ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2016 р. м. Київ К/800/4105/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Голяшкіна О.В. Єрьоміна А.В.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року

у справі №1309/700/12

за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5

до 1) Залізничної районної державної адміністрації Львівської міської ради,

2) Голови Залізничної районної державної адміністрації Львівської міської

ради

про визнання рішення протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Залізничної районної державної адміністрації Львівської міської ради, Голови Залізничної районної державної адміністрації Львівської міської ради про визнання рішення протиправними та зобов'язання до вчинення дій.

З урахуванням уточних позовних вимог, позивачі просили суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок міжвідомчої комісії при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради від 13 квітня 2010 року (протокол №13 параграф 6);

- визнати протиправною бездіяльність голови Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради щодо не підписання розпорядження у встановлений строк у відповідності до листа за №32-вих. 613 та пункту 4.8 рішення Львівської міської ради №331 від 25 травня 2007 року «Про затвердження положення про міжвідомчу комісію при районній адміністрації Львівської міської ради»;

- зобов'язати голову Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради затвердити розпорядженням висновок міжвідомчої комісії при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради від 09 лютого 2010 року (протокол №5 параграф 5) про технічну можливість експлуатації самочинно реконструйованої тераси та господарської будівлі (сараю) в межах земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Постановою Залізничного районного суду міста Львова від 09 вересня 2015 року позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року постанову Залізничного районного суду міста Львова від 09 вересня 2015 року у справі за №1309/700/12 скасовано.

У задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову Залізничного районного суду міста Львова від 09 вересня 2015 року.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09 лютого 2010 року міжівідомча комісія при Залізничній районній адміністрації (протокол №5) погодила ОСОБА_6, ОСОБА_5 технічну можливість експлуатації самочинно влаштованої тераси «а» на цегляних опорах та побудованої у подвір'ї господарської будівлі під літ. «б» на АДРЕСА_1 (а.с. 12)

Проте, 13 квітня 2010 року міжвідомча комісія при Залізничній районній адміністрації (протокол №6) відмінила вказаний висновок від 09 лютого 2010 року.

Переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Під рішенням суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти нормативно-правові акти та правові акти індивідуальної дії. Правовим актом індивідуальної дії є виданий суб'єктом владних повноважень офіційний письмовий документ, прийнятий на виконання нормативно-правового акта, дію якого поширено на конкретних осіб та/або які стосуються конкретної ситуації і є актом одноразового застосування норм права.

Пунктами 4.7 та 4.8 Положення про міжвідомчу комісію при районній адміністрації Львівської міської ради, яке затверджене рішенням Львівської міської ради №331 від 25 травня 2007 року передбачено, що висновок міжвідомчої комісії затверджується розпорядженням голови районної адміністрації для розгляду заяв і звернень та для затвердження висновків міжвідомчої комісії встановлюється місячний термін з дня реєстрації заяви з відповідними документами в районній адміністрації.

Таким чином, оскаржуваний висновок міжвідомчої комісії не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки має лише рекомендаційний характер.

Крім того, Положенням про міжвідомчу комісію при районній адміністрації Львівської міської ради, яке затверджене рішенням Львівської міської ради №331 від 25 травня 2007 року передбачено спеціальний порядок для затвердження відповідних висновків міжвідомчої комісії.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку, що позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування висновку міжвідомчої комісії при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради від 13 квітні 2010 року не підлягає задоволенню.

Стосовно визнання протиправною бездіяльність голови Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради щодо не підписання розпорядження у встановлений строк у відповідності до листа за №32-вих. 613 та п.4.8 рішення Львівської міської ради №331 від 25 травня 2007 року «Про затвердження положення про міжвідомчу комісію при районній адміністрації Львівської міської ради», колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно пункту 4.1 «Положення про міжвідомчу комісію при районній адміністрації Львівської міської ради», затвердженого рішенням Львівської міської ради №331 від 25 травня 2007 року, для розгляду питань на міжвідомчій комісії громадяни подають заяву на ім'я голови районної адміністрації з необхідними документами або належно завіреними копіями згідно з переліком.

З пунктів 4.7, 4.8 вказаного Положення вбачається, що висновки міжвідомчої комісії затверджуються розпорядженням голови районної адміністрації, для розгляду заяв і звернень та затвердження висновків міжвідомчої комісії встановлюється місячний термін з дня реєстрації заяви з відповідними документами в районній адміністрації.

