ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" листопада 2016 р. м. Київ К/800/54144/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Пасічник С.С., Швець В.В.,

секретар судового засідання - Іванова Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 22.02.2012р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013р. у справі за його позовом до Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України про зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а:

В грудні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про зобов'язання здійснити виплату грошової допомоги відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у розмірі десяти посадових окладів у зв'язку із виходом на пенсію державного службовця за віком та наявністю стажу державної служби більше 10 років.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 22.02.2012р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В письмових запереченнях представник відповідача проти задоволення касаційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач у період з 17.11.2008р. по 05.07.2011р. працював на посаді заступника начальника управління - начальника відділу будівництва Державного комітету України у справах ветеранів. (а.с. 19 - 20)

17.11.2008р. позивач прийняв присягу державного службовця. (а.с. 19)

З метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, усунення дублювання їх повноважень, забезпечення скорочення чисельності управлінського апарату та витрат на його утримання та підвищення ефективності державного управління Президентом України видано Указ «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010р. №1085/2010, на підставі якого Державний комітет України у справах ветеранів реорганізовано та утворено Державну службу з питань інвалідів та ветеранів. (а.с. 31 - 32)

Наказом Голови комісії з проведення реорганізації - першого заступника Голови Державного комітету України у справах ветеранів №34-к від 10.05.2011р. позивача звільнено із займаної посади у зв'язку із реорганізацією та скороченням штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з 05.07.2011р. (а.с. 39 - 40)

Загальний стаж державної служби позивача на момент звільнення становив 25 років 4 місяці 26 днів.

З 18.07.2011р. позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

29.09.2011р. позивач звернувся до Голови Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України, яка є правонаступником Державного комітету України у справах ветеранів, із заявою про виплату йому грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів у зв'язку із виходом на пенсію державного службовця та наявністю стажу державної служби більше десяти років. (а.с. 10 - 11)

Листом від 12.12.2011р. відповідач повідомив позивача про те, що обов'язковою умовою для виплати грошової допомоги у розмірі десяти посадових окладів, передбаченої статтею 37 Закону України «Про державну службу», є звільнення особи з посади державного службовця у зв'язку із виходом на пенсію державного службовця, виплата цієї допомоги у зв'язку із звільненням особи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України законодавством не передбачено. (а.с. 12)

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки позивач звільнений з посади у зв'язку із реорганізацією та скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, а не у зв'язку із виходом на пенсію державного службовця, як цього вимагає положення частини 13 статті 37 Закону України «Про державну службу», а тому він не має права на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Крім того, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що на час звільнення позивач встановленого законодавством пенсійного віку не досяг.

З такими висновками судів колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Так, відповідно до частини 13 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

В ході розгляду справи судами встановлено, що з 18.07.2011р. позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», що свідчить про відповідність вимогам закону щодо необхідного віку та стажу.

Крім того Конституційний Суд України в своєму рішенні від 26.11.2013р. №11-рп/2013 роз'яснив, що у разі дострокового виходу на пенсію за певних обставин особа набуває право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних посадових окладів відповідно до частини 13 статті 37 Закону України «Про державну службу» за умови наявності страхового стажу, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років.

Відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що звільнення позивача з підстав, визначених пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату та організацією установи, не може позбавляти його права, як державного службовця, на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних посадових окладів за умови наявності стажу державної служби не менше 10 років.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування судових рішень, які прийняті з порушенням норм матеріального права та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 229, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 22.02.2012р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013р. у даній справі скасувати.

Позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати дії Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України протиправними і зобов'язати Державну службу з питань інвалідів та ветеранів України виплатити ОСОБА_4 грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про державну службу».

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: О.П. Стародуб

С.С. Пасічник

В.В. Швець