ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2015 р. м. Київ К/800/24335/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.при секретарі -Гуловій О.І.за участю представника:ГПУ - Чубенко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза касаційною скаргоюЗаступника прокурора Житомирської області напостанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2013 рокуу справі№ 0670/5571/12за позовомЗаступника прокуратура Житомирської області в інтересах Інспекції сільського господарства в Житомирській областідоЖитомирської обласної державної адміністраціїтретя особаТОВ "Украгрозакупівля"провизнання нечинним та скасування розпорядження

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області звернувся з позовом до Житомирської обласної державної адміністрації, в якому просив визнати не чинним та скасувати розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації від 14.02.2012 р. №49 в частині затвердження Товариству з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,3672 га та надання її в оренду для відновлення залізничної колії від станції Станишівка до комбікормового заводу із земель запасу Пісківської сільської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при винесенні оскаржуваного розпорядження відповідачем було допущено ряд порушень вимог чинного Земельного кодексу України. Так, передача зазначеної земельної ділянки в оренду була здійснена без проведення земельних торгів, а враховуючи, що до складу даної земельної ділянки входить 1,1733 га ріллі, то передача такої земельної ділянки повинна проводитися лише за рішення Кабінету Міністрів України.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року та ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить їх скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням Житомирської обласної державної адміністрації від 14.02.2012 р. № 49 затверджено ТОВ "Украгрозакупівля" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,3672 га. та надано її в оренду для відновлення залізничної колії від станції Станишівка до комбікормового заводу із земель запасу Пісківської сільської ради.

Відповідно до додатку 1 до оскаржуваного розпорядження, ТОВ "Украгрозакупівля" передавалася в оренду земельна ділянка площею 1,3672га, в тому числі рілля площею 1,1733га.

З технічної документації (робочого проекту) на відновлення даної залізничної колії встановлено, що її замовником було ТОВ "Украгрозакупівля" і така документація була розроблена протягом 2010 - 2011року, тобто до винесення оскаржуваного розпорядження.

Розглядаючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що що розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації від 14.02.2012 р. №49 в оскаржуваній частині було винесено в межах повноважень відповідача та з дотриманням вимог передбачених Земельним кодексом України. Зокрема, суди зазначили, що спірна земельна ділянка відносилася до земель запасу і на день винесення оскаржуваного розпорядження не перебувала ні у власності ні в користуванні інших осіб, а тому жодного вилучення вказаної земельної ділянки для її подальшої передачі в оренду ТОВ "Украгрозакупівля" не відбувалося. Крім того, оскільки відновлення залізничної колії від станції Станишівка до комбікормового заводу відноситься до будівництва об'єктів транспортної інфраструктури, суди з посиланням на ч.2 ст. 134 ЗК України дійшли висновку, що зазначена земельна ділянка не підлягала передачі в оренду на конкурентних засадах (земельних торгах).

Однак колегія суддів вважає передчасними висновки судів, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі, зокрема, зміни цільового призначення земельних ділянок.

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до частини сьомої статті 122 Земельного кодексу України, яка визначає повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Частиною дев'ятою статті 149 Земельного кодексу України встановлено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

За результатами аналізу наведених норм колегія суддів дійшла висновку, що у спірному випадку уповноваженим органом на вирішення питання щодо надання в оренду земельної ділянки ріллі для несільськогосподарських потреб є Кабінет Міністрів України.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що органом уповноваженим на вирішення питання щодо надання в оренду земельної ділянки, яка у даному випадку, є ріллею, для несільськогосподарського призначення є Кабінет Міністрів України.

За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову є помилковим.

Оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Одночасно з викладеним, погоджуючись із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для розгляду зазначеного спору у порядку адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи з предмету спірних правовідносин, зважаючи на наявність у відповідача у спірних правовідносинах визначальних ознак суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про наявність у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції.

Зазначена правова позиція колегії суддів Вищого адміністративного суду України відповідає висновкам, викладеним у рішенні Конституційного Суду України від 01.04.2010 №10-рп/2010, яке згідно з вимогами частини другої статті 150 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України.

Відповідно до статті 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року скасувати, та ухвалити у справі нове рішення.

Позов Заступника прокурора Житомирської області в інтересах Інспекції сільського господарства в Житомирській області до Житомирської обласної державної адміністрації, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля" про визнання нечинним та скасування розпорядження - задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 14.02.2012р. № 49 в частині затвердження ТОВ «Украгрозакупівля» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,3672 га та надання її в оренду для відновлення залізничної колії від станції Станишівка до комбікормового заводу із земель запасу Пісківської сільської ради.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: