Постанова

Іменем України

31 липня 2019 року

м. Київ

справа № 760/1807/16-ц

провадження № 61-19413св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Жданової В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Слюсар Т. А., Кирилюк Г. М. від 03 квітня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № К3М0АК01615714 від 18 квітня 2007 року, станом на 31 грудня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 54263,29 доларів США, що еквівалентно 1 302 318 грн 96 коп., яка складається з: 8326,12 доларів США - заборгованості за кредитом; 10481,67 доларів США - заборгованості за процентами за користування кредитом; 618,12 доларів США - заборгованості з комісії за користування кредитом; 34837,38 доларів США - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, та яку банк просив стягнути з ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що строк дії кредитного договору сторонами погоджено до 17 квітня 2012 року, останній платіж був здійснений відповідачем 20 березня 2009 року, проте з цим позовом до суду банк звернувся лише у січні 2016 року, тобто поза межами позовної давності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 917 608 грн 80 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 199 826 грн 88 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 251 560 грн 08 коп., заборгованості з комісії за користування кредитом в розмірі 14 834 грн 88 коп. та пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором розмірі 451 386 грн 96 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що після настання строку для виконання основного зобов`язання позичальник продовжував здійснювати погашення заборгованості, здійснивши останній платіж 02 жовтня 2013 року, а також не звертався до суду із заявою про застосування строків позовної давності, у зв`язку із чим з нього підлягає стягненню на користь банку сума основного боргу у розмірі 8 326,12 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на дату розрахунку становить 199 826 грн 88 коп., заборгованість за процентами - 10 481,67 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на дату розрахунку становить 251 560 грн 08 коп., та заборгованість з комісії - 618,12 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на дату розрахунку становить 14 834 грн 88 коп.

Щодо вимог в частині стягнення пені, то апеляційний суд, керуючись положенням частини 3 статті 551 ЦК України, зменшив її розмір до 451 386 грн 96 коп.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У травні 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити рішення апеляційного суду, скасувавши його в частині стягнення суми заборгованості у національній валюті (гривні) та зменшення неустойки (пені) та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги банку в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що позивач просив стягнути заборгованість з відповідача за кредитним договором саме в доларах США із зазначенням еквіваленту в гривні лише для вирахування суми судового збору, під час видачі кредитну мав дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, кредит надавався в іноземній валюті - доларах США, а тому заборгованість підлягає стягненню саме в доларах США, без її переведення в національну валюту. Крім того судом безпідставно зменшено розмір пені, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які заяви відповідача, в яких він би посилався на значний розмір суми пені та просив зменшити розмір неустойки.

Відзив до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 760/1807/16-ц з Солом`янського районного суду м. Києва.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, призначено до розгляду.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами установлено, що 18 квітня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № K3М0АК01615714, за умовами якого ПАТ КБ «Приватбанк» надав відповідачу кредитні кошти шляхом перерахування на поточний рахунок автосалону на строк з 18 квітня 2007 року по 17 квітня 2012 включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 12 267,76 доларів США на наступні цілі: купівля автомобіля, а також у розмірі 2730,30 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з пункту 3.11 та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно пункту 6.2 даного договору. Період сплати з 20 по 25 число кожного місяця.

Сторонами визначено, що погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця позичальник повинен надавати кошти у сумі 291,09 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно з пунктом 4.1. договору у разі порушення позичальником будь-якого з зобов`язань за кредитним договором банк має право нарахувати, а позичальник зобов`язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

За вимогами пункту 7.4. договору у випадку порушення зобов`язання за кредитним договором, відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,09% на місяць, нараховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Звертаючись до суду з цим позовом, банк посилався на те, що станом на 31 грудня 2015 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 54263,29 доларів США, з яких 8326,12 доларів США - заборгованість за кредитом; 10481,67 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 618,12 доларів США - заборгованість з комісії за користування кредитом; 34837,38 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Декретом № 15-93 встановлено режим здійснення валютних операцій на території України, визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

У статті 5 Декрету № 15-93 визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ.

У частині четвертій названої статті перераховано випадки, у разі яких індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

У частині четвертій статті 5 Декрету № 15-93 наведено вичерпний перелік обставин, за яких особа, яка здійснює валютну операцію, має отримати на її здійснення індивідуальну ліцензію. Декретом № 15-93 не передбачено обов`язку в отриманні індивідуальної ліцензії на передачу/отримання між фізичними особами - резидентами/нерезидентами, які перебувають в Україні, іноземної валюти в позику.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18 та від 16 січня 2019 року в справі № 14-446цс18.

З огляду на вказане колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про стягнення заборгованості у гривні, не врахувавши, що банк звернувся до суду з позовом із вимогами про стягнення боргу саме у доларах США.

Щодо доводів АТ КБ «ПриватБанк» про безпідставне зменшення судом розміру пені, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає наступне.

Судами установлено, що строк дії кредитного договору сторонами погоджено до 17 квітня 2012 року (пункт 7.1 кредитного договору).

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначений висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Зменшуючи розмір пені відповідно до вимог частини третьої статті 551 ЦК України, суд апеляційної інстанції не врахував, що у банка відсутні правові підстави для її нарахування після закінчення строку кредитування - 17 квітня 2012 року. При цьому з матеріалів справи вбачається, що пеня заявлена до стягнення за період з 29 жовтня 2007 року по 31 грудня 2015 року і в матеріалах справи відсутня заява відповідача про застосування строку позовної давності.

Крім того, судом апеляційної інстанції також стягнуто з відповідача заборгованість за процентами у розмірі 251 560 грн 08 коп. та заборгованість з комісії в розмірі 14 834 грн 88 коп., яка виникла станом на 31 грудня 2015 року.

Відповідно до вимог частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що у позивача було відсутнє право стягувати проценти, комісію та неустойку після закінчення строку дії договору - 17 квітня 2012 року, а вимог про застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України, банк не заявляв, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для їх стягнення з відповідача у визначених ним розмірах.

За таких обставин, оскільки колегія суддів дійшла висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, Верховний Суд вважає за можливе вийти за межі вимог та доводів касаційної скарги і скасувати рішення апеляційного суду у повному обсязі з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Жданова Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов