ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" січня 2017 р. м. Київ К/800/38189/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Транспортник» до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 13 лютого 2014 року № 0000691702, -

в с т а н о в и в :

У березні 2014 року Відкрите акціонерне товариство «Транспортник» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 13 лютого 2014 року № 0000691702.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 13 лютого 2014 року № 0000691702 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого на Відкрите акціонерне товариство «Транспортник» накладений штраф в розмірі 2226,23 гривень та нарахована пеня в сумі 2130,30 гривень за період з 23 квітня 2013 року до 24 грудня 2013 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Державна податкова інспекція у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 липня 2014 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Витребувано із Донецького окружного адміністративного суду справу № 805/3564/14 за цим позовом.

У зв'язку з ненадходженням до суду касаційної інстанції зазначеної справи, 22 лютого 2016 року Вищий адміністративний суд України направив до Донецького окружного адміністративного суду копії матеріалів касаційного провадження для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження у цій справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року частково відновлено втрачене судове провадження у справі № 805/3564/14.

12 квітня 2016 року із Донецького окружного адміністративного суду відповідні матеріали надійшли до суду касаційної інстанції, й зібраних матеріалів достатньо для розгляду касаційної скарги Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року у цій справі.

Сторони в дане судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а тому виходячи з положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Відкрите акціонерне товариство «Транспортник» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

13 лютого 2014 року Державною податковою інспекцією у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області прийнято рішення № 0000691702 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі частини 10, пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2464-VI) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на Відкрите акціонерне товариство «Транспортник» накладено штраф в розмірі (10 відсотків) - 2226,23 гривень та нараховано пеню в сумі (0,1 відсоток) - 2130,30 гривень за період з 23 квітня 2013 року до 24 грудня 2013 року.

Відкритим акціонерним товариством «Транспортник» не заперечується факт несвоєчасної сплати єдиного внеску.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суди виходили з того, що є об'єктивні причини через які позивач був позбавлений права своєчасно сплачувати єдиний внесок, що повинно було бути враховано відповідачем під час прийняття оспорюваного рішення.

Так, постановою заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції від 8 лютого 2013 року був накладений арешт на рахунки Відкритого акціонерного товариства «Транспортник», що підтверджує неможливість здійснення позивачем будь-яких розрахунків. Арешт був знятий 16 жовтня 2013 року.

Суми внесків були сплачені Відкритим акціонерним товариством «Транспортник» разом з виплатою заробітної плати.

Також суди попередніх інстанцій зазначили про наявність судових рішень, якими встановлена відсутність вини керівника Відкритого акціонерного товариства «Транспортник» у несвоєчасній сплаті єдиного внеску в зв'язку з накладенням арешту на рахунки товариства, а саме: постанов Волноваського районного суду Донецької області від 19 грудня 2013 року та від 21 лютого 2014 року, якими скасовано постанови Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області від 18 червня 2013 року і від 16 січня 2014 року, відповідно, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за частиною 5 статті 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладення штрафів в розмірі 1700 гривень, та провадження

у справах закрито.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом № 2464-VI.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

В силу пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

За приписами абзаців першого та другого частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини 1 статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

В той же час, згідно підпункту 4.3.6 пункту 4.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289, чинної з 1 січня 2011 року з наступними змінами і доповненнями до 25 лютого 2014 року, та підпункту 6 пункту 4.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 9 вересня 2013 року № 455, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за № 1622/24154, чинної з 1 жовтня 2013 року до 29 травня 2015 року, нараховані за відповідний календарний місяць суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф в розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (пункт 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI).

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина 10 статті 25 Закону № 2464-VI).

З аналізу наведених положень Закону № 2464-VI слідує, що порушення встановлених Законом строків сплати єдиного внеску є підставою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені. Роботодавці зобов'язані сплачувати нарахований єдиний внесок у встановлений законодавством строк незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на які нараховується єдиний внесок. При цьому законодавство не ставить у залежність виконання обов'язку щодо своєчасної сплати нарахованого єдиного внеску від наявності певних умов, у тому числі від фінансового стану платника. Несвоєчасна виплата заробітної плати і несвоєчасне перерахування єдиного внеску є порушенням чинного законодавства, за яке передбачена відповідальність.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, встановивши порушення позивачем визначених Законом № 2464-VI строків сплати єдиного внеску, суди першої та апеляційної інстанцій помилково задовольнили даний позов, оскільки рішення Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 13 лютого 2014 року № 0000691702 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску ґрунтується на вимогах Закону. Відповідач, застосовуючи до Відкритого акціонерного товариства «Транспортник» штрафні санкції та нараховуючи пеню, передбачені частиною 10 і пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а тому підстав для визнання протиправним і скасування оспорюваного рішення у судів попередніх інстанцій не було.

Посилання судів щодо неможливості позивача своєчасно сплачувати єдиний внесок у зв'язку із арештом коштів, що повинен був врахувати відповідач під час прийняття оспорюваного рішення, є необґрунтованими, оскільки в силу положень частини 12 статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Жодних обставин, які можуть слугувати підставами для відстрочення сплати єдиного внеску або звільнення платника від нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, чинним законодавством не передбачено.

За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Транспортник» до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 13 лютого 2014 року № 0000691702 - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.