ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" квітня 2017 р. К/800/42675/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Голубєвої Г.К. Юрченко В.П.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 у справі № 815/7123/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Октан» звернулося з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.05.2013 № 0000102203, від 31.07.2013 № 0000182203 та податкову вимогу від 18.10.2013 № 76-22.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області від 24.05.2013 за № 0000102203, від 31.07.2013 за № 0000182203 та податкову вимогу від 18.10.2013 за № 76-22.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підставі розпорядження керівника апарату від 12.10.2016 № 978 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2016 справа № 815/7123/13-а була перерозподілена на суддю Борисенко І.В.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Ізмаїльська ОДПІ Одеської області ДПС провела виїзну планову перевірку ТОВ «Октан» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої склала акт від 18.05.2013 № 275/22-00/22506013.

На підставі вказаного акта перевірки Ізмаїльська ОДПІ Одеської області ДПС прийняла податкове повідомлення-рішення від 24.05.2013 за № 0000102203 про визначення ТОВ «Октан» грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 928 416,00 грн. за основним платежем та в сумі 1431 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (вимоги про скасування якого є предметом позову у даній справі).

За результатами розгляду скарги Ізмаїльська ОДПІ Одеської області ДПС прийняла рішення від 25.07.2013 за № 334/10/15-32-10-02-07, яким скасувала податкове повідомлення-рішення від 24.05.2013 за № 0000102203 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 12138 грн. за основним платежем та в сумі 1430 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; щодо зменшеної суми податку на прибуток - 12138 грн. за основним платежем та в сумі 1430 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями вирішено прийняти окреме податкове повідомлення-рішення.

У зв'язку з наведеним, Ізмаїльська ОДПІ Одеської області ДПС прийняла нове податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013 за № 0000182203 про визначення ТОВ «Октан» грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 916 279,00 грн. за основним платежем та в сумі 1 грн. за штрафними санкціями (вимоги про скасування якого також є предметом позову).

Також Ізмаїльська ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області прийняла окреме податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013 року за № 0000192203 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 12138 грн. за основним платежем та у сумі 1431 за штрафними (фінансовими) санкціями (це податкове повідомлення-рішення не оспорюється позивачем).

Підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі в сумі 916279 грн. за основним платежем та в сумі 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки, викладені в акті перевірки, про порушення вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, яке, як вважає податковий орган, полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат за І квартал 2011 року витрат в сумі 3665110 грн. за операціями з придбання нафтопродуктів у МПП «Ден-Вік» за договором від 05.01.2011 № 1 за відсутності підтверджуючих документів.

Висновок податкового органу про відсутність підтверджуючих документів обґрунтовано тим, що з товарно-транспортних накладних по транспортуванню нафтопродуктів від МПП «Ден-Вік» до ТОВ «Октан» не вбачається факту перевезення дизельного палива, оскільки перевезення нафтопродуктів здійснювалось з пункту навантаження - «Кілія» Одеської області до пункту розвантаження транспортними засобами перевізників, однак, інформація про філіали або структурні підрозділи МПП «Ден-Вік» в м. Кілія відсутня. В актах ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 28.03.2011 за № 1332/23-1 «Про результати невиїзної перевірки МПП «Ден-Вік» та від 02.11.2011 за № 512/23-1/22468821 «Про неможливість проведення зустрічної звірки МПП «Ден-Вік» з питань підтвердження отриманих від платника податків - ТОВ «Октан» відомостей за лютий 2011 року» викладено висновок про неможливість фактичного здійснення МПП «Ден-Вік» господарських операцій через відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності. Щодо МПП «Ден Вік» складено акт від 24.03.2011 № 265/23-1 про відсутність за місцезнаходженням. Окрім того, в акті перевірки стосовно постачальника МПП «Ден-Вік» - ТОВ «Віктрейд ЛТД» викладно висновок про неможливість фактичного здійснення операцій з поставки товару через відсутність необхідних умов, а також зазначено про те, що згідно з висновком експертизи підписи від імені директора цього підприємства здійснені не директором.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наданими позивачем доказами підтверджено правомірність формування валових витрат. Водночас, відповідачем не підтверджено порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Відповідно, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) випливає також з норм Податкового кодексу України.

Податковий орган вказує на порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України щодо валових витрат, сформованих за І квартал 2011 року.

Однак, розділ ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України набрав чинності з 01.04.2011 року. Відтак, положення цього розділу не поширюються на правовідносини, що виникли до звітного ІІ кварталу 2011 року.

Порядок формування валових витрат за звітний період І квартал 2011 року визначався ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно, у разі формування платником податку валових витрат за І квартал 2011 року без підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, таким платником фактично порушуються вимоги п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Октан» (покупець) та МПП «Ден-Вік» (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів від 05.01.2011 № 1, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця нафтопродукти.