Пунктом 4.9. зазначеного Положення встановлено, що контроль за організацією роботи міжвідомчої комісії, своєчасний розгляд заяв і звернень, затвердження висновків покладається на голову районної адміністрації.

Згідно листа Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №32-вих-613 від 16 лютого 2010 року комісією погоджено технічну можливість експлуатації самочинно влаштованої тераси житлового будинку АДРЕСА_1 та побудованої у подвір'ї господарської будівлі під літ. «Б».

Крім того, у вказаному листі вказано, що висновок комісії буде затверджено розпорядженням голови Залізничної районної адміністрації, яке буде скероване ОСОБА_4, ОСОБА_5 до 01 березня 2010 року (а.с.21 том 1)

Проте, згідно витягу із протоколу №13 § 6, 13 квітня 2010 року на засіданні міжвідомчої комісії при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради повторно було розглянуто заяву позивачів співвласників будинку АДРЕСА_1 та вирішено відмінити висновок міжвідомчої комісії від 09 лютого 2010 року. (протокол №5 §5, а.с.13 том 1)

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльність голови Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради щодо не підписання розпорядження у встановлений строк у відповідності до листа за №32-вих. 613 та пункту 4.8 рішення Львівської міської ради №331 від 25 травня 2007 року «Про затвердження положення про міжвідомчу комісію при районній адміністрації Львівської міської ради» підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання голови Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради затвердити розпорядженням висновок міжвідомчої комісії при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради від 09 лютого 2010 року про технічну можливість експлуатації самочинно реконструйованої тераси та господарської будівлі (сараю) в межах земельної ділянки по АДРЕСА_1, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.

Рішенням Львівської міської ради №1224 від 18 листопада 2005 року та рішення №835 від 09 вересня 2011 року, яким затверджено Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у місті Львові, для вирішення питання самочинного будівництва на розгляд міжвідомчої комісії подається ряд документів, перелік яких визначений рішенням Львівської міської ради №331 від 25 травня 2007 року, а саме, проектні пропозиції, виконані ліцензованою організацією; звіт про технічний стан будинку та можливість проведення реконструкції; копії правовстановлюючих документів на земельну ділянку; викопіювання земельної ділянкиз нанесеними інженерними мережами; висновки управління архітектури департаменту містобудування; згоду суміжних землекористувачів, якщо будівництво вчинене на спільній межі.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій дана обставина не досліджувалась.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Повноваження відповідача щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі по затвердженню висновку міжвідомчої комісії при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради шляхом прийняття розпорядження за своєю правовою природою є дискреційним, оскільки вищенаведеними правовими нормами закріплені обов»язкові умови для прийняття такого рішення, які не є предметом дослідження в рамках даного спору.

З огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Враховуючи викладене, суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження відповідача щодо зобов'язання голови районної адміністрації затвердити розпорядженням висновок міжвідомчої комісії.

Відповідно приписів частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивачів, колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати голову Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради вчинити дії щодо затвердження висновку міжвідомчої комісії при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради від 09 лютого 2010 року (протокол №5 параграф 5) про технічну можливість експлуатації самочинно реконструйованої тераси та господарської будівлі (сараю) в межах земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Приймаючи до увагу те, що судами попередніх інстанцій зібрані всі необхідні докази у справі і вони не потребують додаткової перевірки, обставини справи з'ясовані повно та правильно, однак рішення першої та апеляційної інстанцій є помилковим, прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає на необхідне скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Керуючись статтею 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Постанову Залізничного районного суду м.Львова від 09 вересня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року у справі №1309/700/12 - скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Залізничної районної державної адміністрації Львівської міської ради, Голови Залізничної районної державної адміністрації Львівської міської ради про визнання рішення протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність голови Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради щодо не підписання розпорядження у встановлений строк у відповідності до листа за №32-вих. 613 та пункту 4.8 рішення Львівської міської ради №331 від 25 травня 2007 року «Про затвердження положення про міжвідомчу комісію при районній адміністрації Львівської міської ради».

Зобов'язати голову Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради вчинити дії щодо затвердження висновку міжвідомчої комісії при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради від 09 лютого 2010 року (протокол №5 параграф 5) про технічну можливість експлуатації самочинно реконструйованої тераси та господарської будівлі (сараю) в межах земельної ділянки по АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачених статтями 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді