ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2016 р. м. Київ К/800/12608/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Донця О.Є., Єрьоміна А.В.,

секретарі судового засідання: Гуловій О.І.,

за участю представників позивача: Бойчука В.Ю., Деренюка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом комунального підприємства «Електроавтотранс» до Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області про скасування окремих пунктів вимоги, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2015 року комунальне підприємство «Електроавтотранс» (далі - КП «Електротранс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області (далі - ДФІ) з вимогами:

скасувати пункт 2 вимоги ДФІ № 09-06-14-14/2796 від 29 квітня 2015 року «Щодо усунення вимог законодавства» (далі - вимога ДФІ від 29 квітня 2015 року) про стягнення з осіб, винних в понаднормовому списанні мастила, дизельного палива та кисню кошти в сумі 21857,93 грн.;

скасувати пункт 4 вимоги ДФІ від 29 квітня 2015 року про стягнення з винних осіб кошти в сумі 35968,77 грн. в частині стягнення 18190,62 грн., залишивши стягнення в сумі 17778,15 грн., за понаднормове списання пального (бензину А-95);

скасувати пункт 5 вимоги ДФІ від 29 квітня 2015 року, яким визначено стягнути з первинної профспілкової організації КП «Електроавтотранс» кошти в сумі 80351,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при проведенні ревізії не було надано належної оцінки усім обставинам щодо фінансово-господарської діяльності підприємства, що в підсумку призвело до безпідставних висновків про завищення витрат цього підприємства (відтак і про заподіяння йому матеріальної шкоди), на основі яких виставлено вимогу ДФІ від 29 квітня 2015 року з вказівками підконтрольній установі щодо стягнення з винних осіб завданих збитків.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 22 січня 2016 року частково задовольнив позовні вимоги КП «Електроавтотранс».

Скасував пункти 2 і 5 вимоги ДФІ від 29 квітня 2015 року.

Скасував пункт 4 вимоги ДФІ від 29 квітня 2015 року, залишивши стягнення в сумі 17778,15 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Пропорційно до задоволених вимог стягнув з ДФІ за рахунок його бюджетних асигнувань на користь КП «Електроавтотранс» сплачений судовий збір в розмірі 1378 грн.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 квітня 2016 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Своєю чергою позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначив про те, що оскаржені судові рішення є законні і обґрунтовані, відтак відсутні підстави для їх скасування.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі встановлено, що на виконання пункту 1.2.4.1 Плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ на І квартал 2015 року та на підставі направлень від 17 січня 2015 року № 30, № 31, у період з 20 січня 2015 року по 18 березня 2015 року проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності КП «Електроавтотранс» за період з 1 січня 2013 року по 31 січня 2015 року, за наслідками якої складено акт від 26 березня 2015 року № 06-21/05 (далі - акт ревізії від 26 березня 2015 року).

В акті ревізії від 26 березня 2015 року зазначено про такі порушення фінансово-господарської діяльності позивача:

1) всупереч вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та П(С) БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, внаслідок внесення недостовірних даних в розрахунки із Департаментом комунального господарства, транспорту та зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (не виставлення до оплати рахунків за послуги оренди, невідображення дебіторської заборгованості) КП «Електроавтотранс» недоотримало доходу від оренди транспортного засобу в сумі 1168,55 грн.;

2) всупереч вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та П(С) БО 16 «Витрати», затвердженого Міністерством фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, внаслідок понаднормового списання мастила (на суму 16719,94 грн.), дизельного палива (на суму 3632,44 грн.) та кисню (на суму 1505,55 грн.) на проведення ремонту та технічного обслуговування тролейбусів безпідставно завищено витрати на загальну суму 21857,93 грн.

3) всупереч вимог Кодексу законів про працю України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» безпідставно нараховано та виплачено надбавки за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, відпускних, індексації, єдиного соціального внеску за 2013 рік на 14612,29 грн., за 2014 рік на 23699,81 грн. та січень 2015 року на 210,17 грн.;

4) в порушення наказу Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43 «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» внаслідок понаднормового списання пального підприємством (бензину А-95) на загальну суму 35968,77 грн., завищено собівартість, що є порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

5) в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 року № 1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів» підприємством проведено зайві витрати власних обігових коштів в сумі 80351,00 грн., спрямованих як безповоротна фінансова допомога на здійснення статутної діяльності первинній профспілковій організації КП «Електроавтотранс»;

6) в порушення вимог П(С) БО 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року № 237, пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 завищено дебіторську заборгованість перед фірмою «ELERPRO» s.r.o. на 1270,83 грн.

Не погодившись з висновками акта ревізії від 26 березня 2015 року, позивач подав письмове заперечення. За наслідками розгляду цих заперечень ДФІ сформувала письмові висновки про часткове задоволення вимог скаржника, які затверджено 24 квітня 2015 року першим заступником начальника Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області.

Разом з тим ДФІ направила позивачу вимогу від 29 квітня 2015 року, в якій зазначено про необхідність усунення виявлених порушень законодавства, а саме:

1. відобразити в обліку дебіторську заборгованість за оренду транспортного засобу перед Департаментом комунального господарства, транспорту та зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та стягнути з останнього кошти в сумі 1168,55 грн;

2. стягнути з осіб, винних в понаднормативному списанні мастила, дизельного палива та кисню кошти в сумі 21857,93 грн;

3. утримати із заробітної плати працівників зайво нараховані виплати в сумі 24285,19 грн., скоригувати розрахунки з Фондом соціального страхування на суму 13507,86 грн.;

4. стягнути з винних осіб кошти в сумі 35968,77 грн. (за понаднормове списання пального (бензину А-95);

5. стягнути з первинної профспілкової організації КП «Елктроавтотранс» кошти в сумі 80351,00 грн.;

6. скоригувати дебіторську заборгованість перед підприємством фірмою «ELERPRO» s.r.o. (в сторону зменшення) на 1270,83 грн.

Пункти 1, 3, 6 вимоги ДФІ від 29 квітня 2015 року підприємство виконало, а з пунктами 2, 4 та 5 цієї вимоги категорично не погоджується, у зв'язку з чим звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, проаналізувавши обставини фінансово-господарської діяльності підприємства, щодо яких орган контролю виявив порушення і виставив у зв'язку з цим виставив вимогу з вказівками про стягнення заподіяних збитків, дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача в цій частині, а відтак - про неправомірність пунктів 2, 4 (частково) та 5 вимоги ДФІ від 26 березня 2015 року.

Суд апеляційної інстанції підтримав таку позицію суду першої інстанції, залишивши його постанову у цій справі без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України № 499/2011 від 23 квітня 2011 року (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, в містах Києві та Севастополі.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Наведене вище дає підстави для висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених під час перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Таку правову позицію стосовно вирішення спорів цієї категорії неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема правовий висновок щодо застосування положень статті 2, пункту 7 статті 10 Закону № 2939-XII міститься у постановах від 18 листопада 2014 року (справа № 21-632а14), від 10 лютого 2015 року (справа №21-461а14), від 9 червня 2015 року (справа № 21-54а15), від 23 червня 2015 року (справа № 21-358а15), від 2 грудня 2015 року (справа № 826/80/13-а), від 23 лютого 2016 року (справа № 818/1857/14).

Отже, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення органу державного фінансового контролю, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача. Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, відповідно правильність їх обчислення перевірятиме суд, який розглядатиме цей позов.

Попри те, що в своїх рішеннях суди попередніх інстанцій зазначили правову позицію Верховного Суду України з приводу вирішення спорів цієї категорії (суть якої зазначено вище), все ж під час розгляду цієї справи вони вирішили дослідити і надати правову оцінку обставинам фінансово-господарської діяльності підприємства стосовно використання ним мастил, дизпалива і кисню на суму 21857,93 грн (пункт 2 вимоги ДФІ від 29 квітня 2015 року), використання пального (бензину А-95) для легкового автомобіля Opel Astra на загальну суму 35968,77 грн (пункт 4 вимоги ДФІ від 29 квітня 2015 року), а також щодо надання безповоротної фінансової допомоги на здійснення статутної діяльності первинній профспілковій організації КП «Електроавтотранс» на суму 80351 грн (пункт 5 вимоги ДФІ від 29 квітня 2015 року). У підсумку з'ясування усіх обставин і дослідження обґрунтованості вимог ДФІ щодо стягнення завданих підприємству збитків суди попередній інстанцій дійшли висновку про неправомірність оскаржених пунктів вимоги ДФІ від 29 квітня 2015 року.

Однак зважаючи на те, що оскаржувані пункти 2, 4, 5 вимоги ДФІ від 29 квітня 2015 року, як встановлено у цій справі, вказують на виявлені збитки та їхній розмір, а також містять вказівки об'єкту контролю про необхідність стягнення завданої шкоди, їх обґрунтованість і правомірність має перевірятись у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги (в частині тих її пунктів, які вказують на стягнення збитків) протиправною.

Беручи до уваги наведене вище колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають положенням Закону № 2939-ХІІ та правозастосовній практиці Верховного Суду України.

Відповідно до частин другої, третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 229 КАС України cуд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням того, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів, на підставі статті 229 КАС України, вважає, що їхні судові рішення у цій справі слід скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись статями 159, 167, 221, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у цій справі скасувати.

У задоволенні адміністративного позову комунального підприємства «Електроавтотранс» до Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області про скасування окремих пунктів вимоги - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.Є. Донець

А.В. Єрьомін