Постанова

Іменем України

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 757/24148/17-ц

провадження № 61-3225св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - Смізюк Оксана Олегівна , відповідач - Генеральна прокуратура України, треті особи: ОСОБА_3 , прокуратура м. Києва, розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Смізюк Оксана Олегівна, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 червня 2018 року під головуванням судді Цокол Л. І. та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом(далі - Закон України № 460-IX).

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, треті особи: ОСОБА_3 , прокуратура

м. Києва, про визнання недостовірною та спростування інформації.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що в квітні 2016 року на його адресу надійшов лист представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 27 квітня 2016 року. З інформації, яка викладена у зазначеному листі, йому стало відомо, що начальник Департаменту кадрової роботи ОСОБА_3 25 лютого 2016 року надав відповідь на запит адвоката Шох К. А., у якому містяться наступні відомості: « ОСОБА_1 під час перебування на посаді першого заступника прокурора Печерського району міста Києва був причетний до здійснення процесуального керівництва у кримінальних провадженнях стосовно учасників мирних акцій протесту під час Революції Гідності». Вказував, що зазначена інформація є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності. На підставі вищевказаного, позивач просив позов задовольнити та визнати недостовірною інформацію, викладену Генеральною прокуратурою України в листі від 25 лютого 2016 року за на ім`я адвоката Шох К. А. та з метою спростування недостовірної інформації зобов`язати Генеральну прокуратуру України повідомити адвоката Шох К. А. про ухвалене у справі судове рішення упродовж 20 днів з дня набрання рішенням законної сили

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що інформація, висвітлена Генеральною прокуратурою України у листі від 25 лютого 2016 року, лише констатує факт виконання позивачем своїх службових обов`язків з підтримання обвинувачення у судовому процесі, а тому не може вважатися недостовірною.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 червня 2018 року - залишене без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та не доведеним, а інформація, викладена у листі Генеральної Прокуратури України від 25 лютого 2016 року, відповідає дійсності. Крім того, вказана інформація не є негативною та не містить будь-яких конкретних звинувачень про вчинення позивачем протиправних дій, а тому не порушує честі, гідності та ділової репутації позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Смізюк О. О., просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваних судових рішеннях відсутня оцінка доказів, наданих позивачем на обґрунтування позову.

Крім того, судами не зазначено причини не прийняття таких доказів, не наведено результати оцінки їх допустимості та належності.

Доводи інших учасників справи

У травні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив від

Генеральної прокуратури України, в якому Генеральна прокуратура України вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з Печерського районного суду м. Києва цивільну справу № 757/24148/17-ц.

16 травня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що у листі Генеральної прокуратури України

від 25 лютого 2016 року № 11-22909-16 за підписом Начальника Департаменту кадрової роботи Горбаня О. П. міститься інформація наступного змісту: « ОСОБА_1 під час перебування на посаді першого заступника прокурора Печерського району міста Києва був причетний до здійснення процесуального керівництва у кримінальних провадженнях стосовно учасників мирних акцій протесту під час Революції Гідності».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір, з приводу визнання інформації, викладеної Генеральною прокуратурою України в листі від 25 лютого 2016 року за № 11-22909-16, недостовірною.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Тлумачення статті 40 Конституції України свідчить, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що інформація, викладена у листі Генеральної прокуратури України від 25 лютого 2016 року відповідає дійсності. Крім того, ця інформація не є негативною та не містить будь-яких конкретних звинувачень про вчинення позивачем протиправних дій, а тому не порушує честь, гідність та ділову репутацію позивача.

З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2016 року до Генеральної прокуратури України надійшли звернення народного депутата України ОСОБА_4 та адвоката Шох К. А. щодо надання копій матеріалів особової справи ОСОБА_1 , інформації чи мав відношення ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді першого заступника прокурора Печерського району м. Києва, до розслідувань кримінальних справ стосовно активістів Євромайдану, а також з інших питань.

У ході розгляду звернень установлено, що ОСОБА_1 у період з

21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року здійснювалось процесуальне керівництво у ряді кримінальних проваджень, які можуть мати відношення до осіб, звільнених від кримінальної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року, а також до осіб, до яких застосовано повну індивідуальну амністію.

Зокрема, ОСОБА_1 здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12013110000001294 за підозрою

ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 293 КК України.

Згідно з вироком Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня

2013 року у справі № 757/27323/13-к, постановленого за результатами розгляду зазначеного кримінального провадження, між заступником прокурора Печерського району м. Києва ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_5 затверджено угоду про визнання винуватості,

ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 293 КК України.

На підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня

2014 року ОСОБА_5 звільнено від призначеного вироком суду

від 11 грудня 2013 року покарання.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 березня 2014 року задоволено заяву прокуратури м. Києва про перегляд рішень за нововиявленими обставинами. Скасовано вирок Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року та ухвалу цього ж суду від 31 січня 2014 року у кримінальному провадженні № 12013110000001294 стосовно ОСОБА_5 . Відмовлено у затвердженні угоди про визнання винуватості між ОСОБА_5 та заступником прокурора Печерського району

м. Києва ОСОБА_1 Матеріали кримінального провадження

№ 12013110000001294 повернуто прокурору м. Києва для продовження досудового розслідування.

У подальшому, 14 квітня 2014 року зазначене кримінальне провадження закрито прокуратурою м. Києва на підставі пункту другого частини першої статті 284 КПК України.

За результатами розгляду зазначених звернень, Генеральною прокуратурою України, в межах чинного законодавства, надано народному депутату України та адвокату запитувану інформацію за виключенням відомостей з обмеженим доступом.

Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про те, що висловлена у листі інформація не є недостовірною, оскільки вона лише констатує факт виконання позивачем його службових обов`язків з підтримання обвинувачення у судовому процесі, та підтверджується відповідними доказами.

Правильним є висновки судів попередніх інстанцій про те, що інформація, надана відповідачем на запит адвоката, не порушує особисті немайнові права позивача, що є обов`язковим елементом юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі, гідності та спростування недостовірної інформації.

З урахуванням наведених норм матеріального права, практики Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, належним чином дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки звернення громадян до відповідних державних органів, висловлювання та пояснення своєї позиції у таких зверненнях не можуть вважатися приниженням честі, гідності та наклепом. Позивачем не доведено, що відповідач розповсюджував відносно нього неправдиву інформацію, а інформація, яку Генеральна прокуратура України у своїй відповіді на запит надала адвокату Шох К. А., не є такою, що порушує немайнові права позивача.

Вирішуючи спір, суди правильно визначили характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Крім того, такі доводи скарги були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 червня 2018 року та постанова Київського апеляційного суд від 17 січня 2019 року відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

На думку судової колегії судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Смізюк Оксана Олегівна, залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суд від 17 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко