ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" лютого 2017 р. м. Київ К/800/7172/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бухтіярової І.О.

суддів Веденяпіна О.А.

Приходько І.В.

при секретарі Бовкуні В.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача-1 - Кононова В.Д.,

відповідача-2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.11.2013

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014

у справі № 802/4226/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2» (далі - позивач, ТОВ «ВКХП № 2»)

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - відповідач-1, Вінницька ОДПІ)

та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (далі - відповідач-2, ГУ ДКС України у Вінницькій області)

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ВКХП № 2» звернулось до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Вінницької ОДПІ, яка полягає у неподанні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновків про відшкодування ТОВ «ВКХП № 2» з державного бюджету податку на додану вартість за серпень та вересень 2010 року; стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «ВКХП № 2» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2010 року в сумі 1 762 878 грн. та за вересень 2010 року в сумі 1 804 173 грн., загальна сума 3 567 051 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014, позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність Вінницької ОДПІ, яка полягає у неподанні до органу Казначейської служби України висновків про відшкодування з державного бюджету ТОВ «ВКХП № 2» податку на додану вартість за серпень-вересень 2010 року у розмірі 3 567 051 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ВКХП № 2» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 1 762 878 грн. та вересень 2010 року в сумі 1 804 173 грн.

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо неподання висновку органу казначейства про відшкодування позивачу податку на додану вартість провадження у справі закрити, в частині стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позов залишити без розгляду, посилаючись на порушення судами норм діючого законодавства.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу відповідача-1 просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, як законні та обґрунтовані.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач подав до відповідача-1 податкові декларації з податку на додану вартість за серпень-вересень 2010 року, розрахунки сум бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню становить 1 812 232 грн. Згідно із податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2010 року сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню становить 4 123 600 грн.

В період з 30.11.2010 по 26.01.2011 податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за серпень, вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в травні, липні, серпні 2010 року, за результатами якої складено акт № 22/23/34325039 від 02.02.2011, в якому зазначено, що позивач завищив заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на 1 762 878 грн., у вересні 2010 року на суму 1 804 173 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000162300 від 22.02.2011, яким за порушення абз. 1, 2 пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі: за серпень 2010 року на суму 1 762 878 грн., у вересні 2010 року на суму 1 804 173 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в судовому порядку та постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.2011, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013, по справі № 2а/0270/3599/11 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000162300 від 22.02.2011.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в судовому порядку було підтверджено правомірність заявлення позивачем до відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість в спірній сумі, оскільки податкове повідомлення-рішення № 0000162300 від 22.02.2011 рішеннями судів, які набрали законної сили визнано протиправним та скасовано; податковим органом не подано у законодавчо встановлені строки до органу державної казначейської служби України висновок із зазначенням суми, яка підлягає відшкодуванню, в результаті чого порушено право позивача на бюджетне відшкодування, оскільки висновок податкового органу із зазначенням суми бюджетного відшкодування є підставою для проведення відшкодування сум податку на додану вартість з державного бюджету; право позивача підлягає захисту шляхом стягнення, оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника податків порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права може бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ визначено статтею 200 ПК України, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Кабінетом Міністрів України постановою від 17.01.2011 № 39 (далі - Порядок).

Згідно з п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (п. 200.10 ст. 200 ПК України).

Відповідно до пп. б) п. 200.14 ст. 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Згідно з п. 200.15 ст. 200 ПК України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

З огляду на вимоги законодавства та встановлені обставини по справі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність порушень з боку податкового органу щодо неподання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету позивачу, після отримання рішення суду апеляційної інстанції по справі № 2а/0270/3599/11, яке набрало законної сили у відповідності до положень ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами п. 200.13 ст. 200 ПК України та п. 9 Порядку на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Таким чином, бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та Порядком, у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування податку на додану вартість у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю.

Відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Отже, вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ не є правильним способом захисту його прав. У цьому випадку правильним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання податкового органу до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету. Адже спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання чи неналежного виконання не виникала необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання.

Тобто, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги повністю та стягуючи з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з ПДВ, неправильно застосували норми матеріального права до встановлених обставин, оскільки така вимога не є правильним способом захисту прав платника податку на додану вартість. У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача-1 до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, неправильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, при цьому повністю не відновили порушене право позивача.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 31.05.2016 у справі № 826/11379/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне задовольнити частково касаційну скаргу Вінницької ОДПІ - постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.11.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з ПДВ та зобов'язати Вінницьку ОДПІ області надати органу ДКСУ висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області - задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.11.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2010 року в сумі 1 762 878 грн. та за вересень 2010 року в сумі 1 804 173 грн., загальна сума 3 567 051 грн. та ухвалити в цій частині нове судове рішення про зобов'язання Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області прийняти висновок із зазначенням суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та подати його Головному управлінню Державної казначейської служби України у Вінницькій області.

В іншій частині постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.11.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.О. Бухтіярова Судді О.А. Веденяпін І.В. Приходько