На виконання вищезазначеного договору МПП «Ден-Вік» поставило товар (дизельне паливо) у січні 2011 року на суму 2639363,55 грн. (з ПДВ) та у лютому 2011 року на загальну суму 1758769,14 грн. (з ПДВ). Розрахунки за отриманий товар проводились у безготівковій формі. Перевезення придбаного у січні дизельного пального оформлено актом здачі-прийняття транспортних послуг, договором транспортного обслуговування, укладеним між ТОВ «Октан» та ПП «Бербер», виписками банку, товарно-транспортними накладними, які були надані під час проведення перевірки.

Замовниками послуг транспортування дизельного пального у лютому 2011 року ПП «Бербер» були: МПП «Ден-Вік», ПП «Альстар» та ПСП «Маяк». Також перевезення дизельного пального здійснювали ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_5, транспортні послуги яких були замовлені оптовими покупцями ТОВ «Октан»: ТОВ «Юнисервіс», ПП «Альстар», ТОВ «П'ятий елемент 777», СПД ОСОБА_7.

Відповідні поставки були узгоджені в додаткових угодах до договору поставки нафтопродуктів: від 16.02.2011 № 16/02/2011, від 23.02.2011 № 23/02/2011, від 24.02.2011 № 24/02/2011, від 25.02.2011 № 25/02/2011. Згідно з додатковими угодами поставки відбувались за правилами Інкотермс за базисом поставки СРТ (витрати перевезення товару несе постачальник, а доставку здійснює транспортна організація до місця призначення) або за базисом поставки FCA (постачальник зобов'язаний надати товар у названому місці перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем).

Дослідивши надані позивачем докази (договори, додаткові угоди, видаткові накладі, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності), судами попередніх інстанцій встановлено, що ними підтверджено факти поставки товару з метою використання у власній господарській діяльності позивача. Зазначені докази оцінені судами попередніх інстанцій як належні і допустимі.

Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій позивача із контрагентом є безпідставними, оскільки ґрунтуються лише на висновках актів перевірок цього контрагента. При цьому самі господарські операції позивача з контрагентом податковим органом належно не досліджувались.

Платник податків (покупець товарів, робіт, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати на час вчинення господарських операцій та після вчинення таких операцій контроль за дотриманням платником податку, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати за зафіксовані контролюючим органом порушення постачальника.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат сплачених (нарахованих) витрат.

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 у справі № 1570/2295/2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012, дії ДПІ у Суворовському районі м. Одеси щодо складання акту № 512/23-1/22468821 від 02.11.2011 визнані протиправними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 року у справі № 2а/1570/8054/2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 року, скасовані податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами виїзної позапланової перевірки ТОВ «Октан» з питань дотримання податкового законодавства щодо взаємовідносин з ПП «СИНТЕЗ-ЮГ» за період з 01.07.2010 по 30.09.2010 та з МПП «ДЕН-ВІК» за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, оформленої актом від 20.04.2011 № 303/23-50/22506013, скасовані.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2012 у справі № 1570/1300/2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013, податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Октан» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з МПП «Ден-Вік» за період з 01.02.2011 по 28.02.2011, оформленої актом від 18.01.2012 № 17/23-50/22506013, скасовано.

У вказаних судових рішеннях суди встановили фактичне вчинення господарських операцій між ТОВ «Октан» та МПП «Ден-Вік» щодо поставки нафтопродуктів у періодах січень та лютий 2011 року, у зв'язку із чим відповідні позовні вимоги ТОВ «Октан» були задоволені повністю.

Враховуючи наведене, виходячи з положень ч.1 ст.72 КАС України, суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували обставини, встановлені вказаними вище судовими рішеннями в адміністративній справі, що набрали законної сили.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правильну оцінку, в результаті чого дійшли висновку про реальне вчинення операцій з придбання позивачем у постачальника товару та, відповідно, про обґрунтоване віднесення до складу валових витрат за І квартал 2011 року витрат, сплачених у зв'язку з придбання цього товару.

Водночас, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою помилкове поширення податковим органом положень розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України на правовідносини, що виникли з приводу формування позивачем валових витрат за І квартал 2011 року, в результаті чого також при вирішенні справи помилково застосували зазначені положення і не застосували норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що регулюють порядок формування платником податку валових витрат за вказаний звітний податковий період.

Однак, колегія суддів суду касаційної інстанції бере до уваги, що така помилка судів попередніх інстанцій не призвела до неповноти вставлення обставин та неправильного вирішення справи щодо податкового повідомлення-рішення від 31.07.2013 за № 0000182203 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 916279 грн. за основним платежем і в сумі 1 грн. за штрафними санкціями та залишає оскаржувані судові рішення в цій частині без змін.

Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за правильне скасувати оскаржувані судові рішення в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2013 за № 0000102203 про збільшення ТОВ «Октан» грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 928416 грн. за основним платежем та в сумі 1431 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та відмовити в задоволенні позову в цій частині, оскільки сума нарахованого грошового зобов'язання за цим податковим повідомленням-рішенням була зменшена контролюючим органом за результатами розгляду скарги позивача, та, відповідно, зазначене податкове повідомлення-рішення в силу пп.60.1.3 п. 60.1, п.60.4 ст.60 Податкового кодексу України є відкликаним.

Так, підпунктом 60.1.3 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Відповідно до п.60.4 ст.60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Податковим повідомленням-рішенням, з днем надходження якого до платника податків закон пов'язує момент відкликання податкового повідомлення-рішення від 24.05.2013 за №0000102203, є податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013 за № 0000182203 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 916279 грн. за основним платежем та в сумі 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо оскаржуваних судових рішень в частині скасування податкової вимоги від 18.10.2013 за № 76-22 про сплату податкового боргу в сумі 1610,80 грн., в тому числі, 1431 грн. зі штрафних (фінансових) санкцій та в сумі 178,80 грн. пені, колегія суддів суду касаційної інстанції виходить з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на адресу ТОВ «Октан» Ізмаїльською ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області було направлено податкову вимогу від 18.10.2013 № 76-22 за вих. № 2345/10/15-02-22-05, відповідно до якої сума податкового боргу платника податку склала 1610,80 гривень, в тому числі, штрафні (фінансові) санкції - 1431 гривень, пеня - 178,80 гривень.

Пеня та штрафні санкції нараховані у зв'язку з такими обставинами.

Податковим повідомленням-рішенням від 24.05.2013 за № 0000102203 ТОВ «Октан» визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 928416 грн. за основним платежем та в сумі 1431 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами розгляду скарги Ізмаїльська ОДПІ Одеської області ДПС прийняла рішення від 25.07.2013 № 334/10/15-32-10-02-07, яким скасувала податкове повідомлення-рішення від 24.05.2013 № 0000102203 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 12138 грн. за основним платежем та в сумі 1430 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Щодо зменшеної суми податку на прибуток - 12138 грн. за основним платежем та в сумі 1430 грн. штрафних (фінансових) санкцій вирішено прийняти окреме податкове повідомлення-рішення.

Ізмаїльська ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області прийняла окреме податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013 за №0000192203 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 12138 грн. за основним платежем та в сумі 1431 за штрафними (фінансовими) санкціями (це податкове повідомлення-рішення не оспорюється позивачем).

Однак, податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 12138 грн. за основним платежем та в сумі 1431 за штрафними (фінансовими) санкціями були сплачені ТОВ «Октан» до бюджету 24.05.2013 та 31.05.2013 відповідно.

Станом на 17.10.2013 по особовому рахунку ТОВ «Октан» з податку на прибуток обліковувалась переплата в сумі 13588,1 гривень і за рахунок переплати був погашений податок на прибуток в сумі 12138 гривень, на який в подальшому нарахована пеня в сумі 1629,9 гривень. Своєю чергою, пеня в сумі 1629,9 грн. була погашена рештою переплати в сумі 1450,1 гривень. У зв'язку із цим, станом на 18.10.2013 у картці особового рахунку позивача значилась несплаченою сума пені - 179,8 грн. (1629,9 грн. - 1450,1 грн.) та штрафна санкція в сумі 1431 гривень.

Згідно з пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до пп.«б» пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Таким чином, у позивача виник обов'язок зі сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 12138 грн. за основним платежем та в сумі 1430 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, яке було визнано ТОВ «Октан», протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення від 31.07.2013 року за №0000192203.

Разом з тим, фактична сплата позивачем грошових коштів, навіть якщо ця сплата відбулася раніше, ніж у позивача виник обов'язок сплати, виключає висновок про наявність у позивача податкового боргу та, відповідно, виключає підстави для нарахування пені та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про протиправність податкової вимоги від 18.10.2013 року № 76-22 та залишає оскаржувані судові рішення в цій частині без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити частково.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 24.05.2013 за №0000102203 скасувати та прийняти в цій частині нову постанову.

3. У задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 24.05.2013 за №0000102203 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Октан» грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 928416,00 грн. за основним платежем та в сумі 1431,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - відмовити.

4. В іншій частині - постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 залишити без змін.

5. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді Г.К. Голубєва

В.П. Юрченко