ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2016 року м. Київ К/800/61864/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Пасічник С.С., Швець В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 13.02.2013р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013р. у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області про визнаненя протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а:

У січні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення УПФУ у Липовецькому районі Вінницької області від 29.11.2013р. про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «д» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з серпня 2012 року.

Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 13.02.2013р., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013р., позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення УПФУ у Липовецькому районі Вінницької області від 29.11.2013р. про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов'язано УПФУ у Липовецькому районі Вінницької області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «д» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з часу набрання судовим рішенням законної сили.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилася позивач, подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить змінити ухвалені судами рішення в частині визначення моменту призначення пільгової пенсії.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту «д» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менш 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи. Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в поряду встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 12.08.1993р. №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до пункту 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач з 1983 року по 1986 рік працювала на посаді доглядача свинної тваринної ферми в колгоспі ім. 22 з'їзду КПРС, з 1986 року по 1990 рік працювала на посаді доярки в колгоспі ім. 22 з'їзду КПРС, з 1990 року по 1992 рік працювала на посаді доярки «Мир», з 1992 року по 2000 рік в КСП «Мир», з 2000 року по 2002 рік в СтзОВ «Мир», з 2002 року по 2004 рік в СтзОВ «Берестівка», що підтверджується записами в трудовій книжці.

В серпні 2012 року позивач звернулася до УПФУ в Липовецькому районі Вінницької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «д» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом УПФУ у Липовецькому районі Вінницької області від 29.11.2012р. позивача повідомлено, що до її пільгового стажу не зараховано період роботи дояркою з 01.03.1986р. по 16.02.1990р., оскільки відсутня інформація, що колгосп «Мир» є правонаступником документів колгоспу ім. 22 з'їзду КПРС, а з 01.01.1992р. по 30.06.2002р. - через відсутність підтверджуючих документів про встановлення в даному господарстві норм обслуговування та їх виконання позивачем після 1992 року. Пільговий стаж позивача складає 4 роки 2 місяці 15 днів, а тому підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відсутні (а.с. 20-21).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що згідно записів трудової книжки, довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 01.12.2012р. №93 (а.с. 15) та довідки про встановлені норми обслуговування тварин за 1991-2004 роки від 17.02.2012р. (а.с. 14), виданих СТОВ «Берестівка», позивач має необхідний пільговий стаж, а тому відповідач протиправно відмовив у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «д» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині призначення пільгової пенсії з серпня 2012 року, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не надано підтвердження щодо дати звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «д» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому пенсію необхідно призначити з часу набрання судовим рішенням законної сили.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд встановив, що нарахування пенсії позивачу слід здійснити з серпня 2012 року.

З такими висновками судів колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що вони відповідають фактичним обставинам справи.

Поряд з тим, встановивши в ході розгляду справи час, з якого необхідно призначити пенсію позивачу, суд апеляційної інстанції в порушення статті 202 КАС України апеляційну скаргу залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Відповідно до статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 210, 220, 223, 225, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013р. у даній справі скасувати.

Постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 13.02.2013р. змінити, скасувавши в частині задоволення позовних вимог з часу набрання постановою законної сили і позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити з серпня 2012 року.

В решті постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 13.02.2013р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: О.П. Стародуб

С.С. Пасічник

В.В. Швець