Постанова

Іменем України

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 758/1214/15-ц

провадження № 61-38945св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Головне управління юстиції у місті Києві,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 вересня 2016 року в складі судді Неганової Н. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 31 травня 2018 року в складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Андрієнко А. М., Мараєвої Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Головне управління юстиції у місті Києві (далі - ГУЮ в м. Києві), про усунення від права на спадкування.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є законним спадкоємцем майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 також подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 Квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_3 та членам його сім`ї - ОСОБА_4 , який є батьком відповідача, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на праві спільної власності в рівних частках. Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем став ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив документи. Після його смерті позивач отримала свідоцтво на право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 та на гараж.

Відповідач не отримувала свідоцтва про право на спадщину.

ОСОБА_3 (дід відповідача) хворів, самостійно не пересувався, потребував постійного стороннього догляду, а відповідач ухилялася від надання йому допомоги.

З огляду на те, що відповідач ухилялася від надання допомоги своєму діду ОСОБА_3 , який через похилий вік і тяжку хворобу перебував у безпорадному стані, позивач просила суд усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті діда - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для задоволення позовних вимог немає, оскільки позовні вимоги необґрунтовані. Крім того, суд першої інстанції вказав, що позивач пропустила позовну давність у спорі про усунення відповідача від права на спадкування за законом.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 31 травня 2018 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 вересня 2016 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення висновок суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 з підстави спливу позовної давності.

Апеляційний суд вказав, що, дійшовши висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог, суд першої інстанції помилково зазначив у судовому рішенні про відмову у задоволенні позовних вимог і з підстав пропуску строку позовної давності.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У липні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для усунення відповідача від права на спадкування на підставі статті 1224 ЦК України, оскільки матеріалами справи та показаннями свідків підтверджено обставини ухилення відповідача від догляду за своїм дідом, який через хворобу, інвалідність та похилий вік перебував у безпорадному стані.

Рішення суду першої інстанції ухвалено неповноважним судом, оскільки на час виготовлення рішення суду повноваження судді були припинені.

Суди надали помилкову оцінку показанням свідків, допустили невідповідність висновків фактичним обставинам справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2018 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій зазначено про необґрунтованість доводів касаційної скарги ОСОБА_1 .

Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи та дійшли обґрунтованого висновку, що підстав для задоволення позовних вимог про усунення від спадкування за законом після смерті її діда ОСОБА_3 немає.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для її задоволення немає.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , а відповідач ОСОБА_2 доводиться йому онукою. Батько відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , який був сином ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, зокрема частка у квартирі АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 та членам його сім`ї - ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на праві спільної власності в рівних частках.

Спадкоємицями майна померлого ОСОБА_3 в рівних частках є його донька ОСОБА_1 й онука ОСОБА_2

08 лютого 2005 року державний нотаріус Четвертої київської державної нотаріальної контори видав ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 після смерті батька - ОСОБА_3 .

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2007 року у цивільній справі № 2-383/07, зокрема, визнано за ОСОБА_2 право на спадщину за законом та право власності: на 5/16 часток квартири АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 08 лютого 2005 року державним нотаріусом Четвертої київської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_1 на 1/2 частки вказаної квартири щодо 5/16 її частин.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 29 січня 2008 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним та визнання права власності на спадкове майно задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право на спадщину за законом та право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 . Визнано свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 08 лютого 2005 року державним нотаріусом Четвертої київської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_1 на 1/2 частки спірної квартири щодо 1/8 її частки недійсним.

Рішенням Верховного Суду України від 04 червня 2008 року зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання за ОСОБА_2 права на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 та в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 лютого 2005 року, виданого ОСОБА_1 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , в частині 1/8 частки квартири залишено без зміни.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 23 серпня 2011 року в цивільній справі № 2-53/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08 листопада 2011 року, зокрема, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 08 лютого 2005 року на ім`я ОСОБА_1 на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 в частині 3/16 часток; визнано за ОСОБА_2 право власності на 3/16 частки вказаної квартири.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02 березня 2020 року у справі № 133/1625/18 (провадження № 61-1419св20), від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15-ц (провадження № 61-14655св18), від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що позивач не надала належних, допустимих та безспірних доказів щодо ухилення відповідача ОСОБА_2 , яка відповідно до частини першої статті 1266 ЦК України є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 за правом представлення, від надання спадкодавцеві допомоги, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для усунення її від права на спадкування.

Разом з цим апеляційний суд обґрунтовано змінив рішення суду першої інстанції шляхом виключення з мотивувальної частини рішення посилання на пропуск позивачем позовної давності як підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими, а підставою для відмови у задоволенні позову є їх недоведеність.

Доводи касаційної скарги про те, що ця справа розглянута неповноважним судом, оскільки на підставі рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддю Подільського районного суду міста Києва Неганову Н. В. 07 червня 2017 року відсторонено від здійснення правосуддя, не можуть бути підставою для скасування рішення суду. Оскаржуване судове рішення ухвалено 28 вересня 2016 року, тобто на час ухвалення рішення суду суддю Подільського районного суду Неганову Н. В. не було відсторонено від здійснення судочинства.

Отримання позивачем повного судового рішення лише в жовтні 2017 року не свідчить про розгляд цієї справи неповноважним складом суду і не є підставою для скасування правильного та обґрунтованого судового рішення.

Арґументи касаційної скарги щодо неправильної оцінки судами доказів, які, на думку позивача, доводять факт ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю, який перебував у безпорадному стані і потребував такої допомоги, є неприйнятними, оскільки стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим колегія суддів ці доводи відхиляє.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржене рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанова апеляційного суду ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та з додержанням норм процесуального права, доводи касаційної скарги є необґрунтованими. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а вказаних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 вересня 2016 року в незміненій частині та постанову Апеляційного суду міста Києва від 31 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель