ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2016 р. м. Київ К/800/55225/13

К/800/55529/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., - розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Військової частини А1494 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, за касаційними скаргами ОСОБА_4 і Військової частини А1494 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и в :

У липні 2013 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А1494 щодо: неврахування йому двох років вислуги при виплаті допомоги при звільненні з військової служби; невиплати йому щомісячної грошової винагороди за час щорічної основної відпустки; неврахування при виплаті грошової допомоги при звільненні з військової служби щомісячної грошової винагороди; неврахування при виплаті грошової допомоги при звільненні одноразових видів грошового забезпечення, на які він мав право на день звільнення з військової служби; невиплати йому компенсації за неотримане речове майно;

- визнати протиправними дії військової частини А1494 щодо позбавлення його премії за травень 2012 року за проступок, допущений у квітні 2012 року, та щодо виплати йому винагороди за тривалу (безперервну) службу у Збройних Силах України у заниженому розмірі;

- стягнути з військової частини А1494 на його користь: допомогу при звільненні з військової служби за два роки вислуги в сумі 3405,25 гривень; щомісячну грошову винагороду за час щорічної основної відпустки при звільненні з військової служби в сумі 944,68 гривень; недоплачену допомогу при звільненні з військової служби (при врахуванні щомісячної грошової винагороди) в сумі 5788,93 гривень; недоплачену допомогу при звільненні з військової служби (при врахуванні одноразових видів грошового забезпечення) в сумі 57889,25 гривень; незаконно позбавлену премію за травень 2012 року в сумі 967,50 гривень; недоплачену винагороду за тривалу (безперервну) службу у Збройних Силах України в сумі 597,50 гривень; невиплачену компенсацію за неотримане речове майно в сумі 1968,39 гривень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини А1494 при нарахуванні позивачеві одноразової грошової допомоги і грошового забезпечення за час щорічної основної відпустки у 2013 році та при виплаті винагороди за тривалість безперервної служби у 2012 році. Зобов'язано військову частину А1494 перерахувати ОСОБА_4 суму одноразової грошової допомоги та грошового забезпечення за час щорічної основної відпустки у 2013 році з врахуванням суми щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 20 відсотків грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 року № 889 (далі - постанова № 889), та виплатити різницю між нарахованими і фактично виплаченими сумами одноразової грошової допомоги та грошового забезпечення за час відпустки. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_4 597,50 гривень винагороди за тривалість безперервної служби. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм права, просить Вищий адміністративний суд України змінити постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

Представник військової частини А1494 у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи те, що сторони у судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, то суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив військову службу у військовій частині А1494 та перебував на грошовому і матеріальному забезпеченні у відповідача.

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 16 травня 2013 року № 249 позивача звільнено з військової служби у відставку за пунктом «б» частини 6 статті 26 (за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII.

Наказом командира військової частини А1494 від 22 травня 2013 року № 123 капітана ОСОБА_4, офіцера фінансово-економічного відділу управління 8 армійського корпусу, з 3 липня 2013 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, направлено для зарахування на військовий облік до Житомирського ОМВК Житомирської області. З 23 травня 2013 року по 3 липня 2013 року йому було надано чергову відпустку за 2013 рік.

Згідно вказаного наказу календарна вислуга позивача станом на 3 липня 2013 року складає 15 років 11 місяців 10 днів, пільгова - 17 років 6 місяців 16 днів.

При звільненні ОСОБА_4 була нарахована і виплачена одноразова грошова допомога, передбачена частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2011-XII), у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби із розрахунку 15 календарних років, цьому не було зараховано до вислуги років для виплати цієї допомоги час навчання позивача у Бердичівському машинобудівному коледжі з 1 вересня 1994 року по 28 червня 1997 року, а також не була врахована щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою № 889, грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Як визначено у абзаці восьмому пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393 строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Пунктом 2 вказаної постанови передбачено, що особам офіцерського складу додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 у період з 1 вересня 1994 року по 28 червня 1997 року навчався у Бердичівському машинобудівному коледжі на денному відділенні за спеціальністю «комерційна діяльність» та отримав диплом молодшого спеціаліста, офіцерське звання після закінчення зазначеного коледжу йому присвоєно не було.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність дій відповідача щодо неврахування до строку календарної служби для виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби час його навчання у вказаному машинобудівному коледжі.

Згідно із частиною 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 7 листопада 2007 року № 1294 (далі - постанова № 1294) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У пункті 1 постанови № 889 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду:

1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби), зокрема: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення;

3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно пункту 2 постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством надзвичайних ситуацій та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На виконання постанови № 889 Міністр оборони України наказом від 15 листопада 2010 року № 595 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди окремим категоріям військовослужбовцям Збройних Сил України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2010 року за № 1194/18489; з наступними змінами; далі - Інструкція).

Цією Інструкцією визначені порядок та умови виплати особам офіцерського складу щомісячної додаткової грошової винагороди, окреслено перелік військовослужбовців, яким вона виплачується, регламентовано повноваження командира (начальника) військової частини (організації, установи) щодо підстав та розміру її виплати.

За пунктом 5 Інструкції щомісячна додаткова грошова винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Пунктом 8 Інструкції встановлено, що щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У пункті 9 Інструкції передбачено, що розміри щомісячної додаткової грошової винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

Відповідно до положень пункту 10 Інструкції командир (начальник) військової частини (установи, організації) має право зменшувати розміри щомісячної додаткової грошової винагороди.

У первинній редакції Інструкція передбачала підстави для видання наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) про виплату щомісячної додаткової грошової винагороди.

Таким чином, історичний (в історичному розвитку) та нормативний підходи до розуміння положень постанови № 889 у системному зв'язку із нормами статей 9 і 15 Закону № 2011-ХІІ та правилами Інструкції дають підстави стверджувати, що щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена постановою № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі частини 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ.

Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 щодо включення в розмір одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, однак при цьому помилково виходили з того, що до складу зазначеної допомоги включається щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою № 889.

Згідно частини 1 статті 101 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до наказу командира військової частини А1494 від 22 травня 2013 року № 123 позивач вибув у чергову відпустку за 2013 рік з 23 травня 2013 року по 3 липня 2013 року і за період служби по 3 липня 2013 року він гідний отримання додаткової грошової винагороди у розмірі 20 відсотків грошового забезпечення, а тому з урахуванням визначеного суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідач протиправно не виплатив ОСОБА_4 за час відпустки, призначену йому наказом за цей період, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою № 889, у розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення.

Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали протиправними дії військової частини А1494 щодо виплати позивачеві грошової винагороди за тривалу безперервну військову службу в меншому розмірі, ніж передбачено наказом командира військової частини А1494 від 24 липня 2012 року № 177.

Так, згідно вказаного наказу ОСОБА_4 була встановлена грошова винагорода за тривалу безперервну військову службу (15 років), відповідно до наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (далі - наказ № 260), у розмірі одного посадового окладу грошового утримання, проте, як встановлено судами, позивачеві виплачено лише половину від суми призначеної грошової винагороди.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що про порушення такого права ОСОБА_4 дізнався лише після звільнення зі служби, ознайомившись із змістом зазначеного наказу.

Посилання відповідача на положення пункту 7 постанови № 1294 щодо обмеження вказаної виплати 50 відсотками є помилковими, оскільки, як визначено в цій нормі, такі обмеження установлювалися до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення. Упорядкування здійснено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329, (далі - Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення), яка визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, і в якій відсутні положення про обмеження спірної виплати 50 відсотками.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_4 про стягнення з відповідача грошової компенсації за неотримане речове майно, то суди дійшли вірного висновку, така вимога є безпідставною, оскільки Закон № 2011-XII не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням Закону № 2011-XII.

Щодо позбавлення позивача премії за травень 2012 року, то суд першої інстанції встановив, що про це ОСОБА_4 повинен був дізнатися ще 11 червня 2012 року під час оголошення відповідачем змісту наказу від 5 червня 2012 року № 228, а звернувся до суду з цього приводу аж у липні 2013 року, не вказавши поважність причин пропуску строку.

Згідно абзацу третього пункту 31.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення командир військової частини позбавляє військовослужбовців премії повністю за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння).

Відповідно до наказу командира військової частини А1494 було проведено службове розслідування по факту прибуття 27 квітня 2012 року ОСОБА_4 на службу в нетверезому стані.

Наказом командира військової частини А1494 від 8 травня 2012 року № 183 «Про результати службового розслідування відносно офіцера фінансово-економічного відділу капітана ОСОБА_4.» позивачеві за порушення ним вимог статей 11, 13, 16 та 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо підтримання військової дисципліни, додержання вимог безпеки та вживання алкоголю у відрядженні в службовий час оголошено сувору догану.

З урахуванням вказаного наказу від 8 травня 2012 року № 183, за вживання спиртних напоїв в службовий час, командир військової частини А1494 наказом від 5 червня 2012 року № 228 позбавив ОСОБА_4 премії повністю за травень 2012 року.

Отже, факт прибуття позивача 27 квітня 2012 року на службу в нетверезому стані було зафіксовано проведеним службовим розслідуванням і відповідно відповідач наказом від 5 червня 2012 року № 228 позбавив ОСОБА_4 премії за травень 2012 року. Зміст цього наказу був доведений особовому складу військової частини А1494 - 11 червня 2012 року.

Таким чином, відсутні обставини, які б свідчили про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання протиправними дій військової частини А1494 щодо позбавлення його премії за травень 2012 року та про стягнення з відповідача суми такої премії.

Ураховуючи вищенаведене колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2013 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у частині задоволення позову щодо визнання протиправними дій військової частини А1494 при нарахуванні ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та щодо зобов'язання військової частини А1494 перерахувати позивачеві суму одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з врахуванням суми щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 20 відсотків грошового забезпечення відповідно до постанови № 889, і виплатити різницю між нарахованою та фактично виплаченою сумою одноразової грошової допомоги - підлягають скасуванню, із прийняттям у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційні скарги ОСОБА_4 та Військової частини А1494 - задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у частині задоволення позову щодо визнання протиправними дій Військової частини А1494 при нарахуванні ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та щодо зобов'язання Військової частини А1494 перерахувати ОСОБА_4 суму одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з врахуванням суми щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 20 відсотків грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 року № 889 і виплатити різницю між нарахованою та фактично виплаченою сумою одноразової грошової допомоги - скасувати. Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Військової частини А1494 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.