ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" листопада 2016 р. м. Київ К/800/48657/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Шипуліної Т.М., Юрченко В.П.,

при секретарі судового засідання Шевчук П.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Елена"

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року

у справі № 821/596/15-а

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Елена"

до Державної податкової інспекції у місті Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області

про скасування рішень про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2010 року Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Елена" (далі - ПП "ВКФ"Елена"", позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - ДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ від 08 червня 2010 року №0002322301/0, яким підприємству визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток на суму 58000,87 грн., та рішень від 08 червня 2010 року № 0002332301, № 0002342301 про застосування штрафних санкцій до підприємства штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1432820,84 грн. та 510,00 грн. відповідно.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено частково: рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08 червня 2010 року № 0002332301/0 визнано протиправним в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1139883,61 грн., в іншій частині - залишено без змін; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року скасовано, позовні вимоги ПП "ВКФ"Елена"" задоволено частково: податкове повідомлення-рішення ДПІ від 08 червня 2010 року № 0002322301/0 скасовано; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від28 січня 2015 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року в частині позовних вимог щодо скасування рішень про застосування штрафних санкцій від 08 червня 2010 року № 0002332301 та № 0002342301 скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції; в решті постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року залишено без змін.

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині та направляючи в цій частині справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що суд апеляційної інстанції переглядаючи справу не надав належної оцінки тим обставинам, з якими Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" пов'язує зупинення відповідних строків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за порушення яких передбачені фінансові санкції у вигляді пені. Також суд вказав, що передбачені п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" міри відповідальності (штрафні (фінансові) санкції) до резидентів і нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються Національним банком України.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року, позов ПП "ВКФ"Елена"" задоволено частково: скасовані рішення від 08 червня 2010 року № 0002332301 в частині застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1139883,61 грн. та рішення від 08 червня 2010 року № 0002342301 повністю.

У касаційній скарзі ПП "ВКФ"Елена"", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (пені) за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за порушення вимог валютного законодавства згідно з рішеннями від 08 червня 2010 року № 0002332301, № 0002342301 стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 26 травня 2010 року № 2428/23-4/14124668. Згідно з цими висновками позивач порушив: норми ст. 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі Закон України № 185/94-ВР) внаслідок порушення термінів надходження валютної виручки у сумі 244200,00 дол. США за договорами фрахту судна від 01 січня 2008 року № 1 та від 01 січня 2008 року № 2, укладені з Компанією "Valmont Marine Lines S.A. Panama"; норми ст. 1 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її мажами" внаслідок того, що підприємство не задекларувало валютні цінності, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами, станом на 01 квітня 2009 року, 01 липня 2009 року, 01 жовтня 2009 року, 31 грудня 2009 року у сумі 244200,00 дол. США.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що податковий орган при застосуванні до ПП "ВКФ "Елена" штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн. згідно зі ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93 за порушення ст. 1 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її мажами" вийшов за межі наданий йому повноважень, прийнявши податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2010 року №0002342301, оскільки за змістом ст. 16 Декрету № 15-93 компетентним органом, який має повноваження застосовувати санкції за порушення норм цього Декрету, є Національний банк України; стосовно податкового повідомлення - рішення від 08 червня 2010 року № 0002332301 суд виходив з того, що при нарахуванні пені за порушення строку, встановленого ст. 1 Закону № 185/94-ВР, ДПІ не було враховано дату прийняття Лондонським арбітражним судом позовної заяви ПП "ВКФ "Елена" про стягнення з нерезидента (компанія "Valmont Marine Lines S.A. Panama") заборгованості 10 червня 2009 року, що не є підставою для звільнення резидента від відповідальності за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, оскільки наведене передбачене ч. 2 с.т 4 Закону № 185/94-ВР.

Однак, з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується лише частково, виходячи з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України №185/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Частиною 1 ст. 4 Закону України № 185/94-ВР встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно з ч. 2 цієї ж статті у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Зі змісту ч. 4 ст. 4 Закону України № 185/94-ВР вбачається, що в разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що рішенням Лондонського суду позов підприємства задоволено, виходили з того, що згідно з параграфом 11 цього судового рішення позовна заява разом із підтверджувальними документами була подана Компанією "Lawrence Graham" від імені ПП "ВКФ "Елена" 10 червня 2009 року, тоді як, параграф 3 рішення дати призначення ПП "ВКФ "Елена" арбітром Марка Гемшера не містить. Таким чином суди дійшли висновку, що відповідач мав право нараховувати пеню за порушення строків розрахунків за надані послуги позивачем Компанії "Valmont Marine Lines S.A. Panama" до 09 червня 2009 року включно, а не до 31 грудня 2009 року, як було зроблено за наслідками перевірки згідно з рішенням про застосування штрафних санкцій від 08 червня 2010 року № 0002332301.

Разом з тим, суди залишили поза увагою той факт, на який позивач неодноразово наголошував під час розгляду справи, що арбітражний процес був розпочатий 09 грудня 2008 року, надаючи відповідні докази - копії листів арбітражного керуючого Марка Хемшера щодо його призначення у якості арбітра ПП "ВКФ "Елена" 09 грудня 2008 року та Компанії з обмеженою відповідальністю "Lawrence Graham" щодо призначення г-на Марка Хемшера арбітром ПП "ВКФ "Елена" 09 грудня 2008 року (а.с. 35 - 38, 228 т. 1).

Таким чином, дії, необхідні для стягнення боргу з нерезидента за зовнішньоекономічним контрактом, позивач вчинив 09 грудня 2008 року, що виключає можливість застосування до підприємства відповідальності за недотримання його іноземним контрагентом строків поставки товару.

Крім того, ДПІ були порушені строки застосування адміністративно-господарських санкцій до ПП "ВКФ "Елена".

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною 1 ст. 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З урахуванням дати прийняття рішення про притягнення позивача до юридичної відповідальності (08 червня 2010 року), пеня могла бути нарахована у межах річного строку застосування адміністративно-господарських санкцій, тобто з 08 червня 2009 року.

Отже, правомірним є нарахування пені лише з 08 червня 2009 року.

Враховуючи викладене та беручи до уваги встановлений факт щодо призначення арбітра підприємству 09 грудня 2008 року, рішення від 08 червня 2010 року № 0002332301 підлягає скасуванню повністю.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Елена" задовольнити, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року у справі № 821/596/15-а скасувати в частині відмови у задоволенні позову Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Елена" та в цій частині позов задовольнити, скасувавши рішення Державної податкової інспекції у місті Херсоні від 08 червня 2010 року № 0002332301 повністю, в іншій частині постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.І. Бившева

Судді Т.М. Шипуліна

В.П. Юрченко