прожиткового мінімуму на придбання лікарських препаратів та зобов'язано надати таку матеріальну допомогу.

У касаційній скарзі Міністерство, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли висновку, що позивачка, як інвалід 2-ї групи, потребує постійного лікування, у зв'язку з хворобою - сахарний діабет 2-го типу, та враховуючи недостатнє забезпечення її лікарськими препаратами, набула права на одержання матеріальної допомоги на лікування.

Проте, суд касаційної інстанції не погоджується з вказаним висновком судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 є пенсіонеркою, інвалідом 2-ої групи загального захворювання, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим та отримує пенсію по інвалідності.

Позивач хворіє сахарним діабетом 2-го типу, інсулінозалежним варіантом цукрового діабету. За перше півріччя 2010 року позивач недоотримала 13 картриджів інсуліну. На підставі цього, вона зверталася неодноразово з заявами до відповідача про надання ій матеріальної допомоги на лікування.

На засіданні комісії Міністерства праці та соціальної політики Автономної республіки Крим з надання допомоги громадянам 31 серпня 2010 року було вирішено про перенесення питання про надання допомоги позивачці на наступне засідання, через відсутність підтверджуючих доказів необхідності надання такої допомоги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 31 серпня 2010 року № 377 затверджені заходи із соціальної підтримки малозабезпечених громадян, інвалідів та інших категорій громадян на 2010 рік, якими, визначено обсяг фінансування з бюджетних коштів Автономної Республіки Крим Міністерству праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим витрат на надання одноразової грошової матеріальної допомоги громадянам у випадку тривалої хвороби, смерті близьких родичів (одного з подружжя, батьків дітей), стихійного лиха та інших особливих обставин.

З метою забезпечення виконання вищевказаного заходу з надання матеріальної допомоги наказом Міністерства від 31 серпня 2010 року № 137 затверджено Положення про Комісію Міністерства з надання допомоги громадянам (далі - Положення).

Згідно з підпунктом 5.1 пункту 5 Положення вирішення питання про надання матеріальної допомоги здійснюється на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов проживання заявника з урахуванням довідок про склад сім'ї та доходів кожного члена сім'ї, а також статті 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

Підпунктом 5.2 пункту 5 Положення передбачено, що розмір одноразової допомоги вирішується в кожному окремому випадку, проте максимальний її розмір не може бути більшим за два мінімальних розміри пенсії за віком на час її надання.

Порушуючи питання про необхідність коштів для щомісячного придбання інсуліну у зв'язку з інсулінозалежним варіантом цукрового діабету ОСОБА_3 додано квитанції закладу «Новая аптека» ПП «Медикал-Трейд», які свідчать про купівлю нею серцевих препаратів на суму 319,02 грн. та анальгетиків на суму 81,08 грн. Доказів же придбання інсуліну не надано.

На підставі цього, на засіданні Комісії Міністерства з надання допомоги громадянам 31 серпня 2010 року було вирішено про перенесення питання про надання допомоги позивачці на наступне засідання. Тобто рішення фактично не було прийняте.

Крім того, слід зазначити, що рішення про надання допомоги, її розміру чи відмови у її наданні належить до виключної компетенції Комісії Міністерства з надання допомоги громадянам, тобто є дискреційними повноваженнями.

З наведеного вище вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій Міністерства щодо відмови у наданні їй матеріальної допомоги на придбання ліків є передчасними та безпідставними.

У зв'язку з наведеним, рішення судів слід скасувати та в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 94, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим задовольнити.

Постанову Київського районного суду міста Сімферополя від 07 лютого 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року у даній справі скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

М.М. Олексієнко

І.В. Штульман