ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року м. Київ справа № 800/548/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,суддів: Вербицької О.В., Маринчак Н.Є., Цвіркуна Ю.І., , Юрченко В.П.,при секретарі Корецькому І.О., за участю: позивача ОСОБА_7,

представника відповідача Белінської О.В.,

представника третьої особи Білопольської Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву заяву громадянина ОСОБА_7

до Вищої ради юстиції

третя особа: Вища кваліфікаційна комісія суддів України

про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 звернувся з адміністративним позовом до Вищої ради юстиції про визнання незаконним та скасування рішення «Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_7 на посаду судді Нововоронцовського районного суду Херсонської області» від 22.09.2016р. № 2878/0/15-16 та про зобов'язання розглянути рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України «Про рекомендацію ОСОБА_7 для призначення на посаду судді Нововоронцовського районного суду Херсонської області» від 15.09.2016р. № 29/пп-16.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 14.11.2012р. він звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді, оголошеному рішенням ВККС від 05.11.2012 № 1317/пп-12, подав документи, на підтвердження своєї відповідності вимогам, встановленим для особи, яка може бути суддею, частиною третьою ст.127 Конституції України та частиною першою ст. 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07. 2010 р. № 2453-VІ (далі - Закон № 2453-VІ), зокрема і щодо стажу роботи в галузі права не менше, як три роки. Згідно з рішенням ВККС від 13.12.2012р. він був допущений до добору кандидатів на посаду судді вперше та до складення анонімного тестування (іспиту) з метою виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права, яке успішно пройшов 20.12.2012р. Після проходження спеціальної підготовки кандидата на посаду судді в Національній школі суддів України, що підтверджується свідоцтвом серії НШ №000158, виданим на підставі наказу від 22.08.2013р. № 64-сп, згідно з рішенням ВККС від 29.08.2013 № 381/пп-13був допущений до кваліфікаційного іспиту як кандидат на посаду судді вперше, що успішно пройшов спеціальну підготовку, за результатами складення якого набрав 67,0 балів (при рейтинговій кількості балів 60,0), і рішенням ВККС від 23.12.2013 № 1127/пп-13 був зарахований до резерву на заміщення вакантних посад суддів. 04.08.2016 у зв'язку з оголошенням ВККС конкурсу на зайняття вакантних посад суддів у місцевих судах загальної юрисдикції серед кандидатів, які перебувають у резерві (рішення ВККС від 28.07.2016 № 62/зп-16), він подав заяву на участь в конкурсі на зайняття посади судді Нововоронцовського районного суду Херсонської області, і як особа, яка має найвищий рейтинг серед інших кандидатів на цю посаду і яка за результатами спецперевірки визнана такою, що відповідає вимогам кандидата на посаду судді, встановленим ст. 127 Конституції України та ст. 65 Закону № 2453-VІ, рішенням ВККС від 15.09.2016 № 29/пп-16 був рекомендований на зайняття зазначеної посади.

Однак, рішенням Вищої ради юстиції від 22.09.2016р. № 2878/0/15-16 було відмовлено щодо внесення подання Президентові України про призначення його на цю посаду з посиланням на відсутність у нього станом на 14.11.2012р. стажу роботи в галузі права не менше, ніж три роки. Позивач вважає, що таке рішення прийнято Вищою радою юстиції не у спосіб, встановлений законом, без з'ясування та врахування дійсних обставин щодо наявності у нього стажу трудової діяльності в галузі права.

Заперечуючи проти позову, Вища рада юстиції просить відмовити в його задоволенні, зазначаючи, що, відмовляючи у внесенні подання Президенту України про призначення ОСОБА_7 на посаду судді, діяла на підставі, в порядку та у спосіб, встановлені Конституцією і законами України, зокрема згідно з частиною третьою ст. 127 Конституції України та частиною першою ст. 64 Закону № 2453 -VІ, оскільки станом на 14.11.2012р. (дата звернення позивача до ВККС із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді) стаж його роботи в галузі права після отримання вищої юридичної освіти складав менше трьох років.

