ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 року м. Київ К/800/17570/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Прокуратури Сумської області та ОСОБА_2 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Сумської області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання дій протиправними, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Сумської області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, в якому просив визнати протиправними дії прокуратури Сумської області щодо ненарахування та невиплати заробітної плати за період з 02 липня 2015 року по 03 грудня 2016 року включно відповідно до статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), стягнути з Прокуратури Сумської області на користь позивача заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 37982,85 грн за період з 02 липня 2015 року по 03 грудня 2015 року включно та зобов'язати відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Прокуратури Сумської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 заробітної плати за період з 02 липня 2015 року по 03 грудня 2015 року включно відповідно до статті 81 Закону № 1697-VII.

Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 37982,85 грн за період з 02 липня 2015 року по 03 грудня 2015 року включно. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити в частині відмови в задоволенні позову щодо відшкодування моральної шкоди та в цій частині ухвалити нове рішення, яким зобов'язати відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду у розмірі 50000 грн. Відповідач також подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати в частині задоволення позовних вимог в цій частині ухвалити нову постанову, якою у позові відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 01 лютого 2011 року працював на різних посадах в органах прокуратури Сумської області.

З 18 березня 2013 року позивач займав посаду прокурора Прокуратури м. Суми.

Наказом Прокуратури Сумської області від 03 грудня 2015 року № 815к прокурора прокуратури м. Суми ОСОБА_2 звільнено із займаної посади та органів прокуратури Сумської області за власним бажанням (пункт 7 частини 1 статті 51 Закону 1697-VII).

За період з 02 липня 2015 року по 03 грудня 2015 року позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - Постанова КМ України № 505).

ОСОБА_2 вважаючи, що заробітна плата йому у спірний період була нарахована та виплачена всупереч положенням статті 81 Закону № 1697-VII, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач у спірний період неправомірно нараховував та виплачував позивачу заробітну плату відповідно до Постанови КМ України № 505, оскільки заробітна плата у період з 02 липня 2015 року по 03 грудня 2015 року повинна була обчислюватися в розмірах, встановлених статтею 81 Закону № 1697-VII.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Частинами першою - третьою статті 81 Закону № 1697-VII передбачено, що заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених Законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 13 зазначеного Закону оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Частиною 9 статті 81 Закону № 1697-VII визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

За приписами статті 89 Закону № 1697-VII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Згідно статті 90 вказаного Закону фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» норми і положення, зокрема, статті 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Зміни до вказаної постанови Кабінету Міністрів України, зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури не вносились, Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не було передбачено видатки на реалізацію положень статті 81 Закону № 1697-VII, а отже Прокуратура Сумської області не мала правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 12 липня 2016 року № 820/4648/15, від 13 липня 2016 року № 820/4653/15 та № 818/3372/15.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо обґрунтованості вимог ОСОБА_2 та задоволення позову про перерахунок та виплату заробітної плати.

Що стосується позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то необхідно зазначити, що відповідно до чинного законодавства відшкодування моральної шкоди здійснюється особою, яка її заподіяла, лише за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв'язок та є вина зазначеної особи, а оскільки в діях відповідача судом протиправності не встановлено, то вимоги про стягнення моральної шкоди є безпідставними.

Прокуратурою Сумської області подано клопотання про повернення судового збору за подання касаційної скарги - 1984,32 грн.

Частиною шостою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно частини п'ятої статті 94 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до платіжного доручення від 15 червня 2016 року № 793 відповідачем судовий збір за подання касаційної скарги сплачено у розмірі 1984,32 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 220, 222, 223, 224, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційні скарги Прокуратури Сумської області та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Сумської області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання дій протиправними, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди скасувати.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року змінити. Скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Прокуратури Сумської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 заробітної плати за період з 02 липня 2015 року по 03 грудня 2015 року включно відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру», стягнення з Прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_2 заборгованості по виплаті заробітної плати у розмірі 37982,85 грн за період з 02 липня 2015 року по 03 грудня 2015 року включно та в цій частині в позові відмовити.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Прокуратури Сумської області судові витрати у розмірі 1984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) грн 32 коп.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя Заїка М.М.

судді: Загородній А.Ф.

Мойсюк М.І.