ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/36531/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Калашнікової О.В.,

Мороза В.Ф.,

при секретарі: Скавуляк Т.В.,

за участю сторін: представника позивача: Жорняка О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів "Алілуйя" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року у справі за позовом Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів "Алілуйя" до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи: Одеська міська рада, департамент комунальної власності Одеської міської ради, про скасування рішення, визнання протиправними дій,

в с т а н о в и л а:

Релігійна громада Церкви євангельських Християн-баптистів "Алілуйя" звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Одеської міської ради, комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Одеської міської ради, департаменту комунальної власності Одеської міської ради, в якому позивач з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007 року № 923 «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси» в частині зобов'язання комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об'єкт нежитлового фонду комунальної власності,оформити та видати Одеській міські раді свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, що зазначений в п. 99 Додатку до цього рішення - окремо розташованої будівлі, загальною площею 289,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8;

- визнати протиправними дії виконавчого комітету Одеської міської ради щодо видачі Одеській міській раді свідоцтва про право власності від 24.12.2007 року серії САВ № 345341 на нежилу окремо розташовану двоповерхову будівлю, загальною площею 289,3 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8;

- визнати протиправними дії комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», правонаступником якого є комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, щодо складання та видачі 13 липня 2007 року на ім'я Одеської міської ради технічного паспорта на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8;

- визнати протиправними дії комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», правонаступником якого є реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, щодо здійснення 20 січня 2008 року за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради державної реєстрації права власності на нерухоме майно - на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8;

- зобов'язати реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10 січня 2008 року, реєстраційний номер 21697197, за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, нежилої окремо розташованої будівлі, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що у 1997 році корейська культурна громада та РГЦЄХЮ «Алілуйя» звернулись до Одеської міської ради та колишньої Жовтневої районної адміністрації м. Одеси із заявою про надання можливості створення Одеського корейського культурного центру, та у тому ж році Жовтневою районною адміністрацією м. Одеси передано для створення такого центру територію колишнього літнього кінотеатру «Генуя», розташованого в ЦПКіВ ім. Т.Г. Шевченка. За декілька років Церква «Алілуйя» власними силами збудували двоповерхову будівлю, площею 270,5 кв.м. Як вказує позивач, з цією метою 25.07.1997 року укладено договір оренди території колишнього кінотеатру «Генуя» між КП «Парк культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка» та ТОВ «Лебідь». Згодом у липні 1997 року між позивачем та ТОВ «Лебідь» укладено договір про співробітництво та спільну діяльність з будівництва Одеського корейського культурного центру, відповідно до якого сторони зобов'язувалися спільно збудувати на зазначеній території культурний центр, до складу якого входить кафе з корейськими та східними блюдами, а також Дім молитви для проведення культурних заходів, та на підставі якого сторонами укладено договір підряду. При цьому, рішенням господарського суду Одеської області від 29.08.2005 року у справі № 17/247-04-7138 позов РГЦЄХБ «Алілуйя» до ТОВ «Лебідь» та КП «Парк культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка» та визнано право власності за РГЦЄХБ «Алілуйя» на вказану будівлю, яке, як стверджує позивач, набрало законної сили у вересні 2005 року та було чинним до 24.06.2008 року до моменту його скасування Вищим господарським судом України та направлення справи на новий розгляд. Проте, у період, протягом якого, на думку позивача, було чинним вищезгадане рішення суду, відповідачем прийнято рішення про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси, яким зобов'язано КП «ОМБТІ та РОН» провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою вищезгаданий об'єкт нерухомості без повідомлення позивача про розгляд зазначеного питання, на підставі якого видано свідоцтво про право власності, а також проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Релігійна громада Церкви євангельських Християн-баптистів "Алілуйя" із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

22 серпня 2007 року виконавчий комітет Одеської міської ради прийняв рішення № 923 «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси» , відповідно до якого КП «ОМБТІ та РОН» доручено провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об'єкти нежитлового фонду комунальної власності згідно з додатком, а також оформити та видати Одеській міській раді свідоцтва про право власності, зазначені у вищевказаному додатку до рішення . У п.99 додатку до вказаного рішення «Перелік об'єктів нежитлового фонду комунальної власності» до такого переліку віднесено окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, що знаходиться за адресою м .Одеса, вул. Маразліївська, 1/8.

На підставі вищезгаданого рішення виконавчим комітетом Одеської міської ради територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності на вищезгаданий об'єкт нерухомості , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.01.2008 року № 17313845.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, а апеляційний суд погоджуючись з таким рішенням, дослідивши питання права власності позивача та відповідача на спірне приміщення, дійшли висновку, що права позивача спірним рішенням не порушені, оскільки той не довів наявність таких прав.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка, на якій зведено спірний об'єкт нерухомості є комунальною власністю, вона ніколи не надавалась позивачу у порядку, визначеному Земельним кодексом України. РГЦЄХБ «Алілуйя» проводило будівництво культової споруди без будь-яких дозвільних документів, а проект реконструкції спірної будівлі та кошториси не можуть виступати підтвердженням правомірності проведення відповідних робіт. Сам факт проведення будівельних робіт не визначає права власності суб'єкта будівництва на нього.

Крім того, судом встановлено, що позивач не перебував також і в орендних відносинах з Одеською міською радою як органом, уповноваженим розпоряджатися об'єктами комунальної власності, що надавало б можливі правові підстави для проведення реконструкції відповідного об'єкта нерухомого майна.

Також судом першої інстанції враховано, що рішення господарського суду Одеської області від 29 серпня 2005 року у справі за позовом релігійної громади євангельських християн баптистів «Алілуя» до ТОВ «Лебідь» та КП «Парк культури і відпочинку ім.. Т.Г.Шевченка», яким за позивачем визнано право власності на незакінчену будівництвом двоповерхову будівлю Одеського корейського культурно-оздоровчого центру загальною площею 270,5 кв.м та спортивний заасфальтований майданчик площею 550 кв.м., огорожу-паркан довжиною 24,96 м, які розташовані за адресою: м.Одеса, вул..Маразліївська,1, скасоване постановою Вищого господарського суду України від 24 червня 2008 року. Суд вважав, що рішення суду про визнання права власності на об'єкт нерухомості не свідчить про виникнення такого права у особи, оскільки чинним на момент прийняття цього рішення законодавством встановлювалася необхідність проведення державної реєстрації права власності, в тому числі і на об'єкти незавершеного будівництва, з вчиненням якої законодавством пов'язується момент виникнення права власності .

З врахуванням того, що у позивача не має майнового права на спірний об'єкт нерухомості, порушення якого могло б бути підставою для звернення відповідно до ч.1 ст.6 КАС України до адміністративного суду з позовом, а також, виходячи з повноважень виконавчого комітету міської ради приймати рішення про реєстрацію права власності територіальної громади м. Одеси, яке виникло у неї в період , коли обов'язкова реєстрація права власності не передбачалася , суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Суди першої та апеляційної інстанції, вирішуючи питання законності рішення виконавчого комітету Одеської міської ради про видачу свідоцтва про право власності Одеській міській раді на об'єкт нерухомості та реєстрацію права власності, фактично дослідили і дали оцінку обставинам, за яких таке право власності не могло виникнути у позивача - релігійної громади євангельських християн баптистів «Алілуя». При цьому суд першої інстанції проаналізував наявність (відсутність) усіх можливих підстав для набуття права власності позивачем, навіть тих, на які не посилалися сторони (право реконструкції орендованого об'єкту нерухомості). Однак, вирішуючи питання про право власності територіальної громади м. Одеси на спірне майно, що могло стати підставою для прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету, суди дали неправильну оцінку дійсним обставинам справи.

Так, в обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 5.11.91 року № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю та на прийняте на підставі цієї постанови рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25 листопада1991 року № 266-ХХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного підпорядкування та районів області», яким затверджено переліки державного майна, що передаються у власність обласної Ради народних депутатів, міст обласного підпорядкування та районів області згідно з додатками 1-3. Згідно з додатком 2 до цього рішення у власність міст обласного підпорядкування передавалися парки культури та відпочинку. Також окружний адміністративний суд, як на підставу набуття територіальною громадою м. Одеси права власності на спірний об'єкт нерухомості посилався на рішення Одеської міської Ради народних депутатів від 6 квітня 1992 року № 104 «Про прийняття до комунальної власності міста державного майна житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, народної освіти та культури», яким затверджено акти приймання-передачі та перелік державного майна комунальної власності міста, відповідно до якого у комунальну власність м. Одеси , зокрема прийнято Центральний парк культури і відпочинку ім.. Т.Г. Шевченка, розташований за адресою: м. Одеса, вул.. Мерзліївська, 1.

