ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" грудня 2016 р. м. Київ К/800/21473/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (суддя-доповідач),

Іваненко Я.Л.,

Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі Сумської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Лебедині Сумської області про відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі Сумської області (правонаступником якого є Лебединське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області) на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року,

встановив:

У червні 2013 року управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі Сумської області пред'явило позов до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Лебедині Сумської області про зобов'язання відповідача відшкодувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій ОСОБА_4 за січень-березень 2013 року в сумі 441,93 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач протиправно відмовляється включати до актів щомісячних звірок витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії, суми виплаченої ОСОБА_4 пенсії та витрати на її доставку у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 отримав каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві на території іншої республіки колишнього СРСР (Російської Федерації).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Касаційна скарга обґрунтована доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві. Зокрема, зазначено, що судами попередніх інстанцій помилково вказано у мотивувальних частинах судових рішень про звернення управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі Сумської області до суду з позовними вимогами про зобов'язання відповідача відшкодувати суми витрат на виплату і доставку державної адресної допомоги, замість зобов'язання відшкодувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.

Заперечення на касаційну скаргу відповідач мотивує тим, що відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Лебедині Сумської області не повинно приймати до відшкодування суми витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, які неузгоджені на централізованому рівні. Крім того, особи, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали до України на постійне проживання, не були застраховані в Україні і за них не сплачувалися страхові внески, а тому витрати, пов'язані з виплатою пенсій таким особам, відповідачем не відшкодовуються.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 20 лютого 1998 року отримав трудове каліцтво на території Російської Федерації в м. Липецьку, що підтверджується актом по формі Н-1.

Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі Сумської області керуючись пунктом 3 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та акту Н - 1 про нещасний випадок на виробництві № 1 від 23 лютого 1998 року, призначило ОСОБА_4 пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, у зв'язку з цим проводиться відповідна її виплата.

Виконавчий комітет Лебединської міської ради Сумської області рішенням № 94 від 21 квітня 2004 року призначив ОСОБА_5 піклувальником над ОСОБА_4, цивільна дієздатність якого в частині отримання пенсії обмежена рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 10 березня 2004 року.

Протягом січня - березня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі Сумської області були здійснені виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а саме: за січень 2013 року в сумі 147,31 грн, за лютий 2013 року в сумі 147,31 грн, за березень 2013 року в сумі 147,31 грн, що в загальному розмірі становить 441,93 грн, які не були прийняті відповідачем до заліку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відмова відповідача у відшкодуванні сум витрат на виплату і доставку пільгових пенсій є правомірною, оскільки ОСОБА_4 не є застрахованою особою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Лебедині Сумської області, яке діє в межах України і здійснює страхування застрахованих в Україні осіб відповідно до чинного законодавства, натомість він отримав ушкодження здоров'я за межами України, а саме на території Росії, має акт про нещасний випадок, який не дійсний на території України, тому спірне питання повинно бути врегульоване міжнародним законодавством.

Проте погодитись з такими висновками судів не можна з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Основи) пенсія по інвалідності є одним із видів матеріального забезпечення, що надається за загальнообов'язковим державним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

За правилами частини четвертої статті 26 Основ та пункту 5 частини першої статті 24 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1105) Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, встановлений статтею 21 Закону № 1105 та пунктом 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4 (далі - Порядок).

До вказаного переліку входять: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття; допомога на поховання; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

13 березня 1992 року між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав підписано Угоду про гарантії прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, в преамбулі якої визначено, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Відповідно до умов Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1); всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення (стаття 3); призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання; для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою (стаття 6); при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера (стаття 7).

Таким чином, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався на території будь-якої з держав-учасниць СНД або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР, виплачується особі за законодавством тієї держави-учасниці Співдружності, на території якої вона проживає.

З огляду на викладене, витрати управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі Сумської області, пов'язані з виплатою ОСОБА_6 пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався з ним на території держави-учасниці СНД, (м. Липецьк Російської Федерації), підлягають відшкодуванню за рахунок відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Лебедині Сумської області як належного страховика від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Отже, висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відсутність підстав для відшкодування відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Лебедині Сумської області витрат на виплату і доставку пільгової пенсії управлінню Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі Сумської області не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду України від 12 листопада 2013 року (справа № 21-394а13) та від 31 березня 2015 року (справа № 21-2а15).

Доводи відповідача, викладені у запереченні на касаційну скаргу, що питання відшкодування витрат повинно вирішуватись на рівні централізованих органів, а не між робочими органами Фондів на місцях, не мають правового значення для правильного вирішення спору, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

При цьому, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення. Управління та відділення виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням (частина 4 статті 18 Закону № 1105-XIV).

Із змісту наведених норм видно, що Пенсійний фонд та Фонд соціального страхування здійснюють свої повноваження через територіальні органи, які є самостійними юридичними особами, діяльність яких направлена на реалізацію повноважень центральних органів на місцевому рівні.

Отже, питання щодо узгодження витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що підлягають відшкодуванню, вирішуються такими органами самостійно, а тому доводи відповідача про те, що територіальний Фонд соціального страхування не повинен приймати до відшкодування неузгоджені на централізованому рівні суми не відповідають вимогам закону.

На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на встановлені судами обставини, та виходячи з приписів частини 1 пункту 9 статті 223 КАС України, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі Сумської області (правонаступником якого є Лебединське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області) задовольнити.

Скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Лебедині Сумської області на користь Лебединського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області витрати на виплату і доставку пенсії ОСОБА_4 за січень-березень 2013 року в сумі 441,93 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Іваненко Я.Л.

Мойсюк М.І.