ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 210/1822/24
провадження № 61-10956св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів:Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Незалежна первинна профспілкова організація Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»,
відповідач - Первинна організація Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»,
треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Первинна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки працівників науки виробництва та фінансів Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», Первинна профспілкова організація «Територія захисту» Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Незалежної первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 квітня 2024 року у складі судді Вікторович Н. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2024 року у складі колегії суддів: Агєєва О. В., Бондар Я. М., Корчистої О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року Незалежна первинна профспілкова організація ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулася до суду з позовом до Первинної організації Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Первинна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки працівників науки виробництва та фінансів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», Первинна профспілкова організація «Територія захисту» ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», про встановлення юридичного факту та визнання відсутності права.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивач є Незалежною первинною профспілковою організацією, яка діє на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та, відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», здійснює представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів своїх членів, які працюють в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
На підприємстві ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» діють також інші профспілкові організації, зокрема відповідач - Первинна організація Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та треті особи у справі: Первинна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки працівників науки виробництва та фінансів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» і Первинна профспілкова організація «Територія захисту» ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
24 жовтня 2023 року профспілковими організаціями, які діють на підприємстві ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», відповідно до Закону України «Про колективні договори та угоди», був створений Спільний представницький орган (СПО) для ведення колективних переговорів і укладення колективного договору ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», про що укладено угоду від 24 жовтня 2023 року про створення Спільного представницького органу.
25 жовтня 2023 року Спільний представницький орган повідомив адміністрацію ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про намір розпочати колективні переговори.
07 листопада 2023 року відбулось перше організаційне засідання представників ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та представників первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві та входять до складу Спільного представницького органу, на якому були вирішено питання про визначення складу робочої комісії.
Станом на цей час колективні переговори не завершені та продовжуються.
У лютому 2024 року позивачем була отримана інформація про те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» протягом періоду з грудня 2023 року по лютий 2024 року здійснювало перекази грошових коштів на поточний рахунок відповідача в сумі 2,5 млн грн на цілі, які не пов`язані з профспілковою діяльністю.
Разом із цим, частиною другою статті 6 Закону України «Про колективні договори та угоди» передбачено, що ведення переговорів та укладення колективних договорів та угод від імені працівників організаціями або органами, які створені чи фінансуються роботодавцями, не допускається.
З огляду на те, що роботодавець ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» здійснює фінансування Первинної організації Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», позивач вважає, що відповідач не має права на ведення переговорів та укладення колективного договору, у зв`язку з чим змушений звернутися до суду із вказаним позовом.
Посилаючись на викладене, просив:
встановити факт того, що протягом 2019-2024 років ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» як роботодавець здійснював додаткове фінансування відповідача- Первинної організації Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яке є відмінним від перерахування профспілкових внесків працівників та коштів на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу відповідно до норм статей 42, 44 Закону України «Про профспілки» та норм статей 249, 250 КзПП України;
визнати відсутність у відповідача - Первинної організації Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» права на ведення переговорів та укладення колективного договору від імені працівників ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», починаючи з дати укладення між профспілками, які діють на підприємстві ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», угоди від 24 жовтня 2023 року про створення Спільного представницького органу для введення колективних переговорів і укладення колективного договору ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», внесення змін і доповнень до колективного договору, та співпрацю щодо забезпечення виконання сторонами зобов`язань за колективним договором і здійсненням контролю за його виконанням, а саме з 24 жовтня 2023 року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 квітня 2024 року у відкритті провадження у справі відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вимоги позивача не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, а також не можуть бути об`єктом самостійного розгляду в порядку будь-якого іншого судочинства, тому у відкритті провадження у даній справі, відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, слід відмовити.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Незалежна первинна профспілкова організація ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2024 року апеляційну скаргу Незалежної первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишено без задоволення, а ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 квітня 2024 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
30 липня 2024 року Незалежна первинна профспілкова організація ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулася з касаційною скаргою на ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2024 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
04 вересня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства (частина перша статті 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина друга статті 6 КАС України).
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Sokurenko and Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 і № 29465/04, § 24).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
«Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує «легітимну мету» і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 36 Конституції України встановлено, що громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об`єднують громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів.
Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначено Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV (далі - Закон № 1045-XIV), відповідно до статті 1 якого професійна спілка (профспілка) - це добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - це добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Членом профспілки є особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески.
Згідно зі статтею 4 Закону № 1045-XIV законодавство про профспілки складається з Конституції України, Закону України «Про об`єднання громадян» (який застосовується до профспілок, якщо інше не передбачено зазначеним Законом), цього Закону КЗпП України та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
Відповідно до статті 14 Закону № 1045-XIV профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів. Статути (положення) профспілок приймаються з`їздами, конференціями, установчими або загальними зборами членів профспілки відповідного рівня і не повинні суперечити законодавству України.
Частиною третьою статті 12 Закону № 1045-XIVвстановлено, що забороняється втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань, яке може призвести до обмеження прав профспілок або перешкодити законному здійсненню їх статутної діяльності.
У цій нормі міститься пряма заборона втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об`єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань.
Визначення належності питань до внутрішньоорганізаційної діяльності або виключної компетенції об`єднання громадян у кожному конкретному випадку вирішує суд в разі оскарження громадянином актів і дій таких об`єднань (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі № 761/3540/20).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, спірні правовідносини між сторонами не мають характеру трудових, виникли внаслідок діяльності профспілкових організацій, які діють на підприємстві ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та створили Спільний представницький орган для ведення колективних переговорів і укладення колективного договору ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», про що укладено відповідну угоду, а відтак такий спір належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності та має вирішуватися відповідно до статутних документів та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Верховний Суд зауважує, що за змістом вказаного припису поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів про відмову у відкритті провадження у справі з тих підстав, що спір не підлягає судовому розгляду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального
і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали місцевого суду та постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Незалежної первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов