ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2016 року м. Київ справа № 800/444/16 (800/313/15)

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді суддів Кравцова О.В., Голяшкіна О.В., Єрьоміна А.В., Черпіцької Л.Т., Шведа Е.Ю., секретар судового засідання Оврамець Ю.О, за участю: представника відповідача Нарольської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_7 до Вищої ради юстиції про визнання бездіяльності протиправною, -

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2015 року ОСОБА_7 (надалі також - позивач) звернувся до Вищого адміністративного суду України із адміністративним позовом до Вищої ради юстиції (надалі відповідач, ВРЮ), в якому просив визнати протиправною бездіяльність ВРЮ щодо несвоєчасного розгляду його заяви від 6 лютого 2014 року про відставку з посади судді Апеляційного суду Вінницької області і внесення до Верховної Ради України відповідного подання.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ВРЮ своєю протиправною бездіяльністю позбавила його права на отримання вихідної допомоги в сумі 227766 гривень, частини суддівської винагороди в розмірі 48000 гривень та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Вищий адміністративний суд України постановою від 16 листопада 2015 року (справа № 800/313/15) позовні вимоги задовольнив в повному обсязі. Визнав протиправною бездіяльність ВРЮ щодо несвоєчасного розгляду заяви ОСОБА_7 від 6 лютого 2014 року про відставку з посади судді Апеляційного суду Вінницької області і внесення до Верховної Ради України відповідного подання.

26 листопада 2015 року відповідач звернувся із заявою до Верховного Суду України про перегляд вищенаведеного судового рішення.

Постановою Верховного Суду України від 6 липня 2016 року скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2015 року (справа № 800/313/15), а дану справу направлено на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник ВРЮ проти позову заперечувала, пояснила, що приймаючи рішення від 18 червня 2015 року № 39/0/15-15 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Апеляційного суду Вінницької області у зв'язку з поданням заяви про відставку, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказала, що засідання 18 червня 2015 року було першим засіданням ВРЮ за період з 17 лютого 2014 року (дати надходження до ВРЮ у належному вигляді всіх документів, необхідних для розгляду заяви ОСОБА_7 про звільнення у відставку з посади судді Апеляційного суду Вінницької області), та з 4 червня 2015 року (дати набуття повноважень новим складом Вищої ради юстиції), до порядку денного якого було включено питання розгляду матеріалів щодо внесення подань про звільнення суддів з посад за загальними обставинами, у тому числі і у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Також представник позивача зазначила, що ВРЮ не здійснювала своїх повноважень у період з 11 квітня 2014 року по 4 червня 2015 року через відсутність складу зазначеного органу, передбаченого Конституцією України та Законом України «Про Вищу раду юстиції».

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що позовні вимоги ОСОБА_7 підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з рішенням Вінницької обласної ради народних депутатів сесії 21 скликання ОСОБА_7 був обраний народним суддею Могилів-Подільського районного народного суду Вінницької області, де працював з 2 липня 1986 року по 16 квітня 2004 року.

6 квітня 2000 року постановою Верховної Ради України № 1617-ІІІ був обраний на посаду судді Могилів-Подільського районного суду Вінницької області безстроково.

18 березня 2004 року відповідно до постанови Верховної Ради України № 1633-ІV позивача обрано суддею Апеляційного суду Вінницької області.

10 лютого 2014 року ВРЮ отримала заяву та відповідні документи позивача щодо внесення подання про його звільнення у відставку з посади судді Апеляційного суду Вінницької області від 6 лютого 2014 року.

Згідно з довідкою головного спеціаліста відділу підготовки матеріалів про звільнення суддів за загальними обставинами від 12 лютого 2014 року, цього дня зателефоновано позивачу та проведено розмову, в ході якої останній підтвердив своє рішення про звільнення з посади у відставку та повідомив, що при прийнятті такого рішення стороннього впливу на нього або примусу не було.

Виправлена біографічна довідка судді Апеляційного суду Вінницької області Камзалова В.В. надійшла до Вищої ради юстиції 17 лютого 2014 року за вхідним № 391/0/8-14.

З листа секретаріату Вищої ради юстиції від 3 березня 2015 року № 1405/0/9-15 вбачається, що питання щодо розгляду заяви ОСОБА_7 було включено до порядку денного засідання ВРЮ 18 березня 2014 року, яке не відбулося у зв'язку з відсутністю кворуму.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 року № 1188-VІІ з 11 квітня 2014 року були припинені повноваження членів Вищої ради юстиції (крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою).

18 червня 2015 року ВРЮ прийняла рішення № 39/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Апеляційного суду Вінницької області, у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 16 липня 2015 року № 636-VІІІ ОСОБА_7 звільнено з посади судді у відставку, а наказом Апеляційного суду Вінницької області від 3 серпня 2015 року № 76/2-07к виведено його зі штату суддів цього суду.

Вважаючи протиправною бездіяльність ВРЮ щодо несвоєчасного розгляду його заяви від 6 лютого 2014 року про відставку з посади судді, ОСОБА_7 звернувся до суду із даним позовом.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведена правомірність дій при розгляді заяви ОСОБА_7 про його звільнення у відставку з посади судді з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (в редакції від 5 липня 2012 року, що була чинною на момент звернення позивача із заявою до ВРЮ; надалі - Закон № 22/98-ВР) передбачено, що статус Вищої ради юстиції визначається Конституцією України і цим Законом.

Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

Відповідно до статті 2 Закону № 22/98-ВР повноваження, організація і порядок діяльності Вищої ради юстиції визначаються Конституцією України, цим Законом та регламентом Вищої ради юстиції, який затверджується на її засіданні.

Статтею 3 Закону № 22/98-ВР передбачено, що одним із повноважень ВРЮ є внесення подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

Відповідно до статті 100 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 28 січня 2014 року, що була чинною на момент звернення ОСОБА_7 із заявою до ВРЮ; надалі - Закон № 2453-VI) суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

Пунктом 4 статті 126 Конституції України однією із підстав звільнення судді визначено подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Частинами 1, 3, 4 статті 109 Закону № 2453-VI передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Заява про відставку, заява про звільнення з посади подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

Згідно з частиною другою статті 31 Закону № 22/98-ВР рішення щодо пропозицій про звільнення суддів за обставин, зазначених у пунктах 1 - 3, 7 - 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України, приймається на засіданні Вищої ради юстиції більшістю голосів її членів, які брали участь у засіданні. У разі звернення судді з заявою про звільнення з посади за власним бажанням Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді з посади до органу, який його призначив або обрав, після попереднього з'ясування дійсного волевиявлення судді, чи не має місце сторонній вплив на нього або примус.

Отже, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством визначено було місячний строк, з моменту подання заяви, протягом якого ВРЮ повинна була внести подання про звільнення судді з посади за власним бажанням.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що заява ОСОБА_7 про відставку отримана відповідачем 10 лютого 2014 року, що підтверджується листом секретаріату ВРЮ від 3 березня 2015 року № 1405/0/9-15.

І лише 18 червня 2015 року відповідачем було прийнято рішення про внесення подання до Верховної Ради України.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що заява ОСОБА_7 була розглянута лише через рік і чотири місяці після подання ним заяви, тобто із порушенням строку, передбаченим статтею 109 Закону № 2453-VI.

Щодо поважності причин пропуску ВРЮ вищезазначеного строку колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 року № 1188-VІІ з 11 квітня 2014 року були припинені повноваження членів ВРЮ (крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою).

Однак,як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся із заявою до припинення повноважень членів ВРЮ, а відповідач порушив місячний строк, визначений статтею 109 Закону № 2453-VI, вперше включивши до порядку денного розгляд заяви позивача (заява подана 10 лютого 2014 року, питання про розгляд заяви позивача було включено до порядку денного засідання ВРЮ 18 березня 2014 року).

Що стосується відповідних подій у суспільно-політичному житті України, на які, як на поважність порушення строків розгляду заяви, посилався представник відповідача у судовому засідання, колегія суддів зазначає.

Відповідно до Указу Президента України від 11 лютого 2015 року № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні» Революція Гідності в Україні почалась ще в листопаді 2013 року, тобто на момент подання ОСОБА_7 заяви до відповідача відповідні події у суспільно-політичному житті України вже тривали.

Щодо порушених прав ОСОБА_7 внаслідок допущення бездіяльності ВРЮ, колегія суддів зазначає наступне.

З моменту подання заяви ОСОБА_7 та до внесення відповідачем подання до Верховної Ради України (з 10 лютого 2014 року по 18 червня 2015 року) були прийняті закони, які звузили права позивача.

А саме, Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VI «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» була виключена стаття 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою передбачалась вихідна допомога судді у зв'язку з відставкою.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» були внесені зміни в Закон № 2453, якими з 1 січня 2015 року зменшено розмір суддівської винагороди.

Також 28 березня 2015 року набрав чинності Закон України № 213-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», пунктом 5 розділу III «Прикінцеві положення» якого з 1 червня 2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне грошове утримання) призначаються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, внаслідок порушення місячного строку розгляду заяви позивача, ОСОБА_7 втратив право на довічне грошове утримання, на вихідну допомогу судді у зв'язку з відставкою та зменшився розмір його суддівської винагороди.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Є незаперечним той факт, що в Україні військовий або надзвичайний стан на момент виникнення спірних правовідносин не впроваджувався, суспільно-політичні події в Україні вже відбувались на час подання заяви позивачем, а тому відсутні законні підстави для відкладення розгляду заяви позивача до припинення повноважень членів ВРЮ.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів дійшла висновку, що ВРЮ при розгляді заяви позивача про відставку діяла з порушенням вимог, передбачених Конституцією та законами України, якими визначено порядок звільнення судді у відставку. Не розглянувши в місячний строк заяву ОСОБА_7, ВРЮ допустила протиправну бездіяльність.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_7 Л.Б. до Вищої ради юстиції про визнання бездіяльності протиправною.

На підставі викладеного та керуючись статтею 18, 159-163, 171-1 КАС України -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_7 до Вищої ради юстиції про визнання бездіяльності протиправною задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Вищої ради юстиції щодо несвоєчасного розгляду заяви ОСОБА_7 від 6 лютого 2014 року про відставку з посади судді Апеляційного суду Вінницької області і внесення до Верховної Ради України відповідного подання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді: