ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" листопада 2016 р. м. Київ К/9991/44671/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Пасічник С.С.,

Стародуб О.П.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі міста Донецька про стягнення суми виплаченої пенсії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управлінням Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька (далі - Управління ПФУ) звернулося в суд з вказаним позовом, в якому просило стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі міста Донецька (далі - Відділення Фонду) витрати на виплату ОСОБА_4 пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з грудня 2011 року по лютий 2012 року у розмірі 2 444 грн., з яких: 450 грн. - основний розмір пенсії, 1 994 грн. - державна адресна допомога.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до статті 21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV) на Фонд покладено обов'язок своєчасно та повно відшкодовувати шкоду, заподіяну застрахованій особі внаслідок ушкодження її здоров'я або у разі смерті, виплачуючи їй або особам, які перебували на її утриманні, пенсію по інвалідності (у зв'язку з втратою годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Відділення Фонду на користь Управління ПФУ основний розмір пенсії по втраті годувальника, виплаченої ОСОБА_4 за період з грудня 2011 року по лютий 2012 року в розмірі 450 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового - про задоволення позову в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що Управління ПФУ в період з грудня 2011 року по лютий 2012 року нарахувало та виплатило пенсію у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_4 в сумі 2 444 грн. та направило на адресу відповідача акти щомісячної звірки витрат на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Однак, Відділення Фонду вказані суми не прийняло до відшкодування, оскільки на день смерті потерпілого ОСОБА_4 не була непрацездатною.

Задовольняючи позов в частині позовних вимог про стягнення з відповідача понесені витрати на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_4 отримує пенсію по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, що підтверджується судовими рішеннями, якими встановлено факт утримання цієї особи померлою особою, актом про нещасний випадок на виробництві та свідоцтвом про смерть, тому відповідач на якого законодавством покладено обов'язок щодо виплати пенсії по втраті годувальника зобов'язаний відшкодувати понесені іншим страховиком виплати. Відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення витрат на виплату та доставку адресної допомоги виходили з того, що така допомога не входить до визначеного статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ, залежно від страхового випадку, є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

1 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), який частково дублює норми раніше прийнятого, але ще чинного Закону № 1788-XII.

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Оскільки за змістом вищевказаної норми дія Закону № 1788-XII не поширюється на визначення права на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, ці відносини регулюються Законом № 1058-IV.

Відповідно до частини восьмої статті 36 Закону № 1058-IV пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону № 1105-XIV.

Згідно зі статтею 33 зазначеного Закону у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є, серед іншого, жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють.

Статтею 36 Закону № 1058-IV встановлено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що умови виплати пенсії у зв'язку втратою годувальника залежать від підстави виникнення права на пенсію і регулюються окремими законами. У випадку призначення пенсії у зв'язку зі смертю годувальника в результаті нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання застосуванню підлягає Закон № 1105-XIV.

Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону № 1105-ХІV Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-ХІV.

Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Статтею 28 Закону № 1105-ХІV встановлено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми, в тому числі, складаються із страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

З огляду на наведене, страхові виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1105-ХІV Фонд виплачує у разі настання страхового випадку виключно особам, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону), перелік яких міститься у статті 33 зазначеного Закону. У разі якщо особи, яким призначені пенсії у зв'язку з втратою годувальника, не підпадають під визначений статтею 33 Закону № 1105-ХІV перелік осіб, які мають право на одержання страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника, витрати, понесені органом ПФУ у зв'язку з виплатою та доставкою таких пенсій, не підлягають відшкодуванню Фондом.

Такий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 8 липня 2014 року №21-240а14 та від 9 червня 2015 року №21-220а15.

Як встановлено судами, на день настання страхового випадку ОСОБА_4 виповнилося 49 років, а відтак до неї не можуть бути застосовані положення Закону № 1105-XIV, а отже правові підстави для відшкодування Фондом Управлінню витрат на виплату пенсії по втраті годувальника, призначеної відповідно до статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відсутні.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність у відповідача обов'язку відшкодувати понесені позивачем витрати на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_4 за період з грудня 2011 року по лютий 2012 року в розмірі 450 грн.

Що стосується вимог Управління ПФУ про відшкодування за рахунок Відділення Фонду витрат, пов'язаних із виплатою державної адресної допомоги, то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що ці вимоги є безпідставними, оскільки щомісячна державна адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення» відсутня у передбаченому статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, а тому Фонд не може нести витрати на її виплату та доставку.

Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 6 червня 2011 року №21-57а11, від 20 червня 2011 року №21-59а11, №21-118а11, від 20 лютого 2012 року № 21-462а11 та від 12 червня 2012 року № 21-165а12.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами обставини справи встановлені повно і правильно, але частково невірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, ухвалені ними рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Відділення Фонду на користь Управління ПФУ основний розмір пенсії по втраті годувальника, виплаченої ОСОБА_4 за період з грудня 2011 року по лютий 2012 року в розмірі 450 грн. підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 222, 227, 232 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Управлінням Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року в частині, якою задоволено позовні вимоги про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі міста Донецька основного розміру пенсії по втраті годувальника, виплаченої ОСОБА_4 за період з грудня 2011 року по лютий 2012 року в розмірі 450 грн. скасувати.

Ухвалити в цій частині позову нову постанову.

Відмовити Управлінню Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька в задоволенні позову в частині стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі міста Донецька основного розміру пенсії по втраті годувальника, виплаченої ОСОБА_4 за період з грудня 2011 року по лютий 2012 року в розмірі 450 грн.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

С.С. Пасічник

О.П. Стародуб