ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2016 р. м. Київ К/800/14915/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач) СуддівЄрьоміна А.В. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Державного підприємства "Великобичківське лісомисливське господарство" до Державної фінансової інспекції в Закарпатській області про визнання частково протиправною та скасування частково вимоги за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГСМ" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року Державне підприємство "Великобичківське лісомисливське господарство" (далі - ДП "Великобичківське лісомисливське господарство") у Закарпатському окружному адміністративному суді пред'явило позов до Державної фінансової інспекції в Закарпатській області (далі - ДФІ в Закарпатській області) про визнання частково протиправною та скасування частково вимоги.

Просило визнати частково протиправною та частково скасувати вимогу ДФІ в Закарпатській області від 11 квітня 2014 року №07-07-6-14/123, а саме пункти 2, 5, 10 вимоги.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 10 вимоги від 11 квітня 2014 року № 07-07-6-14/123.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування пункту 5 вимоги від 11 квітня 2014 року

№ 07-07-6-14/123 скасовано та в цій частині прийнято нову, якою позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 5 вимоги від 11 квітня 2014 року

№ 07-07-6-14/123.

В решті постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю "ВГСМ" (далі - ТОВ "ВГСМ") подало касаційну скаргу.

В касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ТОВ "ВГСМ" просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ТОВ "ВГСМ" підлягає задоволенню частково.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності ДП "Великобичківське лісомисливське господарство" за 2011, 2012 роки та звітний період 2013 року, за результатами складено акт від 29 листопада 2013 року № 07-07/61.

В ході ревізії встановлено, що в порушення пунктів 2, 3.7 Інструкції з обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Державного комітету лісового господарства України, затвердженої наказом Держкомлісгоспу України від 19 грудня 2003 року № 205, та пункту 3.7 Тимчасової інструкції з електронного обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння деревообробки на підприємствах Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженої наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 27 червня 2012 року № 202, пунктів 1, 5 статті 9, пункту 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, пункту 8 П(С)БО 15 "Дохід", пункту 13 ПСБО 3 "Звіт про фінансові результати", пункту 16 П(С) БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" ДП "Великобичківське лісомисливське господарство" проводився відпуск лісової продукції ТОВ "ВГСМ" по заниженій кількості сортності та діаметрів деревини, що призвело до недоотримання доходів підприємством за 2012 рік та 8 місяців 2013 року в сумі 531 848,42 грн.

В порушення статті 193 Господарського кодексу України ДП "Великобичківське лісомисливське господарство" не застосовано штрафні санкції до ТОВ "ВГСМ" та ТОВ "Бруно ЛТД" на загальну суму 52 297,86 грн., за невиконання ними господарських зобов'язань відповідно до умов укладених договорів, що призвело до недоотримання доходів підприємством на вказану суму.

Ревізією правильності нарахування премії встановлено, що в порушення Закону України "Про оплату праці" нараховано та виплачено премії лісничим, майстрам лісу, бухгалтерії в загальній сумі 51 740,00 грн. за сортування половника букового для подальшого відвантаження його ТОВ "ВГСМ", тоді як виконання таких робіт вказаними працівниками документально не підтверджено, і як наслідок зайво нараховано єдиного соціального внеску в сумі 19 300,00 грн.

11 квітня 2014 року ДФІ в Закарпатській області винесено вимогу

№ 07-07-6-14/123 "Про направлення вимог щодо усунення виявлених ревізією фінансових порушень", пунктами 2, 5, 10 якої, відповідно, зобов'язано позивача:

- відобразити в обліку дебіторську заборгованість по ТОВ "ВГСМ" на різницю у вартості реалізованої лісопродукції в сумі 531 848,42 грн. Провести претензійно-позовну роботу з ТОВ "ВГСМ" щодо проведення оплати за реалізовану йому лісопродукцію в сумі 531 848,42 грн. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у заниженні вартості реалізованої лісопродукції кошти в сумі 531 848,42 грн. в порядку, визначеному чинним законодавством (пункт 2);

- відобразити в обліку дебіторську заборгованість за нестягнутими штрафними санкціями, за невиконання умов договорів по ТОВ "Бруно ЛТД" в сумі 30 618,41 грн. та з ТОВ "ВГСМ" в сумі 21 679,45 грн. Стягнути штрафні санкції з контрагентів за невиконання умов договорів, в тому числі, у судовому порядку в загальній сумі 52 297,86 грн.(пункт 5);

- провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених коштів в сумі 51 740,00 грн. В іншому випадку стягнути з особи, винної у зайвих грошових виплатах в порядку, визначеному чинним законодавством. Провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо суми внесків до державних цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 19 300.00 грн. (пункт 10).

Не погодившись з пунктами 2, 5, 10 зазначеної вимоги відповідача ДП "Великобичківське лісомисливське господарство" звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправним та скасування пункту 10 вимоги від 11 квітня 2014 року № 07-07-6-14/123 суд першої інстанції виходив з відсутності порушення позивачем законодавства оскільки премія нараховувалася за умови виконання запланованих завдань за сортування половника букового для подальшого відвантаження до ТОВ "ВГСМ", що повністю узгоджується з пунктом 5.1 Положення про преміювання робітників та спеціалістів підприємства за якісні показники роботи.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування пунктів 2, 5 вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність їх винесення відповідачем.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту 5 вимоги та приймаючи в цій частині нову постанову про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про протиправність пункту 5 оскаржуваної вимоги.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів та зазначає наступне.

Частиною другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та, у разі виявлення порушень законодавства, пред'являти обов'язкові до виконання вимоги про усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

З матеріалів справи вбачається, що ДФІ в Закарпатській області пред'явлено вимогу про усунення виявлених ревізією фінансових порушень. При цьому у пунктах 2, 5, 10 вимоги вказано, зокрема на виявлені збитки, їх розмір та необхідність їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає такий позов, тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід скасувати, у задоволенні позову відмовити із зазначених вище підстав.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 10 лютого 2015 року у справі № 21-632а14, від 21 квітня 2015 року у справі № 21-120а15, від 07 липня 2015 року у справі № 818/1365/13-а, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суди при розгляді зазначеної справи не врахували наведених вимог матеріального права.

За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи те, що у справі обставини встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, а тому, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 222, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГСМ" задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року у справі за позовом Державного підприємства "Великобичківське лісомисливське господарство" до Державної фінансової інспекції в Закарпатській області про визнання частково протиправною та скасування частково вимоги, скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову Державного підприємства "Великобичківське лісомисливське господарство" відмовити.

Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Єрьомін А.В.

Швед Е.Ю.