ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2016 року м. Київ П/800/390/16

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),

суддів: Бухтіярової І.О.,

Веденяпіна О.А.,

Олендера І.Я.,

Приходько І.В.,

секретар судового засідання - Савченко А.А.,

за участю: позивача - ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, третя особа - Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим Могильов Анатолій Володимирович, про зобов'язання прийняти рішення,

встановив:

ОСОБА_4 пред'явив позов до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, в якому просить зобов'язати Президента України Порошенка П.О. прийняти рішення про поновлення діяльності Ради міністрів Автономної Республіки Крим на материковій частині України, видавши відповідний указ або розпорядження.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, як конституційна інституція України, не зважаючи на протиправне захоплення її приміщень в м. Сімферополі в лютому 2014 року, продовжує мати передбачені діючим законодавством України дієздатність, правоздатність, повноваження та юрисдикцію. Так само Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, як керівник та посадова особа вказаного державного, конституційного органу не був звільнений з вказаної посади належним (законним) чином (порядком). Тому позивач вважає, що припинення діяльності Уряду Автономної Республіки Крим є грубим порушенням конституційного ладу України та прямих норм Конституції України та Конституції Автономної Республіки Крим, а він, як громадянин України - мешканець Автономної Республіки Крим позбавлений свого конституційного та законного права брати участь у вирішенні питань Автономної Республіки Крим у зв'язку із відсутністю відповідного органу на материковій території України. Вказує, що поновлення діяльності (роботи, функціонування) Ради міністрів Автономної Республіки Крим на материковій (не окупованій) території України поновить його порушені конституційні права. На думку позивача, Президент України Порошенко П.О. як гарант додержання Конституції України повинен гарантувати статус і повноваження Автономної Республіки Крим, у зв'язку з чим просить суд зобов'язати Президента України прийняти рішення про поновлення діяльності Ради міністрів Автономної Республіки Крим на материковій частині України, видавши відповідний указ або розпорядження.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовну заяву не визнав та просив суд відмовити у її задоволенні.

Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 (справа щодо оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України.

Аналіз норм статей 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави вважати, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявникам.

Глава 6 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України виокремлює види адміністративних спорів, вирішення яких потребує спеціального, виключного врегулювання нормами процесуального права.

До таких, зокрема, віднесені публічно-правові спори, звернені до Верховної Ради України, Президента України щодо оскарження на предмет законності (крім конституційності) постанов, указів, розпоряджень, дій чи бездіяльності, які розглядаються Вищим адміністративним судом України як судом першої інстанції (стаття 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України).

Гарантією недопущення узурпації державної влади є, зокрема, закріплені Конституцією України принципи здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (частина перша статті 6) та положення, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19). Про це йдеться і в Рішенні Конституційного Суду України у справі про фінансування судів від 24 червня 1999 року № 6-рп/99.

Статтею 102 Конституції України визначено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Статтею 106 Конституції України визначені повноваження Президента України.

Частинами 2, 3 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Зазначена стаття Конституції України надає Президенту як главі держави дискреційне (самостійне) право на вирішення кола питань в межах закону.

Згідно із Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Частиною п'ятою статті 136 Конституції України передбачено, що Урядом Автономної Республіки Крим є Рада міністрів Автономної Республіки Крим. Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою Автономної Республіки Крим за погодженням із Президентом України.

Повноваження, порядок формування і діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією України та законами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань, віднесених до її компетенції (частина шоста статті 136 Конституції України).

Склад і порядок формування Ради міністрів Автономної Республіки Крим передбачено розділом II Закону України «Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим».

Відповідно до частини першої статті 5 вказаного Закону Рада міністрів Автономної Республіки Крим є колегіальним органом, який формується Верховною Радою Автономної Республіки Крим на строк її повноважень та очолюється Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим» передбачено, що Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим призначається на посаду Верховною Радою Автономної Республіки Крим за погодженням з Президентом України.

Подання про призначення кандидата на посаду Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим на розгляд Верховної Ради Автономної Республіки Крим вноситься Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Подання про призначення кандидата на посаду Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим вноситься Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим для погодження з Президентом України до розгляду цього питання на пленарному засіданні Верховної Ради Автономної Республіки Крим (частина друга вказаного Закону).

Аналіз законодавчих норм, які регламентують порядок формування і діяльності Ради міністрів Автономної Республіки Крим, вказує на відсутність зобов'язуючих приписів та критеріїв щодо дій Президента України відносно утворення відповідного органу влади Автономної Республіки Крим.

Враховуючи викладене, заявлені позивачем вимоги щодо зобов'язання Президента України Порошенка П.О. видати указ або розпорядження про поновлення діяльності Ради міністрів Автономної Республіки Крим на материковій частині України, не передбачені законом.

Виходячи із положень статті 2, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке виникає в момент порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод та інтересів особи, яка звертається за захистом порушеного її права.

При цьому протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень виникає тоді, коли згідно наданих повноважень необхідно було вчинення відповідних дій чи прийняття відповідного рішення і не вчинення яких порушує права позивача.

Вищим адміністративним судом України як судом першої інстанції таких порушень не встановлено.

При розгляді справи Вищим адміністративним судом України враховувалась правова позиція Верховного Суду України, викладена у рішеннях від 01 грудня 2015 року у справах №800/134/15 та №800/135/15.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 86, 159-163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив :

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, третя особа - Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим Могильов Анатолій Володимирович, про зобов'язання прийняти рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, та на нього може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді І.О.Бухтіярова

О.А.Веденяпін

І.Я.Олендер

І.В.Приходько