ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" березня 2017 р. К/800/15342/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді Борисенко І.В.суддів Голубєвої Г.К. Юрченко В.П.за участю секретаряТитенко М.П.та представників сторін: від позивача від відповідача не з'явився ОСОБА_5,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській областіна постановуЗакарпатського окружного адміністративного суду від 24.04.2012та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014у справі № 2а-2513/11/0770за позовомОСОБА_6доДержавної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської областіпроскасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 звернулась до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області, в якій, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить суд визнати неправомірним податкове повідомлення-рішення № 0003291742/0 від 07.11.2006 та зняти податкову заставу (виключити запис реєстру обтяжень рухомого майна), зареєстровану Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді на активи позивача згідно Витягу про реєстрацію у Державному реєстрі обмежень рухомого майна від 23.11.2006.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.04.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014, позов задоволено частково, визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003291742/0 від 07.11.2006, у решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з названими судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції повністю та рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки вважає, що постанову суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі розпорядження керівника апарату від 12.10.2016 № 978 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2016 справа № 2а-2513/11/0770 перерозподілена на суддю Борисенко І.В.

У судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача (Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області) його правонаступником - Ужгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Закарпатській області.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведено виїзну планову перевірку приватного нотаріуса-фізичної особи ОСОБА_6 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2003 по 31.12.2005, за результатами якої складено акт №92/17-119/НОМЕР_1 від 01.11.2006;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.13, ст.14 п.1 а), п.1 б) ст.19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» в частині неналежного ведення обліку доходів та витрат, та невключення до декларації доходів, отриманих від нотаріальної діяльності на загальній системі оподаткування, в результаті чого нараховано податок з доходів фізичних осіб за 2005 рік на суму 34 143,79 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003291742/0 від 07.11.2006, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності» на суму 34 143,79 грн.

Позиція відповідача полягає в тому, що позивач є приватним нотаріусом, а тому не може перебувати на спрощеній системі оподаткування відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій мотивували своє рішення тим, що, незважаючи на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.08.2004, заяви позивача щодо видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, а також сплату позивачем за спрощеною системою оподаткування податку з доходів у розмірі 2 400 грн., та подачею позивачем передбаченої законодавством звітності, Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді було неправомірно нараховано позивачу грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності за загальною системою оподаткування за 2005 рік у розмірі 34 143,79 грн.

Відмовляючи в задоволення позову в частині позовних вимог про зняття податкової застави, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у відповідності до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація вилучення запису) 14 травня 2007 року з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вилучено запис 4104867.

Колегія суддів касаційної інстанції частково погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на таке.

Статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень; юридичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Згідно ст.1 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» суб'єктами малого підприємництва є, зокрема, фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

За змістом ч.2 ст.3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не може займатися підприємницькою діяльністю.

Статтею 32 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що з доходу приватного нотаріуса справляється прибутковий податок за ставками, встановленими чинним законодавством України.

Згідно п.22.2 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) в разі, якщо норми інших законів чи законодавчих актів, які містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет має останній.

З огляду на зміст наведених положень законодавства, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що приватний нотаріус не може займатися підприємницькою діяльністю та не є суб'єктом підприємницькою діяльності, а тому дія Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» на нього не розповсюджується.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що, задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій необґрунтовано врахували рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.08.2004, яким Державну податкову інспекцію у м. Ужгороді зобов'язано перевести позивача на спеціальну (спрощену) систему оподаткування з часу її звернення 13.02.2004 та видати їй Свідоцтво про сплату єдиного податку, оскільки таке рішення не є преюдиційним по відношенню до спірних правовідносин у цій справі, які виникли у 2005 році.

Так, згідно ст.4 названого Указу Президента України форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.

Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач неодноразово звертався протягом 2004-2006 років з відповідними заявами, однак, йому було відмовлено у видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку.

З огляду на те, що на позивача не розповсюджується дія Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а Свідоцтво про сплату єдиного податку у спірному періоді позивачу у встановленому порядку видане не було, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що податковим органом правомірно визначено позивачу суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Колегія суддів касаційної інстанції також вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про зняття податкової застави (виключити запис реєстру обтяжень рухомого майна) на активи позивача, оскільки згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація вилучення запису) 14 травня 2007 року з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вилучено запис 4104867.

Відповідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що суди попередніх інстанцій повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 в частині задоволення позовних вимог та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

В іншій частині - постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 підлягають залишенню без змін на підставі ст.224 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 229, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області) його правонаступником - Ужгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Закарпатській області.

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області задовольнити частково.

3. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 в даній справі в частині задоволення позовних про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області №0003291742/0 від 07 листопада 2006 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні цієї частини позовних вимог відмовити.

4. В іншій частині - постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 залишити без змін.

5. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіГ.К. Голубєва В.П. Юрченко