ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/13045/16

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Коваленка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Розробка рішень сучасності»

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2016 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016 року

у справі № 826/18714/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Розробка рішень сучасності» (далі - ТОВ «Розробка рішень сучасності»)

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Розробка рішень сучасності» звернулось у серпні 2015 року до суду з позовом до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2015 року № 0002842205 та № 0002852205.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.05.2015 року № 0002842205 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3282,50 гривні, у тому числі за основним платежем 2626,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 656,50 гривень. В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовлено, вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до податкового повідомлення-рішення від 15.05.2015 року № 0002842205 за порушення вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 334 977,00 гривень, у тому числі за основним платежем у розмірі 267 982,00 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 66 996,00 гривень.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 15.05.2015 року № 0002852205 за порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 153.5 ст. 153 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 301 480,00 гривень, у тому числі за основним платежем на 241 184,00 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 60 296,00 гривень.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки від 21.04.2015 року № 341/26-54-22-05/38662745 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Розробка рішень сучасності» (код ЄДРПОУ 38662745) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Джі-Ес-Сі» (код ЄДРПОУ 38826077) за період 01.09.2014 року по 30.09.2014 року».

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що придбання позивачем у ТОВ «Джі-Ес-Сі» персональних комп'ютерів Fujitsu Esprimo та Lenovo IDEA пов'язане із господарською діяльністю позивача, але реальність господарських операцій по придбанню у вказаного контрагента послуг не була підтверджена. На думку судів, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ «Джі-Ес-Сі» лише по відносинам з купівлі товару, а тому суди дійшли висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2015 року № 0002842205 лише в частині визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3282,50 гривні, у тому числі за основним платежем - 2626,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 656,50 гривень.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог, судами попередніх інстанцій зазначено, що позивач не довів суду мету придбання у ТОВ «Джі-Ес-Сі» різного роду послуг з підвищення експлуатаційної надійності обладнання, зокрема, в матеріалах справи відсутні пояснення з приводу фактичного використання придбаних послуг та відповідні докази, які б могли підтвердити це; наприклад, суд не має можливості встановити, для чого придбавались послуги з технічної підтримки серверу, послуги з встановлення жорсткого диску, послуги з тестування на працездатність та сумісність системи, оскільки позивач не надав доказів наявності використання у власній господарській діяльності серверів чи інших інформаційних технологій. Також, судами зазначено, що в актах здачі-прийняття робіт, актах приймання-передачі обладнання, міститься тільки короткий запис про надані послуги чи найменування переданого майна, що, в свою чергу, не дає змоги встановити, якого, саме, жорсткого диску здійснювалось тестування, його характеристики, серія, номер, виробник, коли він був придбаний та чи взагалі має він будь-яке відношення до позивача та його діяльності, що позивачем не надано доказів наявності необхідного обладнання та програмного забезпечення з відповідними ліцензіями, не надано відповідних сертифікатів. У зв'язку з чим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «Джі-Ес-Сі» щодо поставки послуг носять реальний характер, а придбані послуги стосуються господарської діяльності ТОВ «Розробка рішень сучасності».

Проте, колегія суддів з такими висновками судів погоджується частково, з наступних підстав.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Розробка рішень сучасності» (покупець) та ТОВ «Джі-Ес-Сі» (постачальник) укладено договір поставки від 08.01.2014 року № 14-0801, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товари, зазначені у рахунках-фактурах.

Згідно з рахунком-фактурою від 04.09.2014 року № 090410 та видатковою накладною від 04.09.2014 року № 090407 постачальник поставив позивачу персональні комп'ютери Fujitsu Esprimo та Lenovo IDEA та виписав податкову накладну від 04.09.2014 року № 31 на загальну суму 15 757,20 гривень, у тому числі податок на додану вартість 2626,20 гривень.

Перевезення придбаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 04.09.2014 року № 04/09/2014 за договором транспортного експедирування, укладеного з ПП «Атум Груп».

Вказана товарно-транспортна накладна була надана позивачем контролюючому органу після отримання акта перевірки, однак не була прийнята до уваги відповідачем, оскільки в договорі транспортного експедирування від 01.12.2013 року, укладеного з ПП «Атум Груп», зазначено строк його дії до 31.12.2013 року.

Разом з тим, суди звернули увагу на те, що відповідно до пункту 11.2 договору транспортного експедирування від 01.12.2013 року, укладеного з ПП «Атум Груп», передбачено автоматичну пролонгацію цього договору.

Крім того, 08.01.2014 року між ТОВ «Розробка рішень сучасності» (замовник) та ТОВ «Джі-Ес-Сі» (виконавець) укладено договір № 14-0801У, за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги з підвищення експлуатаційної надійності обладнання, що використовується у сфері ІТ технологій та інші, відповідно до додатку № 1.

Згідно з додатком № 1 виконавець надає консультаційні послуги з розробки технічного завдання на побудування системи обробки інформації, з системної інтеграції, розробка структури БД, огляд ринку програмних засобів та апаратних засобів захисту даних, ремонт термінала, принтерів, засобів телефонії, послуги із забезпечення доступу до сервісу, послуги для точок доступу, попереднього налаштування та оптимізації обладнання, з налагодження тат тестування тощо.

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт протягом вересня 2014 року виконавець виконав послуги з під'єднання джерела безперебійного живлення, перевірки працездатності, послуги з технічної підтримки серверу, з впровадження та налаштування електронних ключів, послуги з встановлення жорсткого диску, послуги з тестування на працездатність та сумісність системи та інші подібні послуги, та виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 1 607 892,00 гривні, у тому числі податок на додану вартість 267 982,00 гривні.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, виписаними позивачу особою, яка належним чином зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто мала достатній об'єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Висновками акту перевірки встановлено безпідставне включенням до складу витрат вартості товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинам із ТОВ «Джі-Ес-Сі» та безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, у зв'язку із наступним: отримано податкову інформацію про неможливість встановлення факту придбання, реалізації товарів, робіт, послуг контрагента ТОВ «Джі-Ес-Сі» -ТОВ «Ді-Некс», та ознаки маніпулювання податковою звітністю останнім; ТОВ «Джі-Ес-Сі» має стан « 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням», балансова вартість основних засобів - 0,00 гривень; до перевірки не надано документів щодо транспортування придбаного у ТОВ «Джі-Ес-Сі» товару; господарські операції з ТОВ «Джі-Ес-Сі» щодо поставки послуг не містять у своїй суті розумних економічних цілей, а їх реальність поставлена під сумнів.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників витрат та податкового кредиту по операціям з контрагентом, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Крім того, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту та валових витрат.

Разом з тим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників.

Отже рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2015 року № 0002852205 та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2015 року № 0002842205 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 331 695,50 гривен, у тому числі за основним платежем - 265 356,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 66 339,50 гривень є неправомірними та підлягають скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2015 року № 0002842205 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3282,50 гривні, у тому числі за основним платежем - 2626,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 656,50 гривень, та вважає, що суди в цій частині повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень в частині задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Так, за квитанцією від 28.98.2015 року № 38 позивачем було 10 відсотків розміру ставки судового збору у розмірі 487,20 гривень, як це було передбачено ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, що діяла на час звернення позивачем до адміністративного суду з адміністративним позовом).

Решту суми (4365,44 гривень) було стягнуто з позивача за постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2016 року у зв'язку з частковою відмовою у позові. Втім докази фактичного перерахування позивачем цієї суми до бюджету у матеріалах справи відсутні, а тому зазначена сума не підлягає включенню до розрахунку судових витрат, що підлягають розподілу в рамках даного провадження.

Сума судового збору, що підлягала сплаті позивачем за подання даного адміністративного позову до суду першої інстанції, склала 4872,00 гривні.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, що набрала чинності на час подання позивачем апеляційної скарги в даній справі) за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а за подання касаційної скарги - 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Тобто, сума судового збору, що мала бути сплачена позивачем за перегляд справи в суді апеляційної інстанції, становила 5359,20 гривень, а за подання касаційної скарги - 5846,40 гривень.

З огляду на вищенаведені процесуальні правила розподілу судових витрат позивачеві підлягає присудженню судовий збір у сумі 11 692,80 гривні (487,20 гривень + 5359,20 гривень + 5846,40 гривень).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 160, 167, 221-232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Розробка рішень сучасності» - задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016 року у справі № 826/18714/15 скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 15.05.2015 року № 0002852205 повністю, № 0002842205 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 331 695,50 гривень, у тому числі за основним платежем - 265 356,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 66 339,50 гривень.

В іншій частині постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016 року у справі № 826/18714/15 - залишити без змін.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю «Розробка рішень сучасності» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 692,80 гривні.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: Н.Є. Маринчак

І.В. Приходько