Постанова

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 236/1733/16-ц

провадження № 61-10206св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І., КурилоВ.П.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

відповідач - ОСОБА_4,

представники відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Донецької області від 27 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Дундар І. О., Корчистої О. І.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог указувало, що 14 лютого 2008 року публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «АКПІБ», банк) та ОСОБА_4 уклали кредитний договір № 80/50 на споживчі цілі, відповідно до умов якого ПАТ «АКПІБ» надав ОСОБА_4 кредит у сумі 425 000 грн, а ОСОБА_4 зобов'язався повернути кредит, виплатити проценти за користування ним, сплатити неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатком № 1 до нього - Графіком платежів, строком до 13 лютого 2023 року.

17 грудня 2012 року ПАТ «АКПІБ» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» уклали договір відступлення прав вимоги, згідно з яким банк відступив право грошової вимоги за кредитним договором № 80/50 від 14 лютого 2008 року ТОВ «Кредитні Ініціативи».

У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 неналежно виконує зобов'язання за кредитним договором станом на 24 серпня 2016 pоку утворилась заборгованість за кредитом в сумі 256 855,55 грн та по відсотках - 138 309, 18 грн, яку ТОВ «Кредитні ініціативи» просило стягнути з відповідача.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 03 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором в сумі 165 555, 55 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції врахував висновок комісійної судово-економічної експертизи, рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 28 лютого 2012 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «АКПІБ» 405 855,55 грн за кредитним договором № 80/50 від 14 лютого 2008 року, дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості в розмірі 165 555,55 грн.

Постановою апеляційного суду Донецької області від 27 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції змінено. Позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за відсотками за кредитним договором в сумі 138 309,18 грн. Провадження у справі в частині стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором в сумі 256 855,55 грн закрито.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки заочним рішенням Краснолиманського районного суду Донецької області від 28 лютого 2012 року з ОСОБА_4 на користь ПАТ «АКПІБ» стягнуто 405 855,55 грн, а ТОВ «Кредитні ініціативи» є правонаступником ПАТ«АКПІБ» за договором про відступлення права вимоги, тому провадження в частині стягнення заборгованості за кредитом підлягає закриттю. Ураховуючи те, що ОСОБА_4 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання вимог кредитного договору та погашення існуючої заборгованості, не спростував заявлений позивачем розрахунок заборгованості за відсотками, наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в сумі 138 309 грн.

У лютому 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволення позову ТОВ «Кредитні ініціативи» про стягнення заборгованості за відсотками та відмовити в задоволенні позову в цій частині. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на висновок експертизи, якою встановлено, що заборгованість за відсотками документально не обґрунтована, тому суперечить умовам кредитного договору.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

14 березня 2018 року справа надійшла до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом касаційного розгляду є постанова апеляційного суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом в сумі 138 309,18 грн. В частині закриття провадження рішення апеляційного суду не оскаржується та в касаційному порядку не переглядається.

Суди встановили, що 14 лютого 2008 року ПАТ «АКПІБ» та ОСОБА_4 уклали кредитний договір № 80/50, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 425 000 грн зі сплатою 15,5 % річних зі строком погашення до 13 лютого 2023 року.

Заочним рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 28 лютого 2012 року з ОСОБА_4 на користь ПАТ «АКПІБ» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 80/50 від 14 лютого 2008 року в сумі 405 855,55 грн, в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на житловий будинок і земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Доказів виконання зазначеного рішення суду матеріали справи не містять.

17 грудня 2012 року ПАТ «АКПІБ» та ТОВ «Кредитні ініціативи» уклали договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого банк передав право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Кредитні ініціативи». Станом на день укладення договору заборгованість за кредитом становила 256 855, 55 грн, за відсотками - 66 607, 58 грн.

Звертаючись до суду у липні 2016 року ТОВ «Кредитні ініціативи» просив стягнути з відповідача 256 855, 55 грн заборгованості за кредитом та 138 309,18 грн - за відсотками.

Частиною першою статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК Українизобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до пункту 5.3.2 кредитного договору передбачено, що у разі неналежного виконання позичальником умов договору банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати в повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування ним, суму неустойки і збитки, передбачені цим.

Скориставшись своїм правом, передбаченим договором, банк змінив строк виконання зобов'язань за кредитним договором шляхом звернення у 2012 році до суду з позовом про дострокове стягнення з ОСОБА_4 кредиту та процентів за порушення умов договору.

Статтею 1050 ЦК Українипередбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився з дати, зазначеної в позові з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо за рішенням суду про стягнення заборгованості за кредитом заборгованість указана у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року в справі № 14-154цс18.

Ураховуючи викладене слід дійти висновку про те, що підстави для стягнення з ОСОБА_4 процентів за кредитним договором відсутні.

Вимог про стягнення передбачених частиною другою статті 625 ЦК України трьох процентів річних від простроченої суми позивач не заявляв.

Статтею 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову апеляційного суду Донецької області від 27 грудня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_4 процентів за кредитним договором скасувати.

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості зі сплати процентів за кредитним договором № 80/50 від 14 лютого 2008 року в сумі 138 309, 18 грн відмовити.

В іншій частині постанову апеляційного суду Донецької області від 27 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат

В.П. Курило