ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2016 року м. Київ справа № 800/173/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Заїка М.М., Олексієнко М.М., Рецебуринський Ю.Й., Штульман І.В.,

секретар судового засідання: Малина Л.В.,

розглянувши у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дій Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі Комісія) незаконними та скасування як надмірно суворого та такого, що не відповідає вимогам закону рішення №111/дп-16 від 21.01.2012р. про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани з позбавленням права отримання доплат до посадового окладу протягом трьох місяців.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що процесуальні порушення були допущені ним внаслідок великого навантаження і такі порушення не призвели до настання несприятливих наслідків.

Крім того, посилався на те, що приймаючи оскаржуване рішення відповідачем порушено передбачений частиною 4 статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 07.07.2010р.) річний строк застосування до судді дисциплінарного стягнення, сувора догана, як вид дисциплінарного стягнення, цим законом у цій редакції передбачено не було, а обраний вид дисциплінарного стягнення є занадто суворим.

Представник відповідача в письмових запереченнях посилався на те, що приймаючи оскаржуване рішення Комісія діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, за результатами розгляду дисциплінарної справи Комісія дійшла висновку про наявність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, при обранні виду дисциплінарного стягнення Комісія врахувала дані про особу позивача та строки застосування дисциплінарного стягнення.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 17.06.2004р. №1813-ІV позивача обрано на посаду судді місцевого Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області безстроково.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.01.2015р. (під головуванням позивача) задоволено клопотання прокурора Плющакової Л.М., кримінальну справу щодо неповнолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за частиною 1 статті 190 КК України закрито із звільненням його від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.

Вироком цього ж суду від 26.05.2015р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого частиною 2 статті 190 КК України та призначено покарання у вигляді 2-х років позбавлення волі, із застосуванням статей 75, 104 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку 1 рік.

Ухвалами апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.07.2015р. зазначені ухвалу та вирок Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.01.2015р. та від 26.05.2015р. скасовано і призначено новий розгляд кримінального провадження.

Підставою для скасування стало те, що суд першої інстанції під час розгляду справ не здійснив фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів чим порушив вимоги п.7 ч.2 ст.412 КПК України.

14.07.2015р. заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Комісії із заявою про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

В обгрунтування заяви заступник прокурора посилався на те, що на час вчинення суспільно-небезпечних діянь неповнолітній ОСОБА_2 не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, а тому, за правилами частини 2 статті 97 КК України та статей 498, 499-501 КПК України, щодо нього слід було застосувати примусові заходи виховного характеру.

За вказаним зверненням рішенням Комісії від 05.10.2015р. щодо позивача відкрито дисциплінарне провадження.

Рішенням Комісії від 21.01.2016р. №111/дп-16 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до підпункту «а» пункту першого частини першої статті 92 Закону «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015р.) суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків або призвело до порушення правил підсудності чи підвідомчості.

Приймаючи оскаржуване рішення відповідач виходив з того, що встановлені обставини свідчать про наявність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, наслідком якого може бути притягнення до дисциплінарної відповідальності з підстав передбачених підпунктом «а» пункту першого частини першої статті 92 Закону «Про судоустрій і статус суддів».

Вирішуючи питання обрання дисциплінарного стягнення, Комісія відповідно до частини 2 статті 96 Закону «Про судоустрій і статус суддів» врахувала характеристику позивача, довідку про кількість розглянутих справ та скасованих рішень, ступінь вини позивача та наслідки проступку, а також строк притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Зокрема, Комісія виходила з того, що порушення позивачем допущене внаслідок явної недбалості та унеможливило неповнолітньому ОСОБА_2 реалізацію наданих йому процесуальних прав.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів позивача щодо застосування занадто суворого дисциплінарного стягнення, не врахування відповідачем наслідків вчинених проступків, а велике навантаження не спростовує факт вчинення проступків і враховуючи їх характер не може бути підставою для скасування прийнятого відповідачем рішення.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 87 Закону «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону від 07.07.2010р.) дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Згідно інформації Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області позивач з 08.06.2015р. по 04.08.2015р. перебував у відпустці.

Таким чином, враховуючи час перебування позивача у 2015 році у відпустці колегія суддів приходить до висновку про дотримання відповідачем річного строку застосування дисциплінарного стягнення.

Також безпідставним є посилання позивача в обгрунтування позовних вимог на те, що станом на час постановлення 17.01.2015р. ухвали законом не було передбачено такий вид дисциплінарного стягнення як сувора догана, оскільки підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності були істотні порушення норм процесуального права під час постановлення як ухвали від 17.01.2015р. так і вироку від 26.05.2015р., а станом на час постановлення останнього Законом «Про судоустрій і статус суддів» було передбачено такий вид дисциплінарного стягненя як сувора догана.

За таких обставин суд приходить до висновку про законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення, передбачені законом підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 7-12, 159, 160-163, 167, 171-1, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними та скасування рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, і не може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.П. Стародуб

Судді М.М. Заїка

М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман