ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/17188/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Апеляційного суду Харківської області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Апеляційного суду Харківської області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, в якому просив визнати неправомірною відмову у розрахунку та виплаті йому вихідної допомоги при виході у відставку та зобов'язати нарахувати та виплатити таку допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою штатною посадою.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі представник Державної судової адміністрації України посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги та рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є суддею у відставці. В період роботи на посаді судді Апеляційного суду Харківської області, Постановою Верховної Ради України від 20 лютого 2003 року №570-ІV, ОСОБА_2 був обраний суддею безстроково. 18 вересня 2013 року, до досягнення віку 65 років, за наявності стажу роботи на посаді судді більше як 20 років, позивач звернувся до Вищої ради юстиції і Верховної ради України із заявами про відставку.

Постановою Верховної Ради України від 25 грудня 2014 року №59-VІІІ ОСОБА_2 був звільнений у відставку, а наказом голови Апеляційного суду Харківської області від 29 грудня 2014 року №04-02/119-ос у відповідності до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України, статті 38 Кодексу законів про працю України був відрахований зі штату Апеляційного суду Харківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку та наданням відставки на підставі зазначеної вище постанови.

Позивач 23 березня 2016 року звернувся до Апеляційного суду Харківської області із заявою, в якій просив здійснити розрахунок та виплатити йому вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, передбачену частиною першою статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка була чинною на час набуття ним права на отримання вихідної допомоги.

Листом від 25 березня 2016 року №03-54/6039 голова Апеляційного суду Харківської області відмовив у здійсненні розрахунку та виплаті вихідної допомоги позивачу з посиланням на втрату чинності статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка передбачала виплату суддям при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Вважаючи свої права порушеними у зв'язку із невиплатою вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив суд зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити йому таку допомогу.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходили з того, що право на відставку позивач набув до набрання чинності Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», яким було виключено статтю 136 із Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тому позивач має право на отримання вихідної допомоги у зв'язку із виходом у відставку відповідно до статті 136 вказаного закону.

Проте колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

Згідно частин першої, третьої, четвертої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI (в редакції, яка діяла на час прийняття Постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 25 грудня 2014 року №59-VІІІ) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Частиною шостою статті 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час звільнення ОСОБА_2 з посади судді та відрахування його зі штату Апеляційного суду Харківської області, набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 01 квітня 2014 року, в якому відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року виключено статтю 136, яка передбачає виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Рішення щодо неконституційності Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» в частині виключення статті 136 із Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Конституційним Судом України не приймалося.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Виходячи з приписів частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, в даному випадку до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (25 грудня 2014 року).

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 висловив думку, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Зважаючи на те, що датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а не дата подання позивачем заяви про відставку до Вищої ради юстиції, то у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, оскільки відповідач при розгляді заяви про виплату вихідної допомоги позивачу діяв з дотриманням вимог, передбачених Конституцією та законами України.

На підставі викладеного та відповідно до змісту вказаних положень чинного законодавства, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про те, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про задоволення позовних вимог.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального прав, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Апеляційного суду Харківської області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Апеляційного суду Харківської області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий М.М. Заїка

Судді А.Ф. Загородній

Ю.К. Черпак