ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" вересня 2016 р. м. Київ К/800/9701/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В., Смокович М.І., секретар судового засідання - Маджар О.

за участю

представника відповідача - Попович О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 грудня 2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до суду до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України) про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у підготовці подання щодо повернення надміру зарахованих до бюджету коштів у розмірі 6057 грн. та зобов'язання підготувати на ім'я позивача подання про повернення зазначених коштів.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 грудня 2014 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року,позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ДБАІ України щодо розгляду питання по підготовці подання про повернення позивачу коштів у розмірі 6057 грн., надміру зарахованих до бюджету, порушеного у заяві від 02 вересня 2014 року та зобов'язано відповідача розглянути заяву ОСОБА_5 від 02 вересня 2014 року щодо підготовки подання про повернення йому коштів у розмірі 6057 грн., надміру зарахованих до бюджету. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ДАБІ України, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контрою у м. Києві щодо розгляду питання щодо правильності сплати позивачем за видачу сертифіката відповідності грошових коштів у розмірі 6333,60 грн. діяла з порушенням вимог Порядку внесення плати за видачу сертифіката відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2009 року № 1206 «Про затвердження Порядку внесення плати за видачу сертифіката відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам і доповнення додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2001 р. №702», Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182 та положень Закону України «Про адміністративні послуги». З цим висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2010 році ОСОБА_5 звернувся до Інспекції державного архітектурно-будівельного контрою у м. Києві із заявою про видачу сертифіката відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам закінченого будівництвом приватного житлового будинку.

Листом № 7/26-6857/5/08 від 08.12.2010 року Інспекцією державного архітектурно будівельного контролю у м. Києві відмовлено позивачу у видачі сертифіката відповідності у зв'язку з тим, що останнім не надано документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт будівництва.

За результатами оскарження зазначеної відмови в судовому порядку, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року Інспекцію державного архітектурно-будівельного контрою у м. Києві зобов'язано видати ОСОБА_5 сертифікат відповідності.

На підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 02 серпня 2012 року ВП №33605461 01 листопада 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контрою у м. Києві видано сертифікат серії НОМЕР_1, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта - житлового будинку під літерою «К», що розташований по адресі: АДРЕСА_1, проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

За видачу зазначеного сертифіката 10 грудня 2013 року позивач сплатив 6333,60 грн.

Посилаючись на ту обставину, що заява про прийняття будинку в експлуатацію була подана ним у період дії постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2009 року №1206 «Про затвердження Порядку внесення плати за видачу сертифіката відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам і доповнення додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2001 р. № 702», в додатку до якої розмір плати за видачу сертифікату відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам визначений 0,3 мінімальної заробітної плати, яка на дату подання складала 922,00 грн., а отже плата за видачу сертифіката становила 276,60 грн., ОСОБА_5 звернувся до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києва із заявою про підготовку подання щодо повернення надміру зарахованих до бюджету коштів у сумі 6057 грн.

За результатами розгляду зазначеної заяви листом від 19 вересня 2014 року №7126-43/1909/10 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві повідомила, що Порядок внесення плати за видачу сертифіката відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам не передбачає можливості та механізму повернення плати за видачу сертифіката, а відповідальність за правильність визначення суми платежу несе забудовник.

Статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Прийняття рішення про реєстрацію (відмову у реєстрації) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_5 в 2010 році звернувся до Інспекції державного архітектурно-будівельного контрою у м. Києві із заявою про видачу сертифіката відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам закінченого будівництвом приватного житлового будинку.

Проте, на момент видачі сертифікату та внесення плати за його видачу (10 грудня 2013 року) втратив чинність Порядок від 21 жовтня 2009 р. N 1206, на який посилається позивач. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 затверджено новий Порядок внесення плати за видачу сертифіката, який видається у разі прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, та її розмір.

Пунктом 1 даного Порядку зазначено, що цей Порядок визначає механізм внесення плати за видачу сертифіката, який видається у разі прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та її розмір.

Відповідно до п.6 Порядку замовник відповідає за правильність визначення суми платежу.

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що Інспекцією державного архітектурно будівельного контролю у м. Києві правомірно відмовлено позивачу у поверненні сплачених коштів за видачу сертифікату, а, отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

За правилами ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

постановила:

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 грудня 2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року - скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: