ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2016 р. м. Київ К/800/50848/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - УМВС в Полтавській області), третя особа: Диканський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - Диканський РВ) про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування, відшкодування шкоди за касаційною скаргою представника відповідача на судові рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування за фактом отримання ним тілесних ушкоджень під час проходження служби в органах внутрішніх справ, затвердженого начальником УМВС в Полтавській області від 15 травня 2015 року.

Посилався на те, що службове розслідування, за результатами якого складено цей висновок, проведено з порушенням чинного законодавства, що призвело до недотримання строків виплати одноразової грошової допомоги.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року, залишеною без змін Харківським апеляційний адміністративним судом від 5 листопада 2015 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано висновок службового розслідування, який є предметом оскарження. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що комісія, яка проводила розслідування, діяла не в межах повноважень та не у спосіб, передбачений Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, як наслідок стало скасування актів за формою Н-1, Н-5, чим змінено права і обов'язки позивача і жодних окремих рішень за наслідками розслідування не прийнято.

У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати і ухвалити нове про відмову в позові. Вказується на те, що при проведенні службового розслідування порушень вимог, передбачених пунктом 6.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, допущено не було, окрім того, таке розслідування триває, за результатами якого повинні бути складені Акт форми Н-1, Н-5.

Враховуючи відсутність клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, касаційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про в задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Виходячи зі змісту цієї норми, адміністративне судочинство направлене на захист лише порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів учасників правовідносин через здійснення правосуддя.

Верховний Суд України у постановах від 1 грудня 2015 року (справа № 21-3222а15) від 15 грудня 2015 року (справа № 800/206/15) вказував на те, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ на момент виникнення спірних правовідносин регулювалося Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року N 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 р. за N 541/23073. Відповідно до положень цього нормативного акту, зокрема 1.1., інструкція визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України при його проведенні.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок, з урахуванням якого приймається відповідне рішення компетентним органом чи посадовою особою. Тобто цей висновок носить рекомендаційний характер.

Згідно фактичних обставин, встановлених судом, ОСОБА_4 оскаржується висновок службового розслідування за фактом отримання ним тілесних ушкоджень під час проходження служби, затверджений начальником УМВС в Полтавській області 15 травня 2015 року, за яким комісія вважала за необхідне скасувати: попередній висновок службового розслідування від 9 квітня 2014 року, акти форми Н-1 за №19, Н-5 від 10 квітня 2014 року, складені на підставі вказаного висновку, визнати випадок з позивачем, який мав місце 28 листопада 2001 року, таким, що трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, зобов'язати Диканський РВ провести повторне розслідування нещасного випадку з ОСОБА_4 з урахуванням обставин, встановлених цим висновком та скласти відповідні акти, про що проінформувати зацікавлених осіб.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку про необхідність визнання протиправним та скасування результатів службового розслідування, тому що такий висновок сам по собі не порушує права позивача, а отже попередні судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених статтею 229 КАС України, з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати у справі не стягувалися.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу представника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області задовольнити.

Скасувати судові рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року та ухвалити нову постанову про відмову ОСОБА_4 в задоволенні позову до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування за фактом отримання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень під час проходження служби, затвердженого начальником УМВС України в Полтавській області.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман