ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 757/13076/22

провадження № 61-2934св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державна казначейська служба України, російська федерація в особі уряду російської федерації,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, російської федерації в особі уряду російської федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої в результаті військового вторгнення,

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Чекарьова Євгена Володимировича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року у складі судді Батрин О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) на його користь 100 000,00 грн на відшкодування невиконання Україною позитивних зобов`язань щодо забезпечення захисту права власності, та стягнути з російської федерації (далі - рф) на його користь заподіяну майнову шкоду в розмірі 4 384 457,27 грн і моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що він є власником 1/2 будинку площею 161,70 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

24 лютого 2022 року президент рф оголосив про рішення провести спеціальну військову операцію з демілітаризації України, внаслідок чого по всій території України розпочались масові авіаудари, ракетні та артилерійські обстріли військових та мирних об`єктів, та станом на сьогодні рф продовжує повномасштабне вторгнення на територію України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.

Частина території України, зокрема м. Ірпінь та інші міста Бучанського району Київської області, перебували в частковій окупації російських військових з 24 лютого 2022 року до 02 квітня 2022 року.

Унаслідок артилерійських обстрілів будинок позивача був повністю зруйнований, а потім згорів. Будинок непридатний для подальшого проживання, у зв`язку з чим позивач позбавлений можливості користуватись будинком та майном, яке в ньому було.

Таким чином, у результаті артилерійських обстрілів під час військового вторгнення рф позивачу спричинено майнової та моральної шкоди. Тому він вважає, що вина за завдання йому шкоди лежить на державі Україна та рф, у зв`язку з чим звернувся до суду із вказаним позовом.

З огляду на викладен позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Печерський районний суд міста Києва рішенням від 06 лютого 2023 року позов задовольнив частково. Стягнув з російської федерації на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 4 384 457,27 грн та моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн. В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що доводи позивача про нерозроблення державою Україна в особі Кабінету Міністрів Україна механізму отримання компенсації за зруйноване майно внаслідок збройної агресії російської федерації на території України є необґрунтованими. При цьому суд врахував, що позивач не надав доказів його звернення до органів державної влади щодо відшкодування шкоди за пошкоджене майно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 326 «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації» та постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 947 «Про затвердження Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації» зі змінами, а тому позовні вимоги в частині відшкодування шкоди з держави Україна в особі Кабінету Міністрів України задоволенню не підлягають. Щодо позовних вимог в частині відшкодування майнової шкоди з рф, суд дійшов висновку, що ці вимоги підлягають задоволенню з огляду на те, що в результаті артилерійських обстрілів під час вторгнення рф зруйновано будинок позивача, внаслідок чого він є непридатним для подальшого проживання та користування. Взявши до уваги доведеність усіх складових деліктної відповідальності, а саме перебування позивача у стані постійного стресу та нервозності внаслідок збройної агресії рф, позбавлення житла та речей, з урахуванням вимог розумності і справедливості, наявний факт заподіяння позивачу моральної шкоди, суд дійшов висновку, що це є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Київський апеляційний суд постановою від 01 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чекарьов Є. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року в частині стягнення з держави України в особі Кабінету Міністрів України, ДКСУ відшкодування у розмірі 100 000,00 грн за невиконання Україною позитивних зобов`язань щодо забезпечення захисту права власності та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилався на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2020 року у справі № 757/45419/16, від 18 березня 2020 року у справі № 757/43306/16, від 04 березня 2020 року у справі № 237/557/18.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що зруйноване житло позивача розташоване в Київський області. Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» втратив чинність на підставі Закону України від 21 квітня 2022 року № 2217-IX. Постанову Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 947 неможливо застосовувати до спірних правовідносин, позивач не зобов`язаний подавати до органів влади заяву про компенсацію за втрачене майно відповідно до цього нормативно-правового акта; позивач просив стягнути шкоду, заподіяну внаслідок невиконання Україною позитивних зобов`язань (моральну шкоду), а не шкоду, заподіяну внаслідок руйнування житла (майнову шкоду). Тому застосування Кодексу цивільного захисту України в цій справі є недоречним.

У квітні 2024 року Кабінет Міністрів України подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними й обґрунтованими; суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали їм належну правову оцінку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

20 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є власником 1/2 будинку площею 161,7 кв. м з відповідними частинами надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою виконавчого комітету Ірпінської міської ради про пошкодження житлового приміщення від 20 травня 2022 року № 684 у зв`язку з бойовими діями, які відбулись у 2022 році на території Ірпінської міської територіальної громади, житлове приміщення за адресою: м АДРЕСА_1 було пошкоджено, внаслідок влучання боєприпасів та вигорання; житло непридатне для проживання.

