ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" березня 2017 р. м.Київ К/800/25076/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Стрелець Т.Г.,

Черпіцька Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги до 05 травня 2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернулась з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, в якому просила визнати відповідачів порушниками її права на одержання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у 2016 році у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком та зобов'язати Департамент праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області провести перерахунок та нарахувати їй грошову допомогу до 05 травня відповідно до ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала про протиправність дій відповідачів щодо виплати їй грошової допомоги до 05 травня у меншому розмірі, ніж визначено положеннями ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 16 червня 2016 року позов задоволено частково; визнано протиправними дії Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо відмови у отриманні щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2016 року у розмірі 500 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141; зобов'язано Департамент праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 недонараховану суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2016 року у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_2; скасовано постанову Октябрського районного суду м.Полтава від 16 червня 2016 року; прийнято нову, якою позов ОСОБА_2 задоволено частково; визнано протиправними дії Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2016 року у розмірі 500 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 року №320; зобов'язано Департамент праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області провести перерахунок та виплату позивачу недонарахованої суми щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2016 року у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 року №320 з урахуванням виплачених сум; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що відповідачі, виплативши їй допомогу до 05 травня 2016 року в розмірі 500 грн., порушили її право на одержання такої допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як це передбачено ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є вдовою загиблого в Афганістані, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданого Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради 08 лютого 2011 року.

Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області листом від 17 травня 2016 року №Б-17/01 повідомив, що розмір допомоги, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» становить 465 грн., яку виплачено позивачу 08 квітня 2016 року. Доплата щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2016 рік у сумі 35 грн. буде проведена після надходження коштів для здійснення суми доплати.

З матеріалів справи вбачається та позивачем не заперечується, що у 2016 році допомога до 05 травня виплачена їй у сумі 500 грн.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до п.26 розд.VІ «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ) норми і положення, зокрема, ст.ст.12, 13, 14, 15, 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), зокрема, дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге становить 465 грн.

29 квітня 2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №320 «Про збільшення розмірів щорічної разової грошової допомоги до 05 травня деяким категоріям громадян», якою виключено п.п.4 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 та встановлено у 2016 році виплату щорічної разової грошової допомоги до 05 травня членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, у розмірі 500 грн.

Таким чином, здійснюючи виплату допомоги до 05 травня 2016 року в сумі 500 грн., відповідачі діяли в межах своїх повноважень та на виконання постанов Уряду, які є чинними.

Доводи позивача у позовній заяві та касаційній скарзі щодо неправомірності виплати їй грошової допомоги до 5 травня на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 та від 29 квітня 2016 року №320 через невідповідність розміру виплат, встановлених ч.5 ст.15 Закону № 3551-ХІІ, недопустимості обмежень прав та свобод особи у зв'язку із прийняттям нових законів або внесенням змін до них, колегією суддів відхиляються.

Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Валентина Ніканорівна Великода проти України», висловив правову позицію, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначив, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.

З урахуванням вищенаведених обставин колегія суддів вважає позовні вимоги ОСОБА_2 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Октябрського районного суду м.Полтава від 16 червня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді