ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2016 р. м. Київ К/800/3187/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,

суддів: Загороднього А.Ф., Заїки М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі міста Львова (далі - УПФУ, ПФУ відповідно) про визнання протиправною та скасування вимоги зі сплати єдиного внеску

за касаційною скаргою УПФУ на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив:

визнати протиправною та скасувати вимогу УПФУ від 17 травня 2013 року № 7270/04-20 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 5766,45 грн;

зобов'язати УПФУ припинити йому нарахування єдиного внеску як особі, що перебуває на пенсії за віком та є ФОП, що обрав спрощену систему оподаткування.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що є ФОП та платником єдиного податку, згідно з наказом управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області «По особовому складу» від 29 січня 2005 року № 48 о/с з 31 січня 2005 року був звільнений з органів внутрішніх справ у відставку за пунктом 65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, отримує пенсію за віком, тому відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року, позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове - про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 є ФОП, перебуває на обліку в УПФУ як платник єдиного податку. УПФУ було направлено позивачу вимогу від 17 травня 2013 року № 7270/04-20 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5766,45 грн (за 2012 рік, І квартал 2013 року). Відповідно до наказу управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області «По особовому складу» від 29 січня 2005 року № 48 о/с ОСОБА_1 з 31 січня 2005 року був звільнений з органів внутрішніх справ у відставку за пунктом 65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Задовольняючи позов суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач набув право на пенсію із зменшенням пенсійного віку згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), тобто отримує пенсію за віком, договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування не укладав, тому він звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI. В зв'язку з цим суди прийшли до висновку, що підстави для виставлення відповідачем вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відсутні.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна з огляду на наступне.

Право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене частиною першою статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV у редакціях, чинних на час виникнення спірних відносин, пов'язується, зокрема, з досягненням 60 років.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Враховуючи викладене, фізичні особи - підприємці, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ. Тобто від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком.

Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом України, зокрема у постанові від 22 квітня 2014 року (справа № 21-75а14), яка відповідно до приписів статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковою для всіх судів України.

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову є помилковим.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди порушили норми матеріального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі міста Львова задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року скасувати.

В задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі міста Львова про визнання протиправною та скасування вимоги зі сплати єдиного внеску відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГОЛОВУЮЧИЙ Кобилянський М.Г.

СУДДІ Загородній А.Ф.

Заїка М.М.