Суд першої інстанції зазначив, що на підставі вищенаведених актів до власності територіальної громади м. Одеси у 1991-1992 роках було передано все майно, розташоване у межах Центрального парку культури і відпочинку ім.. Т.Г. Шевченка, в тому числі і літній кінотеатр «Генуя».

Суди попередніх інстанцій фактично ототожнили спірну двоповерхову будівлю загальною площею 289,3 кв.м, яка є новоствореним майном і на яку оскаржуваним рішенням видано свідоцтво про право власності і зареєстровано право власності за відповідачем, з кінотеатром «Генуя». Як підтверджується матеріалами справи і не оспорювалося сторонами, кінотеатр «Генуя» був зруйнований, та з 1997 року на його місці позивач почав зводити двоповерхову будівлю - культову споруду (Дім молитви).

Таким чином, суди помилково обґрунтовували законність прийнятого рішення органу місцевого самоврядування про реєстрацію права власності на двоповерхову культову споруду загальною площею 289,3 кв.м, за адресою м .Одеса вул.. Мерзліївська 1/8 отриманим у 1991-1992 роках правом власності територіальної громади м. Одеси на об'єкт нерухомості - кінотеатр «Генуя» (неіснуючий на момент прийняття рішення).

Невірним є висновок судів першої та апеляційної інстанції про відсутність у позивача права на звернення до суду з даним позовом з посиланням на відсутність порушеного права, свободи та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Як встановлено судами, позивач захищає своє право власності на культову споруду у господарському суді шляхом пред'явлення позову про визнання права власності. Справа розглядом не завершена.

Відсутність зареєстрованого майнового права у позивача не свідчить про відсутність у нього інтересу, порушення якого також є підставою для звернення до суду.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 1 квітня 2004 року № 18-рп/2004 «У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про «охоронюваний законом інтерес» поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально- правовим засадам.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах щодо порушення права володіння майном зауважував, що окрім реально існуючого майна, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод далі (ЄКПЛ) захищаються також «легітимні очікування».

ЄСПЛ зазначав, що основою вимоги є майновий інтерес, у зв'язку з цим, особа, яка його має, вважатиметься такою, що має «легітимне сподівання» ( «Федоренко проти України», «Едуард Петрович Мельник проти України») на отримання майна, за наявності однієї з умов:

- якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право («Бурдов проти Росії», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Агрокомплекс проти України»;

- якщо є достатнє правове підґрунтя у національному законодавстві, що підтверджує вимогу («Брезовец проти Хорватії», «Кечко проти України», «Рисовський проти України», «Сук проти України», «Федоренко проти України», «Україна-Тюмень проти України.

По даній справі встановлено, що позивач доводить своє право власності на культову споруду по вул.. Мерзліївській, 1 у м. Одеса в господарському суді. В даний час справа розглядом не закінчена . Крім того, національним законодавством, а саме ч.2 ст. 331 ЦК України передбачений спосіб набуття права власності на новостворене нерухоме майно особою, яка його збудувала.

Таким чином, у даній справі позивач має інтерес, який в розумінні статті 1 Першого протоколу до ЄКПЛ є «легітимним очікуванням» та підлягає захисту.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України - судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, коли суди попередніх інстанцій повно і правильно встановили обставини справи, але допустили порушення норм матеріального та процесуального права, їх рішення підлягають скасуванню з постановленням нового - про задоволення позову в частині:

- визнання протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007 року № 923 «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси» в частині зобов'язання комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об'єкт нежитлового фонду комунальної власності,оформити та видати Одеській міські раді свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, що зазначений в п. 99 Додатку до цього рішення - окремо розташованої будівлі, загальною площею 289,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8;

- визнання протиправними дій виконавчого комітету Одеської міської ради щодо видачі Одеській міській раді свідоцтва про право власності від 24.12.2007 року серії САВ № 345341 на нежилу окремо розташовану двоповерхову будівлю, загальною площею 289,3 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8;

- визнання протиправними дій комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», правонаступником якого є реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, щодо здійснення 20 січня 2008 року за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради державної реєстрації права власності на нерухоме майно - на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8;

- зобов'язання реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10 січня 2008 року, реєстраційний номер 21697197, за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, нежилої окремо розташованої будівлі, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, керуючись абз.2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України, вважає за можливе відступити від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у справі № 21-5430а15 за позовом ОСОБА_6 до виконавчого комітету Житомирської міської ради, реєстраційної служби Житомирського управління юстиції про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності. У постанові від 29 березня 2016 року в даній справі Верховний Суд України зазначив, що справа , яка стосується визнання незаконним та скасування рішення виконкому про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності, тобто цивільного права, має розглядатися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

При цьому, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції на момент вчинення відповідної процесуальної дії, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" від 11.02.2010 №1878-VI встановлено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно;

Відповідно до пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування з видачею свідоцтва про право власності у перелічених у пункті 1 Тимчасового положення випадках.

За результатами аналізу наведених норм колегія суддів дійшла висновку, що органи місцевого самоврядування при видачі свідоцтв про право власності фізичним та юридичних особам у випадках, передбачених Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, діють як суб'єкти владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій з оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна.

Крім того, колегія суддів враховує, що спір про право власності між сторонами розглядається в господарському суді.

Що стосується вимог про визнання протиправними дій комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», правонаступником якого є комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, щодо складання та видачі 13 липня 2007 року на ім'я Одеської міської ради технічного паспорта на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8, колегія суддів ВАСУ вважає за необхідне закрити провадження у справі в цій частині з підстав, передбачених пю1,ч.1 ст.157 КАС України.

Так, відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127 (далі - Інструкція №127) в редакції, чинній до 04.01.2013, технічну інвентаризацію новозбудованих (реконструйованих) та наявних об'єктів виконують за рахунок замовників комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації.

Пунктом 1.5 Інструкції №127 встановлено, що матеріали технічної інвентаризації є майном бюро технічної інвентаризації та слугують підставою для надання інформації згідно з чинним законодавством.

Згідно з пунктом 1.7 Інструкції №127 для проведення інвентаризаційних робіт з юридичними особами укладаються договори, а з фізичними - замовлення-зобов'язання.

Касаційний суд дійшов висновку щодо відсутності у спірних правовідносинах у відповідача визначальних ознак суб'єкта владних повноважень. При цьому колегія суддів виходить з того, що бюро технічної інвентаризації при здійсненні технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, яка згідно з вимогами Інструкції №127 проводиться з метою визначення фактичної площі та об'єму об'єктів; обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів; установлення вартості об'єктів, не здійснюють по відношенню до замовників владно-управлінських функцій.

Так, в силу положень пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" до 01.01.2013 бюро технічної інвентаризації на основі законодавства здійснювали лише владно-управлінські функції щодо реєстрації права власності та права користування на об'єкти нерухомого майна, на об'єкти незавершеного будівництва, а також щодо обліку безхазяйного нерухомого майна та довірчого управління нерухомим майном.

На підставі викладеного та керуючись статтями 220, 221, 228, 229, 232 КАС України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів "Алілуйя" задовольнити частково.

Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року .

Позов Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів "Алілуйя" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007 року № 923 «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси» в частині зобов'язання комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об'єкт нежитлового фонду комунальної власності,оформити та видати Одеській міські раді свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, що зазначений в п. 99 Додатку до цього рішення - окремо розташованої будівлі, загальною площею 289,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8;

Визнати протиправними дії виконавчого комітету Одеської міської ради щодо видачі Одеській міській раді свідоцтва про право власності від 24.12.2007 року серії САВ № 345341 на нежилу окремо розташовану двоповерхову будівлю, загальною площею 289,3 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8;

Визнати протиправними дії комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», правонаступником якого є реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, щодо здійснення 20 січня 2008 року за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради державної реєстрації права власності на нерухоме майно - на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8;

Зобов'язати реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10 січня 2008 року, реєстраційний номер 21697197, за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, нежилої окремо розташованої будівлі, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дій комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», правонаступником якого є комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, щодо складання та видачі 13 липня 2007 року на ім'я Одеської міської ради технічного паспорта на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8 провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: