Постанова

Іменем України

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 757/72415/17-ц

провадження № 61-7055св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у складі суддів: Борисової О. В., Ратникової В. М., Левенця Б. Б.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, встановлення порядку участі у її вихованні, просив визначити такий спосіб його участі у вихованні дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та надати побачення з дочкою: 1-шої та 3-тьої суботи, 1-шої та 3-тьої неділі кожного місяця, з 16.00 год суботи до 18.00 год неділі; 2-гої та 4-тої неділі кожного місяця, з 12.00 год до 20.00 год. кожної середи протягом навчального року, з 16.00 год до 20.00 год із його зобов`язанням забирати та привозити дитину матері особисто та за свій рахунок; спільний виїзд влітку та взимку за наступним графіком: з 23 червня по 07 липня кожен парний рік, з 05 серпня по 20 серпня кожен непарний рік, із його зобов`язанням забирати та привозити дитину матері особисто та за свій рахунок; з 30 грудня кожного непарного року по 04 січня кожного парного року, з 05 січня по 10 січня кожного парного року, із зобов`язанням батька забирати та привозити дитину матері особисто та за свій рахунок; побачення батька з донькою щороку на свята та дні народження дитини, батька та баби з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за наступним графіком: щороку на день народження батька ІНФОРМАЦІЯ_5 з 16.00 год до 20.00 год, щороку на день народження дочки ІНФОРМАЦІЯ_1 з 15.00 год до 18.00 год кожен непарний рік, 18.00 год до 21.00 год кожен парний рік; щороку на день народження баби ІНФОРМАЦІЯ_6 з 15.00 год до 18.00 год кожен непарний рік, з 18.00 год до 21.00 год кожен парний рік; щороку 08 березня з 16.00 год до 20.00 год кожен непарний рік, з 11.00 год до 16.00 год кожен парний рік; щороку на травневі свята з 18.00 год 30 квітня до 18.00 год 02 травня кожен парний рік, з 18.00 год 08 травня до 18 год 09 травня кожен непарний рік; на свято Трійці з 12.00 год до 20.00 год кожен парний рік; на день Конституції України з 11.00 год до 19.00 год кожен непарний рік; на день Незалежності України з 11.00 год до 19.00 год кожен парний рік; на день захисника Вітчизни України з 10.00 год до 20.00 год кожен непарний рік. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він з відповідачем з 03 липня 2009 року перебував у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року. Вказував, що від шлюбу з ОСОБА_1 вони мають дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач перешкоджає його спілкуванню з дочкою та його участі в її вихованні, налаштовує доньку проти нього.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2018 року (у складі судді Писанця В. А.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, оцінивши встановлені обставини, враховуючи насамперед інтереси дитини, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено те, що відповідач чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, а також те, що встановлений розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації № 655 від 01 грудня 2017 року порядок та спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною є недостатнім, а відтак приходить до висновку, що з урахуванням встановленого характеру участі батька у вихованні дитини, є достатнім той порядок, що визначений органом опіки та піклування.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано у частині відмови у задоволенні позову про встановлення порядку участі у вихованні дитини. Визначено спосіб та порядок участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_2 , з його дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши такі дні та години побачень з дитиною: перша та третя субота кожного місяця з 12.00 год до 17.00 год з урахуванням бажання дитини на проведення зустрічей, із зобов`язанням батька забирати та привозити дитину матері особисто та за свій рахунок; друга та четверта неділя кожного місяця з 12.00 год до 17.00 год з урахуванням бажання дитини на проведення зустрічей, із зобов`язанням батька забирати та привозити дитину матері особисто та за свій рахунок; у день народження батька ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_5, щороку з 16.00 год до 20.00 год, з урахуванням бажання дитини на проведення зустрічі.Перші десять побачень провести у присутності матері дитини ОСОБА_1 и або третіх осіб, які погоджені матір`ю та батьком дитини, з урахуванням бажання дитини на проведення зустрічей. В решті рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про судові витрати.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що малолітня ОСОБА_3 , 2009 року народження, в присутності представників сторін, психолога ОСОБА_4 висловила свою думку з приводу спілкування з батьком. Малолітня ОСОБА_3 пояснювала, що з батьком ОСОБА_2 вона бачитися не хоче, оскільки ображена на нього. Заслухавши думку дитини, апеляційна інстанція вважає, що зазначена думка ОСОБА_3 не носить ознак нав`язування чужої думки. Разом з тим, суд враховує ставлення позивача до дочки, його бажання приймати активну участь у її вихованні, те, що виховання дочки, участь у піклуванні про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток є не лише правом, але і обов`язком позивача. Суд першої інстанції на вищевказані обставини уваги не звернув та не врахував принцип рівності прав батьків щодо дитини. Суд, виходячи з необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини, враховуючи, що зустрічі дитини з батьком не повинні носити формальний характер, бути достатніми за часом для спілкування батька з донькою, з урахуванням дотримання розумного балансу на участь кожного з батьків у вихованні дитини, стан здоров`я дитини та думку дитини вважає за доцільне визначити спосіб та порядок участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_2 з його дочкою ОСОБА_3 . При цьому, враховуючи вік дитини, прив`язаність її матері та з метою адаптації дитини, суд вважає за доцільне перші десять побачень провести у присутності матері дитини ОСОБА_1 або третіх осіб, які погоджені матір`ю та батьком дитини, з урахуванням бажання дитини на проведення зустрічей, а вподальшому такі зустрічі мають бути без присутності матері, з метою надання можливості батьку відновити контакт з донькою та забезпечити їй комфортне спокійне спілкування без впливу матері.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволення позову та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що жодних перешкод з її боку у спілкуванні дитини з батьком не виявлено, позивач не дотримувався рішення органу опіки та піклування щодо графіку побачень із дочкою, рік не відвідував її. Дитина не має бажання спілкуватися з батьком та, з огляду на вади серця, їй протипоказані зайві хвилювання, стресові ситуації і психо-емоційні перевантаження.

В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується та колегією суддів не переглядається з огляду на межі касаційного перегдяжу справи (стаття 400 ЦПК України).

(2) Позиція позивача

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що при вирішенні питання його участі у вихованні та спілкуванні з дочкою, суд мав звернути увагу та врахувати ризик негативного психологічного впливу матері на дитину, штучного створення напруженої ситуації у відносинах дитини з батьком, маніпулювання дитиною. Графік побачень, встановлений апеляційним судом, здатен відновити стабільне середовище для дитини, де в неї буде спілкування з обома батьками, надасть йому можливість відновини стосунки з дочкою, повернути їх до того стану, який існував до того, як мати почала налаштовувати дитину проти батька.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 03 липня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року. Від шлюбу сторони мають дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір`ю ОСОБА_1

10 травня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до начальника Служби у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації зі скаргою, в якій просив вжити заходи щодо недопущення порушення колишньою дружиною ОСОБА_1 прав спільної дочки ОСОБА_3 на підтримання стосунків та спілкування з батьком, спілкування та догляд обох батьків, здорові та безпечні умови життя, нормальний фізичний, розумовий, психологічний та моральний розвиток.

Згідно листа Служби у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 29 травня 2017 року № 105/78-416, з метою перевірки фактів, викладених у заяві ОСОБА_2 , спеціаліст Служби у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації 19 травня 2017 року здійснив обстеження житлово-побутових умов проживання малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Зі слів ОСОБА_1 , вона докладає максимум зусиль, щоб розлучення негативно не вплинуло на дітей, жодним чином не налаштовує ОСОБА_3 проти батька та бабусі. Під час опитування, малолітня ОСОБА_3 підтвердила інформацію матері стосовно вільного спілкування із батьком, дівчинка повідомила, що бачить батька, іноді гостює у нього в будинку, він приїжджає до школи та, за бажанням зустрічі, дівчинка телефонує йому з мобільного матері.

22 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до начальника Служби у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації з заявою, в якій вказувала на те, що вона не заперечує стосовно зустрічей батька з дитиною, але просила врахувати вік дитини, не позбавляти її материнської підтримки, для більш м`якої і поступової зміни її навколишнього середовища. Зазначала, що зустрічі батька з дитиною доцільно проводити за її участю, щоб донька могла поступово адаптуватися до змін та не відчувати жодного психологічного дискомфорту.

11 липня 2017 року позивач звернувся до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні із дитиною, встановлення порядку участі у вихованні дитини, а 10 серпня 2017 року подав заяву про уточнення заяви про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні із дитиною, встановлення порядку участі у вихованні дитини.

12 липня 2017 року ОСОБА_2 подав до Києво-Печерського ліцею № 171 «Лідер» заяву, в якій, зокрема, просив провести з ОСОБА_1 профілактичну бесіду з метою усунення з її боку перешкод на його нормальне та систематичне спілкування з дочкою ОСОБА_3 та неповнолітнім сином ОСОБА_1 від першого шлюбу - ОСОБА_6 .

Розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації № 655 від 01 грудня 2017 року «Про визначення участі батька у вихованні малолітньої доньки» визначено участь ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , наступним чином: в першу та третю неділю кожного місяця з 12.00 год до 15.00 год ОСОБА_2 зустрічається з малолітньою донькою ОСОБА_3 , а також може забирати доньку з місця її проживання/перебування для спільного проведення часу, за згодою дитини та у присутності ОСОБА_1 або третьої особи, яка погоджена матір`ю та батьком дитини.

