ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" листопада 2016 р. м. Київ К/800/22521/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач) СуддівЄрьоміна А.В. Шведа Е.Ю. секретар судового засідання Носенко Л.О.,

за участі представників: Генеральної прокуратури України Чубенка В.В., Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина № 8 Міністерства охорони здоров'я України" Тронзи Ю.В., Комунального підприємства Камянської міської ради "Тепломережа" Сороки В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку у залі суду адміністративну справу за позовом Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина № 8 Міністерства охорони здоров'я України" (далі - ДЗ "СМСЧ № 8 МОЗ України" до Державної фінансової інспекції (далі - ДФІ) в Дніпропетровській області, Головного державного фінансового інспектора Дніпродзержинської об'єднаної ДФІ ДФІ в Дніпропетровській області Вершиніної Наталії Юріївни, начальника Дніпродзержинської об'єднаної ДФІ ДФІ в Дніпропетровській області Масленникової Наталії Степанівни, третя особа - Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради (далі - КП ДМР) "Дніпродзержинськтепломережа" про скасування вимоги за касаційними скаргами прокурора Дніпропетровської області та ДФІ в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ДЗ "СМСЧ № 8 МОЗ України" в Дніпропетровському окружному адміністративному суді пред'явив позов до ДФІ в Дніпропетровській області, Головного державного фінансового інспектора Дніпродзержинської об'єднаної ДФІ ДФІ в Дніпропетровській області Вершиніної Н.Ю., начальника Дніпродзержинської об'єднаної ДФІ ДФІ в Дніпропетровській області Масленникової Н.С., третя особа - КП ДМР "Дніпродзержинськтепломережа про скасування вимоги.

З урахуванням уточнень до позовних вимог просив визнати незаконною вимогу начальника Дніпродзержинської об'єднаної ДФІ ДФІ в Дніпропетровській області Масленникової Н.С. від 14 червня 2013 року № 830-21/02 щодо відображення в обліку позивача дебіторської заборгованості КП ДМР "Дніпродзержинськтепломережа" за не надані послуги з постачання теплової енергії згідно договору від 30 січня 2012 року № 74т, проведення претензійно-позовної роботи з КП ДМР "Дніпродзержинськтепломережа" щодо відшкодування зайвих виплат в сумі 979 684,99 грн. та скасувати вимогу начальника Дніпродзержинської Об'єднаної ДФІ ДФІ в Дніпропетровській області Масленникової Н.С. від 14 червня 2013 року № 830-21/02.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року, залишеною без зміни ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано незаконною та скасовано вимогу Дніпродзержинської об'єднаної ДФІ ДФІ в Дніпропетровській області від 19 липня 2013 року № 16/1714 в частині відображення в обліку ДЗ "СМСЧ № 8 МОЗ України" дебіторської заборгованості КП ДМР "Дніпродзержинськтепломережа за ненадані послуги з постачання теплової енергії згідно договору від 30 січня 2012 року № 74т та проведення претензійно-позовної роботи з КП ДМР "Дніпродзержинськтепломережа щодо відшкодування зайвих виплат в сумі 979 684,99 грн. шляхом повернення коштів на рахунок закладу з подальшим перерахуванням до Державного бюджету за кодом бюджетної класифікації платників 21080500.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, прокурор Дніпропетровської області та ДФІ в Дніпропетровській області подали касаційні скарги.

В касаційних скаргах, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просять рішення судів скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатом позапланової документальної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДЗ "СМСЧ № 8 МОЗ України" за період з 01 січня 2012 року по 14 травня 2013 року ДФІ в Дніпропетровській області складено акт від 14 червня 2013 року

№ 830-21/02 на підставі складеного акту ДФІ в Дніпропетровській області висунула вимоги щодо усунення порушень, виявлених ревізією порушень, а саме, щодо відображення в обліку позивача дебіторської заборгованості КП ДМР "Дніпродзержинськтепломережа за не надані послуги з постачання теплової енергії згідно договору від 30 січня 2012 року № 74т, проведення претензійно-позовної роботи з КП ДМР "Дніпродзержинськтепломережа щодо відшкодування зайвих виплат в сумі 979 684,99 грн. шляхом повернення коштів на рахунок закладу з подальшим перерахуванням до Державного бюджету за кодом бюджетної класифікації платників 21080500.

Не погодившись з вимогами відповідача ДЗ "СМСЧ № 8 МОЗ України" звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги ДЗ "СМСЧ

№ 8 МОЗ України", та апеляційний суд, залишаючи таке рішення без зміни, виходили з того, що вимоги є необґрунтованими.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів та зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 10 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах також надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Отже, органу державного фінансового контролю надана можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

В органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

З матеріалів справи вбачається, що ДФІ в Дніпропетровській області пред'явлені вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх відшкодувати.

Оскільки збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість повернення майна перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не за позовом органу державного фінансового контролю про зобов'язання виконати вимогу або позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 28 жовтня 2014 року № 21-462а14, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суди при розгляді зазначеної справи не врахували наведених вимог матеріального права.

За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

У цій справі обставини встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Тому вказані судовці рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційні скарги прокурора Дніпропетровської області та ДФІ в Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі за позовом Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина № 8 Міністерства охорони здоров'я України" до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, Головного державного фінансового інспектора Дніпродзержинської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області Вершиніної Наталії Юріївни, начальника Дніпродзержинської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області Масленникової Наталії Степанівни, третя особа - Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа про скасування вимоги, скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина № 8 Міністерства охорони здоров'я України" відмовити.

Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Єрьомін А.В.

Швед Е.Ю.