ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" вересня 2016 р. м. Київ К/800/42951/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Кочан В.М., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.04.2013р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013р. у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року УПСЗН виконавчого комітету Рівненської міської ради звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення УПФУ в м. Рівне від 12.02.2013р. №131 про застосування фінансових санкцій на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.04.2013р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013р., позов задоволено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами встановлено, що 12.02.2013р. УПФУ в м.Рівне на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийнято рішення №131 про застосування до позивача фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у строки, визначені законодавством в розмірі 170 грн. (а.с. 6).

Підставою для прийняття вказаного рішення стали висновки Акту від 06.02.2013р. про встановлення факту порушення позивачем строків подачі індивідуальних відомостей на застрахованих осіб за 2005-2009 роки до відділу персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж (а.с. 5).

Задовольняюючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем протиправно прийнято рішення про застосування до позивача фінансових санкцій на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки зазначена норма Закону втратили чинність 01.01.2011р. згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і не діяла на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Так, пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній до 01.01.2011р.) було передбачено застосування виконавчими органами ПФУ до страхувальників фінансових санкцій, зокрема штрафу за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством.

Із набранням чинності з 01.01.2011р. Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» наведена вище норма матеріального права із Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була виключена.

Поряд з тим, за правилами абзацу 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011р., в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011р. не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за органами ПФУ збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій за несплату заборгованості по страхових внесках, яка виникла до 01.01.2011р.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015р. №21-77а15.

Оскільки в даній справі порушення з боку позивача строків подачі індивідуальних відомостей на застрахованих осіб до відділу персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж мало місце до 01.01.2011р., а тому висновки судів про відсутність у відповідача повноважень щодо застосування після 01.01.2011р. фінансових санкцій на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не можна визнати обгрунтованими.

Згідно статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені і повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування судових рішень, які прийняті з порушенням норм матеріального права та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 210, 220, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.04.2013р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013р. у даній справі скасувати.

В задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: О.П. Стародуб

В.М. Кочан

С.С. Пасічник