ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2017 р. м. Київ К/800/19439/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Пасічник С.С.,

Стародуб О.П.,

при секретарі Борілло Ю.В.

за участю:

представника відповідача Барасової Н.В.

провівши в відкритому судовому засіданні касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_5 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, третя особа: Головне управління казначейської служби в Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області (далі - ТУ ДСА України в Хмельницькій області) на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ОСОБА_5 пред'явила в суд позов в якому просила:

- визнати неправомірними дії ТУ ДСА України в Хмельницькій області щодо не нарахування та невиплати їй заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно, відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26 жовтня 2014 року ) та за період з 29 березня 2015 року по день винесення рішення, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»).

- зобов'язати ТУ ДСА України в Хмельницькій області здійснити позивачу перерахунок та виплату заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно, відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26 жовтня 2014 року) та за період з 29 березня 2015 року по день винесення судового рішення, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (надбавка за вислугу років, інше).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Хмельницькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_5 заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26 жовтня 2014 року ) та за період з 29 березня 2015 року по 8 вересня 2015 року, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»). Зобов'язано ТУ ДСА України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_5 перерахунок та виплату заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно, відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26 жовтня 2014 року) та за період з 29 березня 2015 року по 8 вересня 2015 року, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (надбавка за вислугу років, інше). В решті позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 з 25 вересня 2007 року працює на посаді секретаря судового засідання Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, їй присвоєно 11 ранг державного службовця, що підтверджується копією витягу з трудової книжки.

9 вересня 2015 року позивач звернулася з заявою до ТУ ДСА України в Хмельницькій області щодо проведення перерахунку та виплати їй заробітної плати, відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Листом від 22 вересня 2015 року ТУ ДСА України в Хмельницькій області відмовило позивачу в перерахунку заробітної плати відповідно до вимог статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з посиланням на пункт 13 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року розмір посадових окладів працівників апаратів судів мав визначатись відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про прокуратуру»), а з 29 березня 2015 року по 8 вересня 2015 року включно, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»).

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком судів з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), яким внесено зміни до статті 144 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VІ), зокрема передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом № 2453-VІ.

З 28 березня 2015 року Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VІІІ) затверджено нову редакцію Закону № 2453-VІ, у статті 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із зазначеним Законом.

Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Аналогічні положення закріплено також частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).

За правилами статті 142 Закону № 2453-VІ (у редакції до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 143 Закону № 2453-VІ). Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону № 2453-VІ у редакції з 28 березня 2015 року.

З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою № 268, зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року. Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.

Згідно із частиною першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Враховуючи, що з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «;Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ та частини першої статті 147 цього ж Закону у редакції з 28 березня 2015 року не передбачено, відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 12 липня 2016 року № 820/4648/15 та від 13 липня 2016 року № 820/4653/25 та № 818/3372/15.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_5 та часткового задоволення позову.

Відповідно до статті 229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені повно та правильно, але судами допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції скасовує ухвалені ними рішення в частині задоволення позовних вимог та приймає в цій частині нову про відмову в їх задоволенні.

Керуючись статтями 221, 229, 232 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про визнання протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно, відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та за період з 29 березня 2015 року по 8 вересня 2015 року, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасувати.

Ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

С.С. Пасічник

О.П. Стародуб