ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2016 р. м. Київ К/9991/79119/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Пасічник С.С., Швець В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міжгірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26.12.2011р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Міжгірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про перерахунок пенсії, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про визнання неправомірним та скасування пункту 25 рішення управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області (правонаступником якого є Міжгірське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області), оформленого протоколом №20 від 28.09.2011р. в частині відмови у призначенні пенсії згідно з Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування»; зобов'язання призначити, нарахувати та виплатити пенсію по інвалідності відповідно до статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» з урахуванням положень статті 37 Закону України «Про державну службу» у розмірі 80% від заробітної плати, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та яку отримувала за останнім місцем роботи, а саме на посаді керуючого справами виконавчого апарату Міжгірської районної ради, з 01.08.2011р. та з урахуванням виплачених сум.

Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26.12.2011р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012р., позов задоволено.

Визнано неправомірним та скасовано пункт 25 рішення комісії управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області протоколу №20 від 28.09.2011р.

Зобов'язано проводити нарахування та виплату ОСОБА_4 пенсії по інвалідності згідно рішення №4 від 17.03.2011р. із поверненням їй недоплаченої суми пенсії.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01.02.2011р. позивач звернулась з заявою про призначення пенсії по інвалідності (ІІ група) відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Протоколом №4 від 17.03.2011р. засідання Комісії по розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі позивачу перераховано пенсію по інвалідності згідно статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

При перевірці правильності призначення позивачу пенсії спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виявлено, що інвалідність ІІ групи їй встановлено 26.07.2005 року у період перебування на посаді державного службовця, а пенсію призначено за посадою керуючого справами виконавчого апарату Міжгірської районної ради, на якій вона перебувала з 04.01.2011 року по 31.01.2011 року, яка відноситься до категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Рішенням № 20 від 28.09.2011 року призначено пенсію по інвалідності згідно статті 37 Закону України «Про державну службу»; вирішено питання про повернення надміру виплачених коштів у зв'язку зі зміною пенсійного забезпечення. Рішенням № 24 від 19.10.2011 року відновлено виплату пенсії в повному розмірі з серпня 2011 року, призначену згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну службу».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки позивач не подавала недостовірні документи, не зловживала своїм правом, то у відповідача не було підстав для прийняття рішення про погіршення її пенсійного забезпечення; дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та іншим законам, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів.

Так, відповідно до частини 12 статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, посадовим особам органів місцевого самоврядування, які в період перебування на службі в цих органах визнані інвалідами I та II груп, незалежно від причини інвалідності пенсії по інвалідності призначаються в розмірах, передбачених законодавством України про державну службу, після припинення ними служби в органах місцевого самоврядування, за наявності стажу служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років та стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В ході розгляду справи судами встановлено, що інвалідність позивача настала не в період перебування на службі в органах місцевого самоврядування, передбачені статтею 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» підстави для призначення (перерахунку) пенсії відсутні, а тому висновки судів щодо протиправності дій відповідача не можна визнати обґрунтованими.

Також не можна визнати обґрунтованим посилання судів на положення статей 49, 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в ході розгляду справи встановлено, що виплату пенсії позивачу припинено не було, а дію абзацу другого пункту 25 оскаржуваного рішення від 28.09.2011р. щодо повернення надміру виплачених коштів скасовано рішенням від 19.10.2011р.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені і повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права. що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин враховуючи, що позивачем оскаржується пункт 25 рішення №20 від 28.09.2011 року лише в частині відмови у призначенні пенсії згідно із Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», колегія суддів приходить до висновку про скасування судових рішень і постановлення нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Міжгірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області задовольнити.

Постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26.12.2011р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012р. у даній справі скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Міжгірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про перерахунок пенсії відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Головуючий: О.П. Стародуб

Судді: С.С. Пасічник

В.В. Швець