Актом про пожежу, складеним комісією у складі провідного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Бориспільського районного управління ГУ ДСНС України у Київській області старшого лейтенанта служби цивільного захисту Оксамита М.Д., головного інспектора ВЗНС Бориспільського РУ ГУ ДСНС України в Київській області Соловей О. М. від 16 травня 2022 року, встановлено, що внаслідок бойових дій та потрапляння боєприпасів, їх частин виникла пожежа житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті чого житловий будинок знищено повністю, а також речі домашнього вжитку, побутову техніку, комп`ютерну техніку, кухонне обладнання, меблі, особисті та цінні речі осіб, що проживали у цьому будинку.

Згідно з актом про знищення/пошкодження майна, складеним 14 травня 2022 року, 30 березня 2022 року приблизно о 13:00 год. в результаті артилерійського обстрілу м. Ірпінь збройними силами рф в будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , влучив снаряд та почалась пожежа, внаслідок чого житловий будинок повністю зруйнований. Повністю згорів дах і його конструкції, міжповерхове перекриття, пошкоджені та частково зруйновані несучі конструкції, зруйновані усі міжкімнатні перегородки, зруйновані інженерні комунікації: газопостачання, водопостачання, опалення, електрика, вентиляція, пошкоджені стіни фасаду будинку, зруйновані вісім міжкімнатних дверей та тринадцять металопластикових вікон. Повністю зруйновано оздоблення будинку ззовні та всередині. Повністю згоріли усі меблі, побутова техніка, комп`ютерна техніка, особисті та цінні речі членів родини, які проживали в цьому будинку.

Згідно з висновком попереднього звіту № ТЗ-001/2022 про технічний стан несучих та огороджувальних конструкцій житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , складеного будівельним експертом Боровим В. О. , технічний стан будівлі в цілому аварійний, мають місце дефекти й ушкодження, які значно знизили несучу здатність і довговічність конструкцій будівлі, об`єкт непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об`єкта; подальша експлуатація житлового будинку в нормальному режимі неможлива.

Згідно з довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 20 травня 2022 року оціночна вартість будинку площею 161,70 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , становить 4 384 457,27 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, третьої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що судові рішення оскаржені в частині позовних вимог, у задоволенні яких суди відмовили, атому переглядаються лише в цій частині.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України).

За загальним правилом шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави.

У справі, що переглядається, суди врахували, що на виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення права власності держава Україна вжила заходів для юридичного оформлення механізму компенсації за зруйноване чи пошкоджене майно фізичних та юридичних осіб. Зокрема, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 20 березня 2022 року № 326 «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації»; постанову від 18 грудня 2013 року № 947 «Про затвердження Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації» (назва постанови із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 року № 623, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2020 року № 767), якими визначений механізм надання та визначення розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією рф.

Визначення шкоди та обсягу соціальних виплат, які забезпечуються відповідно до законодавства, у грошовій формі здійснюється згідно з методикою, затвердженою наказом Мінсоцполітики, за погодженням з Мінреінтеграції. Відповідальним за визначення шкоди і збитків за наведеним напрямом є Мінсоцполітики.

Крім того, 22 травня 2023 року набув чинності Закон України № 2923-IX «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України», який визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, а також правові засади створення та ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України.

Отже, держава Україна взяла на себе позитивний обов`язок визначити правила, спрямовані на відновлення прав потерпілих унаслідок, зокрема, пошкодження чи знищення майна через збройну агресію російської федерації.

У цій справі позивач не навів фактів, за яких можна було б стверджувати про порушення державою Україна позитивного обов`язку щодо забезпечення захисту його права власності, а тому є правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Також у позові немає відомостей про те, що позивач звертався до компетентних органів України для отримання компенсації за зруйноване житло та отримав відмову, а отже, не доведено, що запроваджені зараз державою правові механізми є недієвими.

Схожих висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 14 серпня 2024 року у справі № 755/5192/22 (провадження № 61-7445св24), від 31 жовтня 2024 року у справі № 757/16790/22-ц (провадження № 61-6456св24, від 11 грудня 2024 року у справі № 757/13518/22-ц (провадження № 61-5945св24).

Висновки Верховного Суду у постановах на які заявник посилається в касаційній скарзі, зроблені за іншого правового регулювання, а тому, ураховуючи конкретні обставини цієї справи, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, зробленим у вказаних заявником справах.

З огляду на вказане Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судові рішення в оскаржуваній частині відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чекарьова Євгена Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов