ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" жовтня 2016 р. м.Київ К/800/6903/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Донець О.Є.,

Стрелець Т.Г.,

секретар судового засідання - Зубенко Д.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Франківського районного суду міста Львова від 22 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова про визнання неправомірних дій та зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова, в якому просив визнати протиправними дії (рішення) відповідача щодо відмови йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 20 жовтня 2014 року; зобов'язати відповідача зарахувати період з 06 жовтня 1995 року по 05 червня 2008 року, що складає 12 років 7 місяців 29 днів, до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 20 жовтня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про протиправну відмову відповідача у призначенні йому з 20 жовтня 2014 року пенсії за віком на пільгових умовах, що порушує його конституційне право на пенсійне забезпечення.

Постановою Франківського районного суду міста Львова від 22 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані правомірністю відмови відповідача в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю на дату звернення за призначенням пенсії визначеного діючим законодавством трудового стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, оскільки період з 11 липня 2000 року по 04 грудня 2000 року не може бути зарахований до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, тому як перевищений 5-річний термін між атестаціями.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що період його роботи 12 років 7 місяців 29 днів на посаді оператора атмосферно-вакуумної установки 2 розряду ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» з 06 жовтня 1995 року по 05 червня 2008 року підтверджений документально у відповідності до вимог чинного законодавства України та підлягає зарахуванню для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова у поданих запереченнях просить касаційну скаргу відхилити, судові рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 з 06 жовтня 1995 року по 05 червня 2008 року працював на посаді оператора атмосферно-вакуумної установки 2 розряду ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод», що підтверджується записами в трудовій книжці, уточнюючою довідкою ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» від 26 серпня 2010 року №01-188.

24 грудня 2014 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова з заявою про призначення йому пенсії за віком по списку №2 на підставі ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до якої додав: трудову книжку; довідку, уточнюючу особливий характер роботи, видану ВАТ Львівський дослідний нафтомаслозавод» 26 серпня 2010 року за №01-188, згідно якої ОСОБА_3 з 06 листопада 1995 року по 05 червня 2008 року працював в якості оператора технологічної атмосферно-вакуумної установки; наказ від 10 липня 1995 року №34, згідно якого відповідно до наказу від 19 квітня 1995 року №18 про проведення атестації робочих місць на Львівському дослідному нафтомаслозаводі затверджено перелік виробництв, робіт, професій, посад, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах; наказ від 05 грудня 2000 року №40, згідно якого відповідно до наказу від 31 березня 2000 року №8 про проведення атестації робочих місць у ВАТ «Львівському дослідному нафтомаслозаводі» затверджено перелік виробництв, робіт, професій, посад, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах; наказ від 07 грудня 2005 року № 62 про результати атестації робочих місць за умовами праці у ВАТ Львівському дослідному нафтомаслозаводі»; висновки Державної експертизи умов праці; довідку від 08 грудня 2014 року №1/12 про фактично відпрацьований час.

Листом від 08 січня 2015 року №13н/03.20 Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова відмовило ОСОБА_3 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв'язку з відсутністю на дату звернення за призначенням пенсії визначеного діючим законодавством трудового стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, оскільки період з 11 липня 2000 року по 04 грудня 2000 року не може бути зарахований до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки перевищує 5-річний термін між атестаціями.

Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п.«б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

У п.20 Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 (далі - Порядок) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з п.4 Порядку та п.п.1.5 п.1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень п.п.8, 9 Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Згідно п.3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731 (далі - Порядок застосування Списків № 1 і № 2) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до п.4.2 зазначеного Порядку застосування Списків № 1 і № 2 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені п.4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п.4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Як вбачається з матеріалів справи чергова атестація робочих місць на ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» проведена 05 грудня 2000 року, а попередня - 10 липня 1995 року. ОСОБА_3 з 06 жовтня 1995 року по 05 червня 2008 року працював на посаді атмосферно-вакуумної установки 2 розряду ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод», яка віднесена до переліку робіт, зайнятість на яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2, а тому період його роботи з 11 липня 2000 року по 04 грудня 2000 року має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації, проведеної 10 липня 1995 року.

Вищезазначені висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2014 року у справі №21-307а/14.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору щодо не зарахування вказаного періоду до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, є помилковими.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Франківського районного суду міста Львова від 22 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати протиправними дії (рішення) Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова щодо відмови ОСОБА_3 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 20 жовтня 2014 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова зарахувати період з 06 жовтня 1995 року по 05 червня 2008 року, що складає 12 років 7 місяців 29 днів, до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 20 жовтня 2014 року - дати звернення з заявою про призначення пенсії.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді