ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2016 р. м. Київ К/800/26228/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Мороза В.Ф.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління поліції охорони в Київській області на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 24.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 у справі № 361/2850/16-а за позовом ОСОБА_4 до Управління поліції охорони в Київській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Управління поліції охорони в Київській області, в якому просив визнати дії Управління поліції охорони в Київській області щодо відмови у проведенні перерахунку заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження м. Прип'ять з 01 по 08 та з 11 по 21 листопада 1986 р. та наданні довідки неправомірними. Визначити розмір заробітної плати в сумі 1 507 (одна тисяча п'ятсот сім) крб. 00 коп., одержаної за роботу в зоні відчуження м. Прип'ять з 01 по 08 та з 11 по 21 листопада 1986 р. та зобов'язати Управління поліції охорони в Київській області здійснити перерахунок з відображенням його в особовому рахунку, нарахувати та включити у довідку про заробітну плату за роботу в ІІІ зоні небезпечності (в зоні відчуження Чорнобильської АЕС) в м. Прип'ять з 01 по 08 та з 11 по 21 листопада 1986 р. (кратність 4, денна тарифна ставка 11,00 крб.) із включенням до неї одноразової грошової винагороди за отриману гранично допустиму дозу радіації в розмірі 500 (п'ятсот) карбованців, добових в розмірі 66,50 карбованців та заробітної плати в сумі 1 007 (одна тисяча сім) крб. 00 коп., що в загальному складає 1 507 (одна тисяча п'ятсот сім) крб. 00 коп., і надати довідку з урахуванням вказаних виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи. У 1986 р. перебував на службі в Броварському відділенні Державної служби охорони на посаді міліціонера в званні сержанта міліції і був відряджений до зони відчуження, де безпосередньо брав участь у ліквідації наслідків зазначеної катастрофи з 01 по 08 та з 11 по 21 листопада 1986 р. в. м. Прип'ять і від впливу іонізуючого випромінювання втратив здоров'я, отримав невиліковну фізичну і психологічну недугу, внаслідок чого став інвалідом.

У березні 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою провести перерахунок заробітної плати за період виконання службових обов'язків в зоні відчуження - м. Прип'ять, відповідно до маршрутного листа № 150/М-375 від 22.02.2012 року, привести первинні документи у відповідність до розсекречених нормативно-правових актів та надати копію особового рахунку (розрахункову відомість) по виплаті грошового забезпечення за 1986 рік та довідку про заробітну плату. Відповідач 30.04.16 року надіслав на адресу позивача довідку про заробітну плату за роботу в ЧАЕС № 13/3-м-67, копію маршрутного листа та довідку форми 122 без проведеного перерахунку заробітної плати. Позивач вважав такі дії відповідача незаконними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року, позов задоволено.

На постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2016 року, та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 22 вересня 2016 року. надійшла касаційна скарга Управління поліції охорони в Київській області, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи. У 1986 р. перебував на службі в Броварському відділенні Державної служби охорони на посаді міліціонера в званні сержанта міліції і був відряджений до зони відчуження, де безпосередньо брав участь у ліквідації наслідків зазначеної катастрофи з 01 по 08 та з 11 по 21 листопада 1986 р. в. м. Прип'ять.

Відповідачем видано позивачу Довідку від 30 квітня 2016 року № 13/3-м-67, за формою затвердженою Постановою Державного комітету СРСР із праці та соціальних питань від 09.03.1988 року № 122. Згідно вказаної довідки позивач був безпосередньо зайнятий на роботах, що передбачені Постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1986 року №1497-378 та Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку № 1, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 з 01 по 08 та з 11 до 21 листопада 1986 року включно в м. Прип'ять та, що час вказаної праці до 31 грудня 1987 року зараховується до стажу при нарахуванні пенсії у трьохкратному, а у 1988-1990 роках - у полуторному розмірі.

У довідці від 30 квітня 2016 року № 13/3-м-67 вказано, що за роботу в населених пунктах зони відчуження - м. Прип'ять за період з 01 по 08 та з 11 до 21 листопада 1986 року позивачу виплачено заробітну плату в сумі 552 крб. 50 коп., у тому числі: оклад - 165 крб., з урахуванням коефіцієнта 5 відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7. За період роботи Позивача в зоні відчуження з 01 по 08 та з 11 до 21 листопада 1986 року оплата за підвищеними тарифними ставками (посадовими окладами) з урахуванням зони безпечності, провадилась виходячи з установленого у зоні відчуження 6-ти годинного робочого дня та 6-ти денного (36-годинного) робочого тижня, кратності - 4.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем при розрахунку оплати праці позивачу не враховано подвійного розміру денної тарифної ставки за дні роботи (служби) в зоні відчуження, одноразової грошової винагороди за отриману гранично допустиму дозу радіації та добових.

Однак колегія суддів вважає, що такі висновки судів прийнято з порушенням норм матеріального права, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).

Після аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року Уряд колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом «таємно» щодо оплати праці осіб-ліквідаторів. Після зняття грифа «таємно» та для «службового користування» стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати не були враховані вимоги нормативно-правових актів: розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964; постанови Ради Міністрів СРСР від 07 травня 1986 року № 524-156; розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031; постанови Ради Міністрів СРСР від 05 червня 1986 року № 655-195; постанови Ради Міністрів УРСР від 10 червня 1986 року № 207-7 та інші.

У вказаних нормативно-правових актах йде мова про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється на військовослужбовців та військовозобов'язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Так, пунктом 1 постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції» передбачались виплати військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що виконують службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадові оклади і оклади за військовим або спеціальним званням в подвійному розмірі.

Розпорядженнями Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс «Про виділення Міненерго СРСР додаткових фондів заробітної плати» дозволено керівникам міністерств і відомств, які брали участь у ліквідації аварії, за згодою представника урядової комісії проводити у виключних випадках оплату праці працівників, зайнятих роботах у III, II, I зонах небезпеки у 5, 4, 3 кратному розмірах.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 №1031-рс було поширено порядок та умови підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 № 964, на військовослужбовців, начальницький та рядовий склад органів внутрішніх справ.

Грошове забезпечення особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, що виконували службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, здійснювалося на підставі нормативно-правових актів МВС СРСР та МВС УРСР, зокрема, наказів МВС СРСР від 11 травня 1986 року № 0130, від 17 травня 1986 року № 0149, від 30 червня 1986 року № 0189 та інших.

Абзацом 1 пункту 1 наказу МВС СРСР від 17 травня 1986 року № 0149 "Про додаткові виплати особистому складу органів та внутрішніх військ МВС СРСР, які зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" на виконання зазначених розпоряджень міністру внутрішніх справ Української РСР було дозволено за погодженням з головою Урядової комісії з ліквідації аварії здійснювати у виняткових випадках оплату праці робітників, службовців, а також призваних на збори військовозобов'язаних, які зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у ІІІ зоні небезпеки - у 5-кратному розмірі у порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у 4-кратному розмірі, у І зоні - у 3-кратному розмірі.

Абзацом 2 пункту 1 цього наказу передбачалося у такому ж порядку і розмірах виплачувати грошове забезпечення військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу, що були зайняті на зазначених роботах у І - ІІІ зонах небезпеки, виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам та мічманам - також окладів за військовим і спеціальним званням.

Надбавки за вислугу років та інші надбавки нараховувались за основним місцем служби.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7) надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам здійснювати оплату праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, відповідно в чотирьох-, трьох- і двократному розмірах понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи.

Оплата праці робітників і службовців, відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори, за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, провадилась відповідно абзацу 4 пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 (абз.4 п.п.1 п.1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207/7) у відповідних зонах небезпеки в чотирьох-, трьох- і двократному розмірах (із врахуванням 100% тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження зменшувався на одиницю.

Таким чином, після прийняття розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 524-156.

Отже, вказані нормативно-правові акти не застосовуються одночасно, оскільки розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 для визначення зон небезпеки на території зони відчуження вводить нові умови оплати праці, замість попередніх, встановлених Постановою від 07 травня 1986 року № 524-156.

Нарахування грошового забезпечення за роботу в зоні відчуження військовослужбовців, рядового і начальницького складу ОВС проводилось відповідно до Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 року № 1031 та листа Державного комітету УРСР з праці від 23.09.1986 року № 136 с «Про порядок матеріального забезпечення призваних на збори військовозобов'язаних».

Вказаними нормативно-правовими актами передбачено, що оплата фактично відпрацьованого часу (включаючи вихідні і святкові дні) у відповідних зонах небезпеки повинна проводитись виходячи із розрахункової денної тарифної ставки (посадового окладу), що враховується із тарифної ставки (посадового окладу) за даний місяць, поділеної на календарну кількість днів цього місяця.

Не передбачено преміювання та оплата за несення служби в надурочний час, у вихідні та святкові дні, і наказом МВС СРСР від 19.03.1984 року № 090.

Таким чином, на підставі розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031-рс позивачу згідно розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964, постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10 червня 1986 № 207-7 оплата праці позивача здійснювалась у відповідній кратності до зони перебування, що відображено в довідці відповідача від 30 квітня 2016 року № 13/3-м-67.

З урахуванням викладеного, виходячи з наведених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, колегія суддів вказує, що відповідач при зазначенні відомостей про розмір заробітної плати позивача за період роботи у зоні відчуження діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Управління поліції охорони в Київській області задовольнити.

Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 22 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_4 до Управління поліції охорони в Київській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: