Постанова

Іменем України

30 липня 2020 року

м. Київ

справа № 200/27042/15-ц

провадження № 61-35413св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Банк Форум»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Шевченка Олександра Володимировича на рішення Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Савлук Т. В. від 23 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепи О. В., Іванченко М. М., від 03 квітня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум», банк), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання договору поруки припиненим.

В обґрунтування позову вказала, що 19 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та акціонерним комерційним банком «Форум» (далі - АКБ «Форум»), правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 42 400 дол. США зі сплатою 10,5 % процентів річних, на строк до 18 вересня 2018 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за цим договором між нею та банком цього ж дня був укладений договір поруки.

26 травня 2009 року ОСОБА_2 отримала вимогу банку про дострокове повернення кредитних коштів та сплату заборгованості в сумі 41 376,61 дол. США, нарахованих процентів у розмірі 919,58 дол. США та штрафних санкцій на суму 941,93 грн протягом 15 днів з моменту її отримання.

Оскільки банк, скориставшись своїм правом, передбаченим пунктом 3.2.2. кредитного договору, щодо дострокового погашення кредитних коштів, не звернувся у встановлений законом строк з позовом до суду з вимогою до поручителя щодо дострокового погашення заборгованості за кредитним договором, тому договір поруки, укладений 19 вересня 2008 року між нею та АКБ «Форум», припинено.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано припиненим договір поруки, укладений 19 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та АКБ «Форум».

Судові рішення мотивовані тим, що направивши позичальнику у травні 2009 року вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором та змінивши цим строк виконання зобов`язань за договором, банк звернувся до суду із позовом про стягнення кредитної заборгованості у листопаді 2015 року, а тому порука припинилась у зв`язку із закінченням трирічного строку, що визначений у пункті 4.1. договору поруки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У травні 2018 року ПАТ «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум», не погоджуючись із ухваленими судовими рішеннями, подало до Верховного Суду касаційну скаргу.

Касаційна скарга мотивована тим, що поручитель дізналась про порушення своїх прав під час розгляду судом у 2011 році справи за позовом банку до позичальника про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому, звернувшись до суду із цим позовом у 2015 році, пропустила трирічний строк позовної давності. Суди не з'ясували до якої частини щомісячних платежів порука припинилась та не врахували, що строк основного зобов'язання встановлений у кредитному договорі - 18 вересня 2018 року і саме із цієї дати слід рахувати перебіг строку звернення банку до суду із позовом до поручителя.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 11 червня 2018 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

У липні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу банку, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржених судових рішень.

У жовтні 2019 року ОСОБА_3 подала до суду заяву про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку із припинення юридичної особи - ПАТ «Банк Форум».

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року касаційне провадження у цій справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 264/5957/17.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року поновлено касаційне провадження у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 вересня 2008 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_2 було укладеного кредитний договір № 0285/08/03-ENavW, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 42 400 дол. США зі сплатою 10,5 % процентів річних на строк до 18 вересня 2018 року.

Відповідно до пункту 2.3. кредитного договору позичальник здійснює погашення кредиту та процентів шляхом щомісячного погашення ануїтентного платежу, що складається з частини основного договору та зазначається в графіку, який є додатком 1 до кредитного договору.

Згідно із пунктом 3.2.2. кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором також, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або поручителями зобов`язань договорами, які є забезпеченнями виконання зобов`язань.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та банком цього ж дня був укладений договір поруки.

Згідно із пунктом 4.1. договору поруки порука припиняється з припиненням зобов`язань за кредитним договором; якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

25 травня 2009 року АКБ «Форум» на адресу позичальника ОСОБА_2 було направлено лист-вимогу № 1579/83513 про дострокове повернення кредитних коштів. Вказаний лист ОСОБА_2 отримала 26 травня 2009 року.

28 вересня 2011 року ПАТ «Банк Форум» звернулося до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 19 вересня 2008 року, укладеним на забезпечення кредитних зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 19 вересня 2008 року.

27 жовтня 2011 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ПАТ «Банк Форум», за участю третіх осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , про визнання кредитного та іпотечного договорів такими, що укладені з використанням банком нечесної підприємницької практики.

10 листопада 2015 року ПАТ «Банк Форум» звернулося до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа № 206/6175/15-ц).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Відповідно до положень пункту 4.1. договору поруки від 19 вересня 2008 року порука за цим договором припиняється, якщо протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор не пред`явить до поручителя вимоги.

Оскільки строк дії поруки встановлений сторонами у договорі, тому передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк дії поруки не застосовується.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із того, що 25 травня 2009 року кредитор направив на адресу позичальника ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення усієї суми заборгованості за кредитом у строк не пізніше п'ятнадцяти днів від дати отримання цієї вимоги, яку остання отримала 26 травня 2009 року. Таким чином, строк виконання зобов`язань за кредитним договором, укладеним 19 вересня 2008 року між АКБ «Банк Форум» та ОСОБА_1 , на підставі положень частини другої статті 1050 ЦК України та пункту 3.2.2. кредитного договору був змінений кредитором з 2018 року на 10 червня 2009 року.

За таких обставин доводи касаційної скарги про те, що порука ОСОБА_1 має тривати протягом трьох років, починаючи з 18 вересня 2018 року, є безпідставними, оскільки днем настання строку виконання основного зобов`язання є 10 червня 2009 року і саме з цієї дати слід рахувати перебіг строку звернення банку до суду із позовом до поручителя.

Встановивши ці обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що порука ОСОБА_1 за виконання позичальником ОСОБА_2 кредитних зобов`язань є припиненою на підставі положень частини четвертої статті 559 ЦК України та пункту 4.1. договору поруки.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Разом із тим безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що звернувшись до суду із цим позовом у 2015 році, ОСОБА_1 пропустила трирічний строк позовної давності, оскільки матеріали справи не містять доказів, й відповідачем не доведено, що вона саме у 2011 році дізналась про порушення свого права.

Пред'явивши у 2011 році вимоги до позичальника ОСОБА_2 про стягнення боргу, банк не пред'явив зазначених вимог до ОСОБА_1 , при цьому при розгляді цієї справи не надав доказів, що остання була обізнана щодо вказаного судового розгляду та залучення її в якості третьої особи за зустрічним позовом ОСОБА_2 до банку.

Отже, посилання банку на пропуск позивачем позовної давності як підставу для відмови у позові є бездоказовим.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Щодо клопотання про закриття касаційного провадження у справі

У випадку, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 6 частини першої статті 186 ЦПК України), а у разі, коли провадження у справі вже відкрито, - закриває таке провадження (пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України).

Проте, якщо суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи-сторони у спорі чи припинення юридичної особи-сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для його скасування в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі (частина третя статті 377 ЦПК України). Аналогічно не можна скасувати у касаційному порядку повністю чи частково із закриттям провадження у справі законне й обґрунтоване рішення суду першої або апеляційної інстанції (частина третя статті 414 ЦПК України).

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20).

Вирішуючи зазначене клопотання третьої особи, колегія суддів враховує, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04 липня 2019 року внесено відомості про припинення юридичної особи-позивача (запис № 10671110237000829), що на переконання ОСОБА_2 є правовою підставою, передбаченою пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України, для закриття касаційного провадження у справі.

Проте, оскільки колегія суддів дійшла висновку про законність й обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень, тому відсутні підстави для застосування частини третьої статті 414 ЦПК України та задоволення клопотання ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Шевченка Олександра Володимировича залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара