ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2016 року м.Київ П/800/158/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Єрьомін А.В.,

Горбатюк С.А.,

Гончар Л.Я.,

Мороз В.Ф.,

секретар судового засідання - Ярош Д.В., Зубенко Д.В.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_4,

відповідача - Лиходій О.О., Белінської О.В., Нарольської Т.С.,

третьої особи - Предоляк Н.Ю., Біркіної А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_10 до Вищої ради юстиції України, третя особа - Вища кваліфікаційна комісія суддів України, про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_10 звернулася з адміністративним позовом до Вищої ради юстиції, в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення від 02 березня 2016 року про звернення з поданням до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_10 з посади судді апеляційного суду Харківської області у зв'язку з порушенням присяги судді.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про протиправність вказаного рішення, недоведеність обставин щодо порушення нею присяги судді, відсутність підстав для притягнення її до відповідальності та внесення подання про її звільнення за порушення присяги. Вказує про закінчення строків застування дисциплінарних стягнень, у зв'язку з чим вважає, що Вища рада юстиції повинна була закрити дисциплінарне провадження. Зазначає, що справа про адміністративне правопорушення відносно гр.ОСОБА_12 розглянута нею відповідно до вимог закону, а відповідач необґрунтовано прийшов до висновку про наявність в її діях ознак порушення присяги судді, Вища кваліфікаційна комісія суддів України та Вища рада юстиції України не наділені повноваженнями встановлювати та оцінювати обставини у судових справах, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, перевіряти та оцінювати законність судових рішень. Також вказує на те, що ВРЮ при прийнятті оскаржуваного рішення не обговорила, чи буде такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення домірним з урахуванням обставин правопорушення, наслідків, що настали за результатами вчиненого діяння, даних про особу судді та інших обставин. Вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв всупереч положень ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому рішення повинно бути скасоване.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у адміністративному позові.

Відповідач - Вища рада юстиції проти позову заперечує, просить у його задоволенні відмовити повністю. У поданих запереченнях зазначає про обґрунтованість прийнятого рішення, у якому докладно викладені обставин, що стали підставою для проведення перевірки стосовно позивача та встановлені Вищою радою юстиції факти, наведені норми чинного законодавства, які були порушені позивачем при здійсненні правосуддя, а також висновки з посиланням на підтверджуючі документи, до яких дійшла ВРЮ після дослідження усіх обставин у їх сукупності. Зазначає також, що при здійсненні повноважень ВРЮ жодним чином не втручалася у здійснення правосуддя позивачем та процес прийняття судових рішень, нею не здійснювався перегляд судових рішень та їх оцінка на предмет правомірності, оскільки це належить до повноважень судів апеляційної та касаційної інстанцій, а оцінювалися дії судді при розгляді справи, зокрема, дотримання вимог законодавства щодо об'єктивності та неупередженості при розгляді справи. ВРЮ приймає своє рішення в кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення стосовно кожного судді, в тому числі з урахуванням характеризуючих суддю даних. Рішення ВРЮ містить власні висновки зазначеного колегіального органу, віднесених Конституцією та законами України до його повноважень, за результатами дослідження всіх обставин. Щодо строків притягнення до відповідальності відповідач зазначає про необхідність застосування ч.4 ст.96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», з урахуванням положень якої строк застосування дисциплінарного стягнення до позивача у виді звільнення з посади за порушення присяги не закінчився. Вважає, що приймаючи рішення про внесення подання про звільнення позивачки з посади судді за порушення присяги, Вища рада юстиція діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; рішення прийняте з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, і є обґрунтованим.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, зазначаючи про законність оскаржуваного рішення Вищої ради юстиції, просили в позові відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

У поданих поясненнях третя особа зазначає про встановлення при розгляді дисциплінарної справи, що суддя ОСОБА_10 при перегляді в апеляційному порядку постанови у справі про порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу України, відносно гр.ОСОБА_12, не виконала своїх обов'язків щодо справедливого та безстороннього розгляду і вирішення судової справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, чим вчинила дії, що порочать звання судді, принижують авторитет правосуддя, та свідчать про порушення нею присяги судді. У зв'язку з цим Комісією, відповідно до ч.5 ст.87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 року, 24 березня 2015 року прийнято рішення №375/дп-15 про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді апеляційного суду Харківської області ОСОБА_10 з підстав, передбачених п.5 ч.5 ст.126 Конституції України. Вказує, що ВККС дотримано процедуру та прийняте вказане рішення в межах повноважень, встановлених законом. Позовні вимоги ОСОБА_10 вважає непідтвердженими та такими, що задоволенню не підлягають.

Представники третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову заперечують.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_10 Указом Президента України від 27 червня 1996 року №482/96 призначена на посаду судді Жовтневого районного суду м.Харкова, постановою Верховної ради України від 07 лютого 2002 року №3060-111 «Про обрання суддів» обрана суддею апеляційного суду Харківської області безстроково.

30 грудня 2013 року до апеляційного суду Харківської області надійшла адміністративна справа № 640/17598/13-п про порушення митних правил, передбачене ч.1 ст.483 Митного кодексу України відносно гр.ОСОБА_12, за апеляційними скаргами першого заступника прокурора міста Харкова та заступника начальника Харківської митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями на постанову Київського районного суду міста Харкова від 19 грудня 2013 року, якою провадження у справі закрито за відсутності в діях гр.ОСОБА_12 складу адміністративного правопорушення, вилучена готівкова іноземна валюта та автомобіль повернуто володільцю ОСОБА_14 Вказана справа цього ж дня була розподілена судді ОСОБА_10, яка призначила її до розгляду на 31 грудня 2013 року.

За результатами апеляційного розгляду постановою судді апеляційного суду Харківської області ОСОБА_10 від 31 грудня 2013 року постанову судді Київського районного суду міста Харкова від 19 грудня 2013 року у справі про порушення митних правил, передбачених ч.1 ст.483 МК України, у відношенні ОСОБА_12 залишено без змін, апеляційні скарги першого заступника прокурора міста Харкова та заступника начальника Харківської митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями- без задоволення.

14 березня 2014 року на адресу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України надійшла заява в.о.прокурора Харківської області державного радника юстиції 3 класу Суходубова В. про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Київського районного суду м.Харкова ОСОБА_17 та апеляційного суду Харківської області ОСОБА_10

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12 лютого 2015 року №181/дп-15 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Київського районного суду м.Харкова ОСОБА_17, судді апеляційного суду Харківської області ОСОБА_10 за вказаним зверненням.

24 березня 2015 року Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення №375/дп-15 направити рекомендацію до Вищої Ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді Київського районного суду м.Харкова ОСОБА_17, судді апеляційного суду Харківської області ОСОБА_10 з підстав, передбачених п.5 ч.5 ст.126 Конституції України.

27 травня 2015 року рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 24 березня 2015 року № 375/дп-14 надійшло до Вищої ради юстиції.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 27 липня 2015 року у справі № П/800/242/15 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_10 до про визнання протиправним і скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 24 березня 2015 року № 375/дп-14, ухвалою Верховного Суду України від 08 грудня 2015 року відмовлено у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_10 до Комісії про визнання протиправним та скасування рішення для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 липня 2015 року.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2015 року у справі №П/800/180/15 задоволено адміністративний позов ОСОБА_16, визнано незаконним та скасовано рішення Комісії в частині направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді ОСОБА_17 з підстав, передбачених п.5 ч.5 ст.126 Конституції України.

02 березня 2016 року Вища рада юстиції, за результатами розгляду рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 24 березня 2015 року №375/дп-14 прийняла рішення №539/0/15-16 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_10 з посади судді апеляційного суду Харківської області за порушення присяги».

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 4 ст.54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, яка діяла на момент розгляду суддею ОСОБА_10 адміністративної справи) встановлений обов'язок судді, зокрема, своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватися присяги судді.

Зміст присяги судді встановлений ч.1 ст.55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у вищевказаній редакції), з якої випливає, що, вступаючи на посаду, суддя урочисто присягає об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.

Частиною 2 ст.32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що порушенням суддею присяги є, в тому числі, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.

З матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення вбачається, що Вища рада юстиції кваліфікувала як порушення присяги дії судді ОСОБА_10 при розгляді в апеляційному порядку адміністративної справи № 640/17598/13-п про порушення митних правил відносно ОСОБА_12 за ч.1 ст.483 МК України та винесенні постанови від 31 грудня 2013 року.

Частиною 1 ст.483 Митного кодексу України встановлена адміністративна відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, - у вигляді накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Згідно рішення ВРЮ від 02 березня 2016 року № 539/0/15-16 та матеріалів справи про порушення митних правил відносно ОСОБА_12 за ч.1 ст.483 МК України, 09 жовтня 2013 року під час митного огляду в зоні митного контролю МАПП «Гоптівка» Харківської митниці Міндоходів автомобіля «Тоуота Land Cruiser Ргаdо» (реєстраційний номер НОМЕР_1) під керуванням громадянина Російської Федерації ОСОБА_12 у багажному відділенні на дні паливного бака виявлено готівкову іноземну валюту у вигляді банкнот у сумі 50000000 російських рублів (еквівалент 12349500 грн. за курсом НБУ станом на 10 жовтня 2013 року), 1075500 євро (еквівалент 11618131,77 грн.), 2700000 доларів США (еквівалент 21581100 грн.). Загальна сума готівкової іноземної валюти перевищувала встановлену постановою Національного банку України від 27 травня 2008 року № 148 «Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України» норму переміщення готівки через митний кордон України. Паливний бак, у якому було виявлено готівкову іноземну валюту, був розташований у нижній частині багажного відділення та відокремлений від нього кришкою і гумовим килимком. Під час митного оформлення вказаного автомобіля ОСОБА_12 обрав спрощений порядок проходження митного контролю («зелений коридор»), тобто своїми діями заявив митному органу України про відсутність у нього та в автомобілі предметів, що підлягають обов'язковому письмовому декларуванню. При переведенні на вимогу митного органу до «червоного коридору» водій та пасажири автомобіля (дружина та неповнолітня донька ОСОБА_12) усно заявили про відсутність у них та в автомобілі предметів, заборонених або обмежених до переміщення через митний кордон України. 10 жовтня 2013 року складено протокол про порушення митних правил № 784/80700/13 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу України, за фактом встановлення незаконного переміщення ОСОБА_12 готівкової іноземної валюти з приховуванням від митного контролю, що значно утруднило її виявлення. У протоколі також зазначено, що ОСОБА_12 відмовився надати будь-які письмові чи усні пояснення за фактом виявлення готівкової іноземної валюти в своєму автомобілі, готівкова іноземна валюта, автомобіль та технічний паспорт на нього були вилучені.

Залишаючи без змін постанову Київського районного суду міста Харкова від 19 грудня 2013 року про закриття провадження у справі та повернення вилученої готівкової іноземної валюти і автомобіля володільцю ОСОБА_14, суддя апеляційного суду Харківської області ОСОБА_10 у постанові від 31 грудня 2013 року зазначила про правильність висновків суду першої інстанції щодо належності автомобіля на праві власності гр.ОСОБА_14 відповідно до укладеного між останнім та ОСОБА_12 08 жовтня 2013 року договору купівлі-продажу, відсутність у ОСОБА_12 інформації про сховану в автомобілі готівкову іноземну валюту та умислу на її незаконне переміщення через державний кордон України, та недоведеність факту вчинення ОСОБА_12 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу України.

Погоджуючись з висновками ВККСУ про те, що суддя ОСОБА_10 при перевірці законності постанови судді місцевого суду не виконала своїх обов'язків щодо справедливого та безстороннього розгляду і вирішення судової справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, чим порушила присягу судді, Вища рада юстиції виходила із того, що суддя ОСОБА_10, фактично не здійснюючи перегляду справи, не вчинивши дій щодо надання оцінки наявним у матеріалах справи доказам, констатувала правильність висновків суду першої інстанції, при цьому не навела у постанові апеляційної інстанції жодних мотивів та не спростувала викладених в апеляційних скаргах доводів, без зазначення конкретних доказів обмежилася загальними посиланнями про спростування доводів апеляційних скарг матеріалами справи, відсутність в матеріалах справи та ненадання апелянтами додаткових доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції та могли бути оцінені судом апеляційної інстанції як підстава для скасування постанови судді. При цьому, суддею ОСОБА_10 будь-яких висновків на підставі аналізу доводів апеляційних скарг та їх співставлення з мотивами, з яких суд першої інстанції виходив при прийнятті оскаржуваної постанови, а також положеннями закону, якими суд керувався, не наведено. Вищою радою юстиції відзначено про незабезпечення суддею вимог щодо винесення вмотивованого судового рішення із дослідженням та аналізом змісту оскаржуваного рішення та доводів апеляційних скарг, а також поясненням, чому доводи апеляційних скарг не спроможні спростувати мотивів оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції та відповідних посилань на законодавство. Крім цього вказано про незабезпечення суддею встановлених ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення, зокрема щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а також завдань апеляційного провадження щодо перевірки законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції. Зазначено про настання негативних наслідків, зокрема до уникнення ОСОБА_12 адміністративної відповідальності, передачі контрабандної готівкової іноземної валюти ОСОБА_14, підриву авторитету державних органів та загалом довіри до правосуддя.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає обґрунтованими висновки Вищої ради юстиції про грубе порушення суддею ОСОБА_10 принципу безсторонності, що вказує на її упередженість і необ'єктивність під час розгляду адміністративної справи. Свідоме невчинення суддею ОСОБА_10 необхідних процесуальних дій, спрямованих на повне, всебічне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи і винесення обґрунтованого рішення, ненадання з відповідним відображенням у рішенні оцінки доводам апеляційних скарг з посиланням на конкретні обставини та мотиви відхилення доказів, і як наслідок, ухвалення невмотивованої постанови, беззаперечно викликає сумніви у її незалежності, об'єктивності, безсторонності та неупередженості, що у своїй сукупності порочить звання судді.

З урахуванням встановлених обставин справи колегія суддів вважає правильним висновок Вищої ради юстиції про те, що суддя ОСОБА_10 порушила присягу.

Відповідно до п.5 ч.5 ст.126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі, зокрема порушення суддею присяги.

За правилами ч.1 ст.32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини п'ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідного висновку або за власною ініціативою.

Рішення щодо внесення Вищою радою юстиції подання про звільнення судді відповідно до пунктів 4, 5 та 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України приймається шляхом таємного голосування більшістю голосів членів від конституційного складу Вищої ради юстиції (ч.5 ст.32 Закону України «Про Вищу раду юстиції»).

Судовою колегією відхиляються доводи позивача щодо безпідставності надання відповідачем оцінки доказам та обставинам справи, оскільки Вищою радою юстиції перегляду судових рішень на предмет їх правомірності та законності не здійснювалося, а оцінювалися дії судді при розгляді справи та прийнятті рішення, зокрема щодо дотримання вимог законодавства відносно об'єктивності та неупередженості.

Є необґрунтованими посилання позивача на неврахування Вищою радою юстиції даних про особу судді, а також неспіврозмірність застосованого виду дисциплінарного стягнення та допущеного порушення. Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, відповідачем досліджено та враховано показники роботи судді, її характеристику, рівень кваліфікації, компетентності, професійності та відповідальності; висновку щодо звільнення судді за порушення присяги відповідач дійшов виходячи із фактичних обставин справи, характеру вчиненого проступку та його наслідків.

Щодо строків накладення дисциплінарного стягнення, колегія суддів, з урахуванням правової позиції, висловленої Верховним Судом України зокрема у постановах від 12 квітня 2016 року у справі № 21-703а16, від 12 липня 2016 року у справі № 21-1040а16, вважає правомірним застосування відповідачем положень ч.4 ст.96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», відповідно до якої строк застосування дисциплінарного стягнення до судді ОСОБА_10 у виді звільнення з посади за порушення присяги на момент розгляду дисциплінарної справи та винесення оскаржуваного рішення не закінчився.

Отже, приймаючи рішення про внесення подання про звільнення позивача з посади судді за порушення присяги, Вища рада юстиції діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; рішення прийняте відповідачем з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано. Рішення є обґрунтованим, винесене з урахуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття, безсторонньо, добросовісно та розсудливо. Підстав для визнання оскаржуваного рішення Вищої ради юстиції від 02 березня 2016 року №539/0/15-16 незаконним не вбачається, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 слід відмовити.

Керуючись ст.ст.18, 159-163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_10 до Вищої ради юстиції України, третя особа - Вища кваліфікаційна комісія суддів України, про визнання незаконним та скасування рішення - відмовити.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання заяви про перегляд постанова набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Верховного Суду України за наслідками такого перегляду.

Судді