Згідно висновку органу опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 07 червня 2018 року № 105/01-1180/В-140, враховуючи всі обставини справи, зокрема, думку дитини, її вік та стан здоров`я, дослідивши надані сторонами пояснення та докази, враховуючи фактичну відсутність перешкод з боку матері дитини, керуючись чинним законодавством України, заслухавши думку членів комісії з питань захисту прав дитини від 05 червня 2018 року, та діючи в інтересах малолітньої дитини, Печерська районна в м. Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування вважає за недоцільне визначати участь ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , 2009 року народження, оскільки зі сторони матері дитини ОСОБА_1 відсутні будь-які перешкоди у спілкуванні дочки з батьком.

ОСОБА_3 має вади здоров`я, у зв`язку з чим їй категорично заборонено фізичні та психо-емоційні навантаження, а також, рекомендовано виключити стресові ситуації.

Згідно з довідкою КНП «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва Філія № 2 від 23 січня 2019 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлено діагноз: Аномалія Ебштейна , тип А, невелика тристулкова недостатність, синдром WPWз короткими рідкими пароксизмами.Рекомендовано: спостереження кардіолога за місцем проживання; санація хронічних вогнищ інфекції; помірні фізичні навантаження не противопоказані; заняття фізичною культурою в підготовчій групі; електрофізіологічне дослідження та проведення РЧКД в плановому порядку за згодою батьків; заборона психо-емоційних перенавантажень та виключення стресових ситуацій.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з частиною першою статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою, третьою статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зазначає, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, від 07 грудня 2006 року).

За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно статті 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

Згідно статті 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини другої статті 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Отже, обов`язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен з батьків зобов`язаний приймати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний психоемоційний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право на спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Таким чином, законодавством України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок не чинити цьому перешкоди.

Установивши характер спірних правовідносин, дослідивши наявні у справі докази, враховуючи рівні права батьків на участь у вихованні дитини та виходячи з інтересів дитини і вимоги статей 157, 158 СК України, апеляційний суд дійшов правильного висновку про встановлення способу та порядку участі способи участі ОСОБА_2 у вихованні ОСОБА_3 .

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору. Саме такий спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини, а також є достатнім для забезпечення участі батька у процесі вихованні дитини.

У статті 12 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Тлумачення частини другої статті 171 СК України свідчить, що вона закріплює випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов`язково. До таких випадків належить: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (стаття 177 СК України).

Малолітня ОСОБА_3 , 2009 року народження, в присутності представників сторін, психолога ОСОБА_4 висловила свою думку з приводу спілкування з батьком. Малолітня ОСОБА_3 пояснила, що з батьком ОСОБА_2 вона бачитися не хоче, оскільки ображена на нього.

Заслухавши особисту думку дитини, суд врахував її при вирішенні спору у сукупності із встановленими обставинами щодо ставлення позивача до дочки, його бажання приймати активну участь у її вихованні, з урахуванням того, що виховання дочки, участь у піклуванні про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток є не лише правом, але і обов`язком позивача.

При цьому, враховуючи вік дитини, прив`язаність її матері та з метою адаптації дитини суд визнав за доцільне перші десять побачень провести у присутності матері дитини ОСОБА_1 або третіх осіб, які погоджені матір`ю та батьком дитини.

Апеляційний суд звернув увагу на те, що з урахуванням ставлення дитини до батька необхідно обов`язково враховувати наявність згоди/бажання дитини на проведення зустрічей, оскільки за станом здоров`я ОСОБА_3 необхідно виключити стресові ситуації та психо-емоційні навантаження.

У разі зміни обставин, пов`язаних з віком дитини, станом її здоров`я, психо-емоційного стану, жодна із сторін не позбавлені можливості звернутися до суду з позовом про визначення іншого способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що визначення обраного судом способу участі у спілкуванні та вихованні дитини є таким, що відповідає віковим потребам дитини, та за сумлінного відношення батька до виконання свого обов`язку є достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дочки.

Отже, постанова апеляційного суду в частині вирішення позову про встановлення порядку участі у вихованні дитини підлягає залишенню без змін.

Доводи касаційної скарги про те, що жодних перешкод з боку матері у спілкуванні дитини з батьком не виявлено, позивач не дотримувався рішення органу опіки та піклування щодо графіку побачень із дочкою, рік не відвідував її; дитина не має бажання спілкуватися з батьком та їй протипоказані зайві хвилювання, стресові ситуації і психо-емоційні перевантаження, є необґрунтованими, належним чином спростовані змістом постанови апеляційного суду та не впливають на законність оскаржуваного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Ргопіпа V. ІІкгаіпе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

ПостановуКиївського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року в частині вирішення позову про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко