ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року м. Київ справа № 800/478/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Вербицької О.В., Олендера І.Я., Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1

до Президента України Порошенка Петра Олексійовича,

за участю третьої особи - Вищої кваліфікаційної комісії суддів України,

про визнання незаконним та скасування Указу Президента України №342/2016 від 22.08.2016 року в окремій його частині, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати Указ Президента України №342/2016 від 22.08.2016 року в частині переведення судді Дніпровського районного суду м. Херсона Гордимова А.В. на роботу на посаді судді Генічеського районного суду Херсонської області.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що на посаді судді Дніпровського районного суду м. Херсона він працює понад 18 років і за весь цей час не має жодного дисциплінарного стягнення, зауважень щодо якості прийнятих судових рішень та строків розгляду справ. При цьому, позивач наголошує, що згоди на переведення до суду в іншу місцевість за 200 кілометрів від постійного місця проживання він не давав, а тому оспорюваний Указ прийнято з порушенням норм Кодексу законів про працю України та Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998 року.

В письмових запереченнях на позовну заяву відповідач просить відмовити в задоволенні позову, оскільки при прийнятті Указу №342/2016 від 22.08.2016 року не допущено порушення прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача. Зокрема, вказує, що при прийнятті спірного Указу враховано всю необхідну інформацію щодо ОСОБА_1, у тому числі й строк роботи на посаді судді та відсутність дисциплінарних стягнень.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України в письмових поясненнях зазначає, що Указ Президента України №342/2016 від 22.08.2016 року прийнято у відповідності до критеріїв, визначених частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням європейських стандартів незалежності судової влади, ефективності функціонування судової системи і, в свою чергу, забезпечення права кожної людини на справедливий суд. Отже, третя особа вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та просить відмовити в їх задоволенні.

Позивач подав до Вищого адміністративного суду України заяву про розгляд справи за даним адміністративним позовом без його участі.

Представники Президента України та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, належним чином повідомлені про час та місце слухання даної справи, в судове засідання не з'явились.

На підставі частини четвертої статті 122, частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що Постановою Верховної Ради України №1016-IV від 19.06.2003 року ОСОБА_1 обрано на посаду судді Дніпровського районного суду м. Херсона безстроково.

Указом Президента України №15/2016 від 19.01.2016 року «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів» ліквідовано Дніпровський районний суд м. Херсона, Комсомольський районний суд м. Херсона, Суворовський районний суд м. Херсона та утворено Херсонський міський суд.

Указом Президента України №342/2016 від 22.08.2016 року «Про переведення суддів» ОСОБА_1, обраного безстроково, переведено на роботу на посаді судді Генічеського районного суду Херсонської області.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

За правилами частини першої статті 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суди загальної юрисдикції утворюються, у тому числі шляхом реорганізації, та ліквідовуються Президентом України на підставі пропозиції Державної судової адміністрації України.

Згідно з частиною другою статті 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) переведення судді, обраного безстроково, до іншого суду того самого рівня може здійснюватися Президентом України без конкурсу тільки у випадку реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Отже, питання щодо переведення судді на нове місце роботи у зв'язку з ліквідацією суду належить до виключної компетенції Президента України.

Наведене узгоджується й з частиною третьою статті 106 Конституції України, за змістом якої Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

ОСОБА_1, обраного безстроково, переведено Указом Президента України №342/2016 від 22.08.2016 року на роботу на посаді судді Генічеського районного суду Херсонської області з огляду на ліквідацію Дніпровського районного суду м. Херсона.

Оспорюваний Указ про переведення позивача до іншого суду, того самого рівня, без конкурсу відповідає засадам реформування в організації судової системи, визначеним пунктом 52 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17.11.2010 року на 1098 засіданні заступників міністрів, не протирічить пункту 57 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001 року й обумовлений Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015 - 2020 роки, затвердженою Указом Президента України №276/2015 від 20.05.2015 року.

За змістом пункту 3.4 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998 року суддя, який обіймає посаду в суді, в принципі не може бути призначений на іншу суддівську посаду або спрямований в інше місце, навіть в порядку просування по службі, без його вільно вираженої згоди на це. Винятки з цього принципу допускаються тільки в разі, якщо переведення передбачене й оголошене в порядку дисциплінарного стягнення, в разі законної зміни судової системи і в разі тимчасового призначення для зміцнення сусіднього суду, причому максимальна тривалість такого призначення повинна бути строго обмежена в Законі, і при цьому не виключається можливість застосування положень статті 1.4 зазначеної Хартії.

Відповідно до статті 53 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) судді, який обіймає посаду безстроково, гарантується перебування на посаді судді до досягнення ним шістдесяти п'яти років, крім випадків звільнення судді з посади або відставки судді відповідно до цього Закону.

Суддю не може бути переведено до іншого суду без його згоди, крім переведення: 1) у разі реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду; 2) в порядку дисциплінарного стягнення.

Згідно з частиною першою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, колегія суддів дійшла висновку, що гарантоване Конституцією України та Європейською хартією про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998 року право позивача порушено не було, оскільки при ліквідації суду, в якому працював ОСОБА_1, його статус як судді, обраного безстроково, та право на працю на посаді судді було збережено. Позивача переведено без конкурсу до суду того ж рівня на посаду судді у зв'язку із законною зміною структури судової системи на території України. Указ Президента України №15/2016 від 19.01.2016 року «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів», яким ліквідовано Дніпровський районний суд м. Херсона, Комсомольський районний суд м. Херсона, Суворовський районний суд м. Херсона та утворено Херсонський міський суд, не скасовано в установленому порядку, він є чинним.

Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення Указом №342/2016 від 22.08.2016 року його прав та свобод, гарантованих статтею 33 Конституції України, то вони є необґрунтованими, оскільки позивач внаслідок прийняття спірного Указу жодним чином не обмежений у свободі пересування та у праві вільного вибору місця проживання.

Не заслуговує на увагу і твердження ОСОБА_1 про те, що при прийнятті оскаржуваного Указу відповідачем порушено норми Кодексу законів про працю України, оскільки розглядувані правовідносини врегульовано спеціальним законодавством - Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а тому вимоги Кодексу законів про працю України на ці правовідносини не поширюються.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Указ Президента України №342/2016 від 22.08.2016 року в частині переведення судді Дніпровського районного суду м. Херсона Гордимова А.В. на роботу на посаді судді Генічеського районного суду Херсонської області прийнято з дотриманням Конституції України та у визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порядку, у зв'язку з чим підстави для визнання його незаконним та скасування відсутні.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання позивача на постанову Вищого адміністративного суду України від 18.08.2016 року у справі №800/279/16, якою визнано незаконним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №40/пс-16 від 08.04.2016 року «Про рекомендування судді Дніпровського районного суду м. Херсона Гордимова А.В. для переведення на посаду судді Генічеського районного суду Херсонської області», як на підставу для задоволення позову, оскільки вказане рішення має для відповідача лише рекомендаційне, дорадче значення. В свою чергу, безпосереднє переведення судді відповідно до частини другої статті 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) здійснює виключено Президент України. Положення вказаної норми не передбачає будь-яких рекомендацій чи подань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в процедурі переведення судді у випадку ліквідації суду, в якому він обіймає посаду.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, за участю третьої особи - Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, про визнання незаконним та скасування Указу Президента України №342/2016 від 22.08.2016 року в окремій його частині задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 122, 128, 158 - 163, 167, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

постановив:

В позові ОСОБА_1 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, за участю третьої особи - Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, про визнання незаконним та скасування Указу Президента України №342/2016 від 22.08.2016 року в окремій його частині - відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Н.Є. Маринчак

Судді: Л.І. Бившева

О.В. Вербицька

І.Я. Олендер

Ю.І. Цвіркун