В судовому процесі позивач підтримав позов з наведених вище підстав, так само, як і представник відповідача вище викладені заперечення проти позову. Представник третьої особи визнав позов, просив його задовольнити, пояснивши, що ВККС, приймаючи рішення від 15.09.2016 № 29/пп-16, виходила з того, що позивач має необхідний стаж трудової діяльності в галузі права, що підтверджується його трудовою книжкою.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши письмові докази, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

В судовому процесі встановлено, що ОСОБА_7 14.11.2012р. звернувся до ВККС із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді, оголошеному рішенням ВККС від 05.11.2012 № 1317/пп-12. За результатами проходження ним стадій порядку призначення на посаду судді вперше, передбачених пунктами 3 - 13 ст. 67 Закону № 2453-VІ, рішенням ВККС від 15.09.2016р. № 29/пп-16 ОСОБА_7 рекомендований для призначення на посаду судді Нововоронцовського району Херсонської області.

Відмовляючи у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_7 на вказану посаду рішенням від 22.09.2016р. № 2878/0/15-16, Вища рада юстиції вмотивувала відмову висновком про його не відповідність станом на 14.11.2012р., вимогам частини третьої ст. 127 Конституції України, частини першої ст. 64 Закону № 2453-VІ через відсутність у нього стажу роботи в галузі права не менш як три роки.

Згідно із частиною третьою ст. 127 Конституції України, частиною першою ст. 64 Закону № 2453-VІ на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Висновок Вищої ради юстиції стосовно того, що особа, яка може бути рекомендована на посаду судді, повинна відповідати вище наведеним нормативно встановленим вимогам на дату звернення до ВККС із заявою про участь у доборі на посаду судді, відповідає правильному застосуванню норм частини третьої ст. 127 Конституції України, частини першої ст. 64 Закону № 2453-VІ. До такого висновку Вищий адміністративний суд України приходить на підставі аналізу зазначених норм у системному зв'язку з нормами ст. 65, пункту 3 частини першої ст. 66, частини третьої ст. 67 Закону № 2453-VІ. Так, згідно з частинами першою, третьою ст. 65 цього Закону добір кандидатів на посаду судді здійснюється з числа осіб, які відповідають вимогам, установленим Конституцією України та статтею 64 цього Закону, за результатами проходження спеціальної підготовки та складення кваліфікаційного іспиту відповідно до вимог цього Закону.

Кожен, хто відповідає встановленим вимогам до кандидата на посаду судді, має право звернутися до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді.

Відповідно до пункту 3 частини першої ст. 66 цього Закону однією із стадій призначення на посаду судді вперше є здійснення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на основі поданих кандидатами на посаду судді документів перевірки відповідності осіб вимогам, установленим до кандидата на посаду судді, та організація проведення стосовно них спеціальної перевірки в порядку, визначеному законом.

До добору кандидатів на посаду судді допускаються особи, які подали всі необхідні документи. У разі відмови в допуску Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає вмотивоване рішення (частина третя ст. 67 Закону № 2453-VІ).

В рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_10 щодо офіційного тлумачення положень частини п'ятою статті 127 Конституції України у системному зв'язку з частиною третьої цієї статті, статті 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 12.06.2013р. № 4-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що положення ст. 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у системному зв'язку з частиною четвертою ст. 68 цього Закону (згідно з якою особи, які відповідають установленим вимогам до кандидата, допускаються до складення іспиту) слід розуміти так, що для звернення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про участь у доборі кандидатів перелік вимог, визначений частиною третьою ст. 127 Конституції України та частинами першою,другою ст. 64 вказаного Закону, є вичерпним. Це означає, що кожен, хто відповідає вимогам до кандидата, передбаченим частиною третьою ст. 127 Конституції України, частинами першою, другою ст. 64 Закону, може звернутися до Комісії із заявою про участь у доборі кандидатів.

Тлумачення положень норм частини третьої ст. 127 Конституції України, частини першої ст. 64 Закону № 2453-VІ у такий спосіб, що вимогам цих норм особа, яка претендує на зайняття посади судді за результатами процедур добору кандидатів на посаду судді, повинна відповідати станом на час здійснення інших послідовних стадій порядку призначення на посаду судді вперше, які по часу проходження є наступними після подання особою, яка виявила бажання стати суддею, до ВККС відповідної заяви та документів (пункт 2 ст. 66 Закону № 2453-VІ), зокрема стадії проведення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, виходячи з рейтингу кандидата відповідно до кількості наявних вакантних посад судді добору серед кандидатів, які взяли участь у конкурсі, та внесення рекомендації Вищій раді юстиції про призначення кандидата на посаду судді (пункт 10 цієї статті), суперечить нормі частини другої ст. 64 зазначеного Закону. Так, цією нормою встановлено, що при доборі кандидатів на посаду судді забезпечується рівність їхніх прав незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак. Цю норму слід розуміти як таку, що гарантує, в тому числі, однаковий підхід до всіх кандидатів на посаду судді, тоді як інше тлумачення, зокрема положень частини першої ст. 64 Закону № 2453-VІ щодо тривалості спеціального стажу трудової діяльності створює умови невизначеності статусу особи, яка виявила бажання прийняти участь у доборі кандидатів для призначення на посаду судді. Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України на підставі частини другої ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) відступає від правової позиції щодо застосування частини третьої ст. 127 Конституції України, частини першої ст. 64 Закону № 2453-VІ, викладеної у постанові Верховного Суду України від 24.05.2016р. у адміністративній справі № 800/344/15 за позовом ОСОБА_11 до Вищої ради юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Як свідчить зміст цієї постанови, в ній Верховний Суд України не послався на рішення Конституційного Суду України від 12.06.2013р. № 4-рп/2013, не обґрунтував позицію стосовно не врахування висновку Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення частини третьої ст. 127 Конституції України та частини першої ст. 64 Закону № 2453-VІ. Водночас, обов'язковість рішень і висновків Конституційного Суду України встановлено ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України».

Частиною третьою ст. 2 КАС встановлено перелік критеріїв, на відповідність яких адміністративні суди повинні перевірити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень у справах щодо оскарження останніх. Серед цих критеріїв обґрунтованість, тобто прийняття (вчинення) рішення, дії чи бездіяльності з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Дослідженні в судовому процесі докази не дають підстави для стверджувального висновку, що рішення Вищої ради юстиції від 22.09.2016р. № 2878/0/15-16 в повній мірі відповідає цьому критерію. Так, в рішенні зазначено, що згідно із записами в трудовій книжці ОСОБА_7 його стаж роботи у галузі права після здобуття вищої юридичної освіти (диплом від 31.01.2008) станом на 14.11.2012 становив 2 роки 1 місяць (або 2 роки 10 місяців у разі зарахування посади президента ТОВ «Юридична компанія «Гарант Лекс Авік Центр правничої допомоги та досліджень»), а саме період роботи на посадах: президента ТОВ «Юридична компанія «Гарант Лекс Авік Центр правничої допомоги та досліджень» - з 31.01.2008 по 01.10.2008; асистента кафедри цивільного та трудового права Київського університету права Національної академії наук України (за сумісництвом) - з 01.10.2010 по 01.09.2011; викладача кафедри цивільного та трудового права Київського університету права Національної академії наук України (за сумісництвом) - з 01.09.2011 по 31.08.2012; юриста-консультанта ТОВ «Юридична компанія «Гарант Лекс Авік Центр правничої допомоги та досліджень» - з 31.08.2012р. по 14.11.2012р. Вища рада юстиції відхилила довід ОСОБА_7 про наявність у нього трьохрічного стажу роботи в галузі права станом на 14.11.2012р. з огляду на те, що з жовтня 2008 року він навчався на денній формі в аспірантурі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, і навчання в аспірантурі було його основним видом зайнятості. Дійсно, згідно із записами в трудовій книжці позивача він 01.10.2008р. був зарахований до аспірантури Київського національного університету імені Тараса Шевченка з відривом від виробництва, а 30.09.2011р. - відрахований з аспірантури у зв'язку із закінченням навчання (записи №№ 5,6). Згідно з визначенням частини дев'ятої ст. 53 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002р. № 2984-ІІІ (в редакції, чинній до 01.01.2014р.) аспірант - особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень магістра або спеціаліста, навчається в аспірантурі вищого навчального закладу або наукової установи для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук.

Відповідно до частини першої ст. 54 цього Закону особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, мають право на трудову діяльність у позаурочний час.

Позивач надав довідку, видану ТОВ «Юридична компанія «Гарант Лекс Авік Центр правничої допомоги та досліджень» 26.09.2016р. за № 10/16, згідно з якою він з 01.10.2008р. по 07.08.2012р. працював на посаді президента ТОВ «Юридична компанія «Гарант Лекс Авік Центр правничої допомоги та досліджень» на 0,5 ставки посадового окладу. Завірені належним чином копії протоколу № 17 загальних зборів учасників ТОВ «Юридична компанія «Гарант Лекс Авік Центр правничої допомоги та досліджень» від 01.10.2008р., наказу «По особовому складу про зміну виконання повноважень Президента Товариства» від 01.10.2008р. № 0011-ОС-08, виданого президентом ТОВ «Юридична компанія «Гарант Лекс Авік Центр правничої допомоги та досліджень»; протоколу № 25 загальних зборів засновників цього товариства від 07.08.2012р. містять аналогічну інформацію стосовно трудових відносин між вказаним товариством і позивачем, що і вище зазначена довідка. Відповідно до Статуту ТОВ «Юридична компанія «Гарант Лекс Авік Центр правничої допомоги та досліджень» в редакціях від 07.02.2005р. та від 21.10.2010р. (дати державної реєстрації змін до установчих документів) президент товариства, зокрема, забезпечує укладання угод від імені товариства з установами та організаціями про партнерство та співробітництво, надання юридичної допомоги та здійснення досліджень ( підпункт 5.1 пункту 9.1 Статуту). Довідкою ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.11.2016р. № 3014/А та довідкою ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 11.11.2016р. № 9/26-58-13-01-14 підтверджується нарахування, виплата заробітної плати ОСОБА_7 ТОВ «Юридична компанія «Гарант Лекс Авік Центр правничої допомоги та досліджень», утримання та перерахування з виплаченої заробітної плати податку з доходів фізичних осіб у 4-у кварталі 2008 року - 3-у кварталі 2009 року.

Зазначені докази підтверджують доводи позивача про продовження ним трудової діяльності на посаді президента ТОВ «Юридична компанія «Гарант Лекс Авік Центр правничої допомоги та досліджень» після вступу 01.10.2008р. до аспірантури. Та обставина, що в трудовій книжці позивача відсутній запис про таку трудову діяльність, тоді як саме на підставі трудової книжки Вища рада юстиції зробила висновок про відсутність у позивача необхідного стажу роботи в галузі права, не нівелює факт роботи позивача під час навчання в аспірантурі. Про обґрунтованість доводів позивача, що на засіданні Вищої ради юстиції 22.09.2016р. питання щодо його трудової діяльності в галузі права під час навчання в аспірантурі не з'ясовувалось, в певній мірі свідчать його звернення 26.09.2012р. та 29.09.2012р. до Вищої ради юстиції із заявами про перегляд питання щодо його призначення на посаду судді з посиланням на факт такої діяльності та документи, що підтверджують цей факт.

З буквального тлумачення норм частини третьої ст. 127 Конституції України та частини першої ст. 64 Закону № 2453-VІ не можна зробити висновок, що цими нормами встановлена вимога щодо стажу трудової діяльності в галузі права як стажу роботи з повним робочим часом (повним робочим днем/повним робочим тижнем). Чинне законодавство містить норми, які встановлюють такого роду вимогу при обчисленні трудового стажу (наприклад, законодавство, яким встановлені вимоги щодо визначення страхового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах). Це дає підстави вважати, що при відсутності прямої вказівки в правовій нормі до стажу роботи за спеціальністю зараховується і робота на умовах неповного робочого часу.

Відповідно до частини першої ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з пунктами 1-3 частини п'ятої ст. 171-1 цього Кодексу Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може: 1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів незаконним повністю або в окремій його частині; 2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів вчинити певні дії; 3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 162 цього Кодексу.

Стаття 162 КАС гарантує, що, крім визначених в ній постанов (фактично йдеться про способи захисту порушеного права), суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки при прийнятті рішення від 22.09.2016р. № 2878/0/15-16 Вищою радою юстиції не було забезпечено урахування усіх обставин, що мають значення для вирішення питання про призначення ОСОБА_7 на посаду судді, що призвело до порушення його права на те, щоб це питання було вирішено відповідно до вимог закону, вказане рішення слід визнати незаконним та скасувати як правовий акт індивідуальної дії, а з метою забезпечення ефективного правового захисту права позивача - зобов'язати Вищу раду юстиції розглянути повторно рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України «Про рекомендацію ОСОБА_7 для призначення на посаду судді Нововоронцовського районного суду Херсонської області» від 15.09.2016р. № 29/пп-16.

Керуючись статями 162, 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради юстиції «Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_7 на посаду судді Нововоронцовського районного суду Херсонської області» від 22.09.2016р. № 2878/0/15-16; зобов'язати Вищу раду юстиції розглянути рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України «Про рекомендацію ОСОБА_7 для призначення на посаду судді Нововоронцовського районного суду Херсонської області» від 15.09.2016р. № 29/пп-16.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України в строк, з підстав та в порядку, які встановлені статями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили через десять днів з дня її ухвалення в разі якщо в цей строк заяву про її перегляд не буде подано.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.В. Вербицька Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун В.П. Юрченко