ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2016 р. м. Київ К/800/13635/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.

секретаря судового засідання Ковтонюка С.Д.,

за участю:

позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б., Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про: визнання незаконним рішення МВС України Авакова А.Б. про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та скасування наказу МВС України №1042 від 24 липня 2015 року про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ України у запас за порушення службової дисципліни; визнання протиправним та скасування наказу МВС України №1457 о/с від 24 липня 2015 року про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ України у запас за порушення дисципліни за підпунктом «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затверджене постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114, (далі - Положення); визнання протиправним та скасування наказу УМВС України в Полтавській області №458 о/с від 3 серпня 2015 року про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ України в запас за порушення дисципліни за підпунктом «є» пункту 64 Положення; поновлення в органах внутрішніх справ України на посаді першого заступника начальника УМВС України в Полтавській області - начальника слідчого управління; стягнення з УМВС України в Полтавській області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 липня 2015 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2016 року скасована в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування наказу УМВС України в Полтавській області від 3 серпня 2015 року №458 о/с та прийнято в цій частині нове судове рішення. В наказі УМВС України в Полтавській області від 3 серпня 2015 року №458 о/с по особовому складу, змінено дату звільнення підполковника міліції ОСОБА_2, першого заступника начальника Управління МВС України в Полтавській області-начальника слідчого управління на 28 серпня 2015 року. Зобов'язано УМВС України в Полтавській області сплатити на користь ОСОБА_2 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 3 серпня 2015 року по 28 серпня 2015 року. В решті судове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Судами встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 14 серпня 1999 року по 3 серпня 2015 року.

Згідно з пунктом 1 наказу МВС України №1042 від 24 липня 2015 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності першого заступника начальника УМВС України в Полтавській області - начальника слідчого управління підполковника міліції ОСОБА_2» за порушення службової дисципліни, що виявилося в ігноруванні вимог статей 1, 2, 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, наказу МВС від 22 лютого 2012 року №155 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України», наказу УМВС від 16 липня 2014 року №682 «Про деякі питання з організації належного забезпечення оперативно-службової діяльності»; невихід на службу 16 липня 2015 року без поважних причин, підполковника міліції ОСОБА_2, звільнено з органів внутрішніх справ за підпунктом «є» пункту 64 (порушення дисципліни) Положення.

Наказом МВС України №1457 о/с від 24 липня 2015 року підполковника міліції ОСОБА_2, першого заступника начальника УМВС України в Полтавській області - начальника слідчого управління звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з постановленням на військовий облік) за підпунктом «є» пункту 64 (порушення дисципліни).

Вказаний наказ реалізований наказом по особовому складу УМВС України в Полтавській області №458 о/с від 3 серпня 2015 року, відповідно до якого позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з постановленням на військовий облік) за порушення дисципліни з 3 серпня 2015 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності погодження рапорту ОСОБА_2 від 8 липня 2015 року про надання відпустки, відсутності наказу про надання відпустки, обізнаності позивача про непогодження його рапорту та відсутність відповідного наказу, неспростування позивачем порушення службової дисципліни, а саме допущення прогулу 16 липня 2015 року, неповідомлення та ненадання відповідачу довідок про тимчасову непрацездатність.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції в частині доведеності факту порушення позивачем службової дисципліни, однак встановивши, що звільнення позивача відбулося в період тимчасової непрацездатності вважав за можливе здійснити захист порушеного права шляхом зміни дати звільнення з 3 серпня 2015 року на 28 серпня 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 8 липня 2015 року позивач подав начальнику УМВС України в Полтавській області рапорт про надання чергової відпустки за 2015 рік з 9 липня 2015 року з виїздом до м. Дрогобича Львівської області та країн Європейського союзу.

Начальником УМВС в Полтавській області 8 липня 2015 року накладено на вказаний рапорт резолюцію «до наказу 8 липня 2015 року».

Відповідно до Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємства, в установах і організаціях 9 липня 2015 року ОСОБА_2 проінструктовано, як особу, яка допущена до державної таємниці, про що на рапорті позивача від 8 липня 2015 року є відповідна відмітка.

Разом з тим, 9 липня 2015 року позивача повідомлено у телефонному режимі про те, що начальник УМВС в Полтавській області його рапорт від 8 липня 2015 року не погодив, наказ про відпустку не видано, про що складено відповідний акт повідомлення ОСОБА_2 щодо відпустки за 2015 рік від 9 липня 2015 року.

Начальником УМВС в Полтавській області було змінено резолюцію та вказано рапорт ОСОБА_2 до наказу не вносити, виїзд заборонений. Копія рапорту позивача про надання чергової відпустки, який залишений без погодження, була повернута йому супроводжувальним листом від 14 липня 2015 року. Наказ про надання відпустки не видавався.

Також, довідкою від 9 липня 2015 року про тимчасову непрацездатність, якою позивача звільнено від служби з 9 липня 2015 року по 15 липня 2015 року, зазначено про те, що ОСОБА_2 необхідно стати до роботи 16 липня 2015 року.

16 липня 2015 року позивач не з'явився на роботі, а натомість виїхав до м. Дрогобич Львівської області, і лише 17 липня 2015 року йому видано довідку №102 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, якою ОСОБА_2 звільнено від служби з 17 липня 2015 року по 7 серпня 2015 року.

В силу положень статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з органів внутрішніх справ.

Як визначено частиною першою статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

15 липня 2015 року УМВС України в Полтавській області прийнято наказ №680 про призначення та проведення службового розслідування за фактом відсутності на службі з 13 липня 2015 року першого заступника начальника УМВС начальника слідчого управління підполковника міліції ОСОБА_2

За результатами службового розслідування складено висновок від 24 липня 2015 року відповідно до якого позивачем допущено порушення службової дисципліни, що виявилось в ігноруванні вимог статей 7 і 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, наказу МВС України від 22 лютого 2012 року №155 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України», недотримання вимог наказу УМВС від 16 липня 2014 року №682 і телеграми УМВС від 17 грудня 2014 року № 3164/Бл, скоєння 16 липня 2015 року прогулу.

Отже, враховуючи обізнаність позивача про відсутність погодження його рапорту на відпустку та відсутність наказу про відпустку, колегія суддів вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність відповідачем вчинення ОСОБА_2 прогулу 16 липня 2015 року.

Твердження позивача про те, що відповідачем не були відібрані від нього письмові пояснення під час службового розслідування спростовується актами №1/7-2556 від 15 липня 2015 року, №1/9-2573 від 16 липня 2015 року, №1/9-2586 від 20 липня 2015 року, №1/7-2623 від 23 липня 2015 року.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 звільнено з 3 серпня 2015 року, однак як встановлено судами з 17 липня 2016 року по 27 серпня 2016 року позивач був тимчасово непрацездатний.

За правилами статті 18 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Колегія суддів зазначає, що приймаючи рішення про зміну дати звільнення позивача, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що частина 1 статті 235 КЗпП України передбачає обов'язок суду в разі встановлення факту звільнення працівника без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку поновити його на попередній роботі й, при цьому, не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, у тому числі шляхом, зміни дати звільнення працівника.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі №6-33цс14.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Полтавській області №458 о/с від 3 серпня 2015 року про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ України в запас за порушення дисципліни за підпунктом «є» пункту 64 Положення з 3 серпня 2015 року та поновити позивача в органах внутрішніх справ України на посаді першого заступника начальника УМВС України в Полтавській області - начальника слідчого управління

Крім того, пунктом 24 Положення визначено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Таким чином, підлягають до часткового задоволення позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме з 3 серпня 2015 року (дата звільнення) по 2 серпня 2016 року включно.

Враховуючи те, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення судів попередніх інстанцій і постановити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення. Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області №458 о/с від 3 серпня 2015 року про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ України.

Поновити ОСОБА_2 в органах внутрішніх справ України на посаді першого заступника начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області - начальника слідчого управління з 3 серпня 2015 року.

Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області нарахувати та стягнути на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 3 серпня 2015 року по 2 серпня 2016 року включно.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді М.М. Олексієнко

І.В. Штульман