ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 року м. Київ К/800/40748/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Маринчак Н.Є., Юрченко В.П.,при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2014

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014

у справі № 1570/9001/09 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом фізичної особи-підприємця (СПД) ОСОБА_4

до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (ОДПІ)

про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Білгород-Дністровської ОДПІ від 08.04.2009 №0000801701.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач заперечує проти касаційної скарги, просить відмовити в її задоволенні як безпідставної.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2852420,30 грн. згідно з рішенням від 08.04.2009 № 0000801701, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 30.03.2009 № 944/17-01/НОМЕР_2. За висновками акту перевірки при здійсненні господарської діяльності СПД ОСОБА_4 порушені норми пунктів 1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Закон № 265/95-ВР), а саме: протягом 2006, 2007, 2008 років ним здійснювались розрахункові операції на загальну суму 570484,06 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій (РРО).

У судовому процесі встановлено, що протягом 2006, 2007, 2008 років позивач здійснював реалізацію пива власного виробництва марки «Ягер» на території міні-пивзаводу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, без використання РРО, а з оформленням прибуткових касових ордерів.

Відповідно до пункту 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку (пункт 1 ст. 9 Закону № 265/95-ВР).

Встановивши у судовому процесі, що протягом 2006-2008 років позивач реалізовував продукцію (пиво) власного виробництва, а проведенні розрахунків готівкою у касі виписував прибуткові касові ордери та видавав покупцям квитанції до них, суди першої та апеляційної інстанції зробили обґрунтований висновок, що ці обставини позбавляють позивача обов'язку застосовувати РРО при проведенні розрахунків із покупцями.

Відхиляючи довід ОДПІ про поширення норм пункту 1 ст. 9 Закону № 265/95-ВР виключно на юридичних осіб, суди правильно визнали таке тлумачення контролюючим органом цієї норми дискримінаційним по відношенню до позивача як суб'єкта підприємницької діяльності.

Для перевірки відповідності прибуткових касових ордерів, виписаних позивачем при готівкових розрахунках з покупцями своєї продукції, даним книги обліку доходів і витрат, яка відповідно пункту 1.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320 ) є документом для відображення руху готівки, у судовому процесі була призначена судова економічна експертиза. Згідно з висновком експертизи від 28.01.2014 № 3895/3896 підтверджено доход СПД ОСОБА_4 від реалізації пива за період з 2006 по 2008 роки на суму 545509,50 грн., у тому числі 6163,90 грн. за безготівковими розрахунками. Порівнянням касових ордерів, виписаних позивачем у зв'язку з прийняттям готівки по розрахунках за реалізовану продукцію, з книгою обліку доходів та витрат встановлено, що на 31138,46 грн. готівки прибуткові касові ордери відсутні, а саме: № 229 за липень 2006 року, № 41 за лютий 2007 року, № 209 за червень 2007 року, № 406 за жовтень 2008 року, № 448 за грудень 2008 року (а.с. 3-30, т.8-й).

З огляду на це, не можна погодитись із висновками судів попередніх інстанцій що оцінки застосованих до позивача штрафних санкцій у розмірі 155692,30 грн. (31138,46*5) як безпідставних через відсутність з боку позивача порушення норм пунктів 1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР. Вказуючи про неправомірність штрафних санкцій у цьому розмірі, суди виходили з того, що касові ордери, яких не було надано позивачем в судовому процесі, не були виявлені та досліджені також і ОДПІ. Однак, ця обставина не виключає відповідальність позивача за порушення вище зазначених правових норм, оскільки обставини, які свідчать про це порушення встановлені в судовому процесі як такі, що мали місце.

Відсутність касових ордерів на 31138,46 грн. свідчить про недотримання позивачем норми пункту 1 ст. 9 Закону № 265/95-ВР при здійсненні розрахунків на цю суму, а отже і про порушення норм пунктів 1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

Разом із тим, штрафні санкції за здійснення готівкових розрахунків на загальну суму 28894,96 грн., яка вказана в книгах обліку доходів і витрат як така, на яку виписані прибуткові касові ордери № 229 за липень 2006 року, № 41 за лютий 2007 року, № 209 за червень 2007 року, але не підтверджена прибутковими касовими ордерами згідно з висновком експертизи, застосовані ОДПІ до позивача поза межами річного строку застосування адміністративно-господарських санкцій, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України (у редакції, чинній до 1 січня 2011 року).

Як свідчить додані до експертизи зведені дані по отриманню готівкових та безготівкових коштів та зіставлення з даними книг обліку доходів і витрат СПД ОСОБА_4 за період з 2006-2008 років (а.с. 30, т.8) сума розбіжностей за жовтень та грудень 2008 року становить 2243,50 грн. (не підтверджена прибутковими касовими ордерами). Отже, штрафні санкції у розмірі 11217,50 грн. (2234,50х5) застосовані правомірно, а в розмірі 2840102,80 грн. (2852420,30 -11217,50) - неправомірно.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити частково, змінити постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014, позов задовольнити частково: скасувати рішення Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції в Одеській області від 08.04.2009 № 0000801701 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2840102,80 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписН.Є. Маринчак підписВ.П. Юрченко