ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року № 800/618/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого судді Юрченко В.П., Суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М., секретар судового засідання - Іванов Д.О., за участю: представника позивача - ОСОБА_1 представника відповідача - Предоляк Н.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в якому просив:

- визнати дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з оголошення конкурсу на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду та затвердження Умов проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду протиправними;

- скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 листопада 2016 року про оголошення конкурсу на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду та затвердження Умов проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідач вчинив протиправні (дискримінаційні) дії, а саме оскаржуваним рішенням від 07 листопада 2016 року встановив обмеження для осіб, які мають намір прийняти участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.

Зазначив, що відповідач фактично позбавив його можливості подання заяви на участь у даному конкурсі, оскільки професійна діяльність останнього не пов'язана з науковою роботою у сфері права, зайняттям посади судді або адвоката. Крім того, наголошував на тому, що має вищу юридичну освіту, стаж роботи на посаді в органах прокуратури більше 23 років з них більше 12 років на посаді прокурора району та більше 10 років професійної юридичної діяльності.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні письмовим запереченням в яких зазначила про те, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України при прийнятті оскаржуваного рішення від 07 листопада 2016 року, діяла на підставі, в межах наданих повноважень та у спосіб визначений Законом з додержанням відповідної процедури, а від так, просила відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, колегія суддів встановила наступне.

07 листопада 2016 року Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рішенням № 145/зп-16 оголошено конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду та затверджено Умови проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої зазначених Умов участь у конкурсі має право брати особа, яка відповідає встановленим статтями 38, 69 та 81 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вимогам до кандидата на посаду судді Верховного Суду України.

Зокрема, відповідно до пункту 3 статті 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддею Верховного Суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також має досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше десять років.

Вважаючи, що зазначене рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки професійна діяльність ОСОБА_3 в органах прокуратури, в тому числі на посаді прокурора району (більше 12 років) фактично є тотожною діяльності адвоката, а від так Вища кваліфікаційна комісія суддів України спричинила відносно нього дискримінацію, що зумовило позивача звернутись до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» конкурс на зайняття вакантної посади судді Верховного Суду проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.

Порядок призначення на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду за спеціальною процедурою визначений статтею 81 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка включає в себе подання кандидатом на посаду судді до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України:

1) письмової заяви про проведення кваліфікаційного оцінювання;

2) документів, визначених пунктами 2-13 частини першої статті 71 цього Закону;

3) документів, які підтверджують дотримання однієї з вимог, визначених частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддею Верховного Суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із таких вимог:

1) має стаж роботи на посаді судді не менше десяти років;

2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше десять років;

3) має досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше десять років;

4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше десять років.

В свою чергу пунктом 1 частини п'ятої статті 81 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначений обов'язок Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на підставі поданих документів, зокрема, встановити відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду.

Колегією суддів Вищого адміністративного суду України встановлено, що положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджено рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16.

В подальшому, рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 листопада 2016 року № 145/зп-16, зокрема, оголошено конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду та затверджено Умови проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду з урахуванням спеціальних вимог до стажу роботи кандидата на посаду судді Верховного Суду передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про дотримання відповідачем процедури проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Верховного Суду.

Щодо посилання позивача на вчинення відповідачем відносно нього дискримінації, що суперечить практиці Європейского суду з прав людини, а саме рішенням: «Дарбі проти Швеції» рішення від 23 жовтня 1990 року, серія А; «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства» від 08 липня 1986 року серія А, № 102; «Джонстон та інші проти Ірландії» від 18 грудня 1986 року, серія А, № 112; «АТ Данжвіля проти Франції» від 16 квітня 2002 року колегія зазначає наступне. Відповідно до статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини. Також статтею 17 «Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Тобто, розглядаючи подібні або аналогічні категорії справ, щодо яких прийнято рішення ЄСПЛ, суд зобов'язаний застосовувати цю практику, незважаючи на період розгляду цих справ. Сама доктрина прецеденту ґрунтується на судовому рішенні, в якому роз'яснюється певний аспект права щодо конкретних правовідносин, аналіз національного законодавства, та вирішення спору. Відсутність подібності правовідносин спростовує доводи позивача про порушення відповідачем сталої практики Європейського суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України не вчиняла протиправних дій та не приймала незаконних рішень оскільки діяла в межах Закону та наданих їй повноважень.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 2-12, 69, 160-163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними та скасування рішення - залишити без задоволення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П. Юрченко

Судді Л.І. Бившева

Г.К. Голубєва

Н.Є. Маринчак

Т.М. Шипуліна