ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 року м. Київ справа № 800/439/16 (П/800/439/16)

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. - головуючого,

Бухтіярової І.О.,

Вербицької О.В.,

Маринчак Н.Є.,

Приходько І.В.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю позивача ОСОБА_6,

представника відповідача Гуцала Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Президента України про визнання незаконним та скасування указу в частині, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року ОСОБА_6 (далі - позивач) звернувся до Вищого адміністративного суду України із зазначеним позовом в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати Указ Президента України № 320/2016 від 01.08.2016 року в частині переведення судді Дніпровського районного суду м. Херсона обраного безстроково ОСОБА_6 на посаду судді Новотроїцького районного суду Херсонської області;

- зобов'язати Президента України реалізувати свої повноваження передбачені ч. 2 ст. 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та розглянути заяви позивача від 07.04.2016 року, 17.06.2016 року, 06.07.2016 року про його переведення на посаду судді Херсонського міського суду; розглянути заяву позивача від 04.07.2016 року; видати указ про переведення позивача на посаду судді Херсонського міського суду.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржуваний наказ не відповідає міжнародно-правовим нормам, Кодексу законів про працю України. Оспорюваним указом порушено право позивача на працю та заборону примусової праці, право на приватне сімейне життя та вільний вибір місця проживання. Крім того, Указом Президента України № 320/2016 від 01.08.2016 року здійснено втручання в роботу судді та такий посягає на його незалежність. При прийнятті оскаржуваного указу порушено принципи незмінюваності суддів та правової визначеності, такий підписаний без дотримання принципу рівності перед законом. Зазначеним указом дискриміновано позивача порівняно з іншими суддями та працівниками ліквідованого Дніпровського районного суду м. Херсона.

У письмових запереченнях на адміністративний позов представник відповідача просить залишити такий без задоволення, оскільки при прийнятті оскаржуваного указу не допущено порушення прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача і такий прийнято з дотриманням критеріїв визначених ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, а представник відповідача - заперечив та просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Судом встановлено, що постановою Верховної Ради України № 2759-VI від 02.12.2010 року позивача обрано безстроково на посаду судді Дніпровського районного суду м. Херсона (а.с. 19-21).

Указом Президента України № 15/2016 від 19.01.2016 року «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів» ліквідовано Дніпровський районний суд міста Херсона, Комсомольський районний суд міста Херсона, Суворовський районний суд міста Херсона та утворено Херсонський міський суд (а.с. 22).

Позивачем направлено відповідачу заяви про його переведення на посаду судді Херсонського міського суду від 07.04.2016 року, 17.06.2016 року, 06.07.2016 року, що отримані представником відповідача 15.04.2016 року, 21.06.2016 року та 11.07.2016 року відповідно (а.с. 62-75).

Крім того, позивачем направлено відповідачу заяву 15.07.2016 року щодо відсутності у Вищої кваліфікаційної комісії суддів України повноважень, що отримана відповідачем 18.07.2016 року (а.с. 76-78).

Згідно належним чином завірених копій документів які приєднані до матеріалів справи встановлено, що разом із супровідним листом Вища кваліфікаційна комісії суддів України 01.04.2016 року направила відповідачу матеріали щодо переведення позивача до іншого суду, що отримані останнім 04.04.2016 року (а.с. 146-176).

Указом Президента України № 320/2016 від 01.08.2016 року здійснено переведення суддів, зокрема суддю Дніпровського районного суду міста Херсона Решетова В.В. переведено на роботу на посаду судді Новотроїцького районного суду Херсонської області (а.с. 29).

Встановлені судом обставини не оспорюються сторонами.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що даний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Відповідно до ст. 4 Закону судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону визначено, що суди загальної юрисдикції утворюються, у тому числі шляхом реорганізації, та ліквідовуються Президентом України на підставі пропозиції Державної судової адміністрації України (в редакції чинній на момент видання Указу Президента України № 15/2016 від 19.01.2016 року).

Відповідно до ст. 53 Закону судді, який обіймає посаду безстроково, гарантується перебування на посаді судді до досягнення ним шістдесяти п'яти років, крім випадків звільнення судді з посади або відставки судді відповідно до цього Закону. Суддю не може бути переведено до іншого суду без його згоди, крім переведення у разі реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в порядку дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Закону переведення судді, обраного безстроково, до іншого суду того самого рівня може здійснюватися Президентом України без конкурсу тільки у випадку реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Крім того, спірні правовідносини також врегульовані Положенням про порядок переведення судді до іншого суду того самого рівня у випадку реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісії) від 03.02.2011 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення).

Відповідно до п. 1.1. Положення, це положення розроблено відповідно до приписів ч. 2 ст. 53, ч. 3 ст. 75, ч. 2 ст. 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 08.06.2011 року № 1802/зп-11 (в редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03.04.2015 року № 13/зп-15) (далі - Регламент Комісії), і визначає організаційні засади переведення судді до іншого суду того самого рівня без конкурсу у випадку реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду (далі - переведення судді без конкурсу).

Тобто, виключно до компетенції Президента України належить вирішення питання стосовно переведення судді на нове місце роботи у зв'язку із ліквідацією суду.

Повноваження Президента України визначаються, зокрема ч. 3 ст. 106 Конституції України, якою передбачено, що Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Указом Президента України № 15/2016 від 19.01.2016 року «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів» ліквідовано Дніпровський районний суд міста Херсона, Комсомольський районний суд міста Херсона, Суворовський районний суд міста Херсона та утворено Херсонський міський суд.

З огляду на ліквідацію Дніпровського районного суду міста Херсона, на підставі інформації щодо наявних вакантних посад суддів у судах загальної юрисдикції, Указом Президента України № 320/2016 від 01.08.2016 року суддю Дніпровського районного суду міста Херсона Решетова В.В. правомірно переведено на роботу на посаду судді Новотроїцького районного суду Херсонської області.

Оскаржуване рішення про переведення позивача до іншого суду того самого рівня без конкурсу відповідає засадам реформування в організації судової системи, визначеним п. 52 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, що ухвалена 17.11.2010 року та не протирічить п. 57 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001 року та обумовлено Стратегією реформування судоустрою, судочинства і суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, затвердженою Указом Президента України від 20.05.2015 року № 275/2015.

За змістом п. 3.4 Європейської хартії про Закон «Про статус суддів» суддя, який обіймає посаду в суді, в принципі не може бути призначений на іншу суддівську посаду або спрямований в інше місце, навіть в порядку просування по службі, без його вільно вираженої згоди на це. Винятки з цього принципу допускаються тільки в разі, якщо переведення передбачене і оголошене в порядку дисциплінарного стягнення, в разі законної зміни судової системи і в разі тимчасового призначення для зміцнення сусіднього суду, причому максимальна тривалість такого призначення повинна бути строго обмежена в Законі, і при цьому не виключається можливість застосування положень ст. 1.4 зазначеної Хартії.

Згідно з ст. 53 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, який обіймає посаду безстроково, гарантується перебування на посаді судді до досягнення ним шістдесяти п'яти років, крім випадків звільнення судді з посади або відставки судді відповідно до цього Закону. Суддю не може бути переведено до іншого суду без його згоди, крім переведення у разі реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини вбачається, що право позивача гарантовані Конституцією України та Європейською хартією про Закон «Про статус суддів» порушено не було, оскільки при ліквідації суду, в якому працював позивач, його статус як судді обраного безстроково та право на працю на посаді судді було збережено та його переведено без конкурсу до суду того ж рівня на посаду судді у зв'язку із законною зміною структури судової системи на території України.

Крім того, права позивача не порушено і тому, що він не позбавлений можливості реалізувати своє право на заміщення вакантної посади судді у будь-якому суді України в якому наявні вакантні посади судді, подавши відповідну заяву про участь у конкурсі відповідно до передбаченого Законом порядку.

Щодо доводів позивача про порушення прийнятим рішенням його прав та свобод гарантованих ст. 33 Конституції України, то такі є необґрунтованими, оскільки позивач внаслідок прийняття такого жодним чином не обмежений у свободі пересування, не обмежений у праві вільного вибору місця проживання.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що при прийнятті оскаржуваного указу відповідачем порушено норми Кодексу законів про працю України, оскільки спірні правовідносини врегульовані спеціальним Законом, та вимоги Кодексу законів про працю України на дані правовідносини не поширюються.

Необґрунтованими є доводи позивача про його дискримінацію порівняно з іншими суддями та працівниками ліквідованого Дніпровського районного суду м. Херсона, з огляду на наступне.

Так, за змістом ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не допускається дискримінація за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Під час розгляду справи судом не здобуто обґрунтованих доказів дискримінації позивача при прийнятті оскаржуваного указу за ознаками визначеними у ст. 24 Конституції України.

Покликання позивача на постанови Вищого адміністративного суду України від 04.07.2016 року у справі № 800/245/16 та від 22.07.2016 року у справі № 800/187/16 та інші суд не приймає до уваги, оскільки предмет даного спору жодним чином не стосується сторін та предмету спору у вказаних постановах.

Що ж до постанови Вищого адміністративного суду України від 30.05.2016 року у справі № 800/202/16 необхідно зазначити наступне.

Зазначеним судовим рішенням у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено. У такому встановлено, що внаслідок прийняття рішення ВККС № 27/пс-16 від 21.03.2016 року, яким рекомендовано суддю Дніпровського районного суду м. Херсона Решетова В.В., обраного безстроково, для переведення на посаду судді Новотроїцького районного суду Херсонської області та подання ВККС України про переведення судді Дніпровського районного суду м. Херсона Решетова В.В., обраного безстроково, Президентові України на посаду судді Новотроїцького районного суду Херсонської області не відбулось порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, хоча, як зазначено вище вказані висновки мали для відповідача рекомендаційне, дорадче значення, однак спираючись на такі, як обґрунтовані, прийняті внаслідок певної встановленої підзаконним актом процедури, дозволили відповідачу прийняти рішення у формі указу, що відповідає критеріям визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України .

В цьому аспекті слід зазначити про таке - згідно п. 60 Спільного висновку № 801/2015 Венеціанської комісії і Директорату з прав людини (ДПЛ) Генерального Директорату з прав людини і верховенства права Ради Європи (ГД-І) щодо Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і внесення змін до Закону України «Про Вищу раду юстиції України» наголошено наступне: « Суддя в межах п'ятирічного строку (випробувальний термін) або суддя, обраний безстроково, може бути переведений на посаду судді до іншого суду Президентом України (частина перша статті 75 і частина перша статті 82 відповідно). Як правило це переведення повинно здійснюватися за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади (частина друга статті 75 і частина перша статті 82). Однак частина третя статті 75 та частина друга статті 82 передбачають виняток із цього загального правила й установлюють, що переведення може здійснюватися без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, у якому такий суддя обіймає посаду судді. Відповідно до частини першої статті 19 Закону Президент України також має повноваження ліквідовувати суди за пропозицією Державної судової адміністрації України. Хоча під час зустрічі в Парижі представники органів влади підкреслювали церемоніальну роль Президента України в ліквідації судів, поєднання частини першої статті 19, частини третьої статті 75 та частини другої статті 82, здається, наділяє Президента України занадто великими повноваженнями стосовно переведення суддів. Рекомендується змінити Закон таким чином, щоб роль Президента України в переведенні суддів була формальною й могла використовуватися лише на підставі пропозицій Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або Вищої ради юстиції.».

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що Указ Президента України № 320/2016 від 01.08.2016 року в частині переведення судді Дніпровського районного суду м. Херсона обраного безстроково ОСОБА_6 на посаду судді Новотроїцького районного суду Херсонської області прийнято з дотриманням Конституції України та у визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів» порядку. Розгляд відповідачем документів отриманих від ВККС при виданні оскаржуваного указу не суперечив Європейським тенденціям розвитку системи правосуддя, а навпаки сприяв повному захисту прав, свобод і інтересів позивача, що свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваного указу.

Крім того, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов'язання Президента України реалізувати свої повноваження передбачені ч. 2 ст. 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та розглянути заяви позивача від 07.04.2016 року, 17.06.2016 року, 06.07.2016 року про його переведення на посаду судді Херсонського міського суду; розглянути заяву позивача від 04.07.2016 року; видати указ про переведення позивача на посаду судді Херсонського міського суду - оскільки всі вищевказані заяви були розглянуті відповідачем і враховані при прийнятті оскаржуваного указу № 320/2016 від 01.08.2016 року в частині переведення судді Дніпровського районного суду м. Херсона обраного безстроково ОСОБА_6 на посаду судді Новотроїцького районного суду Херсонської області.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Отже інші доводи позивача не доводять протиправності дій та рішень відповідача, ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права, тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6, слід відмовити, оскільки оскаржуваний указ відповідачем прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, з використанням повноважень та з метою, з якою ці повноваження надано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено та розсудливо.

Керуючись ст.ст. 18, 122, 159-163, 167, 171-1 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6 до Президента України про визнання незаконним та скасування указу в частині, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку заяву не було подано.

Головуючий: І.Я. Олендер

Судді: І.О. Бухтіярова

О.В. Вербицька

Н.Є. Маринчак

І.В. Приходько

Повний текст виготовлено 22.11.2016 року.