Постанова

Іменем України

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 372/2626/15-ц

провадження № 61-5078св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т.А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області про визнання в порядку спадкування за законом права на завершення приватизації та одержання свідоцтва про право власності на земельну ділянку на ім`я спадкоємця.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 та до складу спадкового майна після її смерті входить житловий будинок та земельні ділянки, загальною площею 0,50 га, що знаходяться на АДРЕСА_1 .

17 грудня 2008 року мати склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день її смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла їй.

Позивач посилалася на те, що 18 березня 2015 року нотаріусом Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, площею 0,50 га, що розташована на АДРЕСА_1 , оскільки рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13 червня 2008 року державний акт серія РЗ № 270820 на земельну ділянку, виданий на підставі рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 31 березня 2005 року№ 21, був визнаний недійсним.

Позивач стверджувала, що рішенням Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 12 червня 2008 року ОСОБА_3 надано дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки, загальною площею 0,50 га, що розташована на АДРЕСА_1 , а рішенням Підгірцівської сільської ради від 03 липня 2009 року ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельну ділянку площею 0,25 га - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на АДРЕСА_1 , затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, та доручено землевпорядній організації оформити державний акт на право власності на земельну ділянку в установленому порядку.

Внаслідок смерті мати не завершила процедуру приватизації земельних ділянок та не отримала на них свідоцтва про право власності, а тому позивач просить суд визнати за нею у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 права на завершення приватизації земельних ділянок, загальною площею 0,50 га, з яких: земельна ділянка площею 0,25 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та земельна ділянка площею 0,25 га - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на АДРЕСА_1 , та права на одержання відповідних свідоцтв про право власності на вказані земельні ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03 серпня 2015 року у складі судді Зінченко О. М. позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право на завершення приватизації земельних ділянок загальною площею 0,50 га, з них: земельна ділянка площею 0,25 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельна ділянка площею 0,25 га - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на АДРЕСА_1 , та право на одержання відповідних свідоцтв про право власності на вказані земельні ділянки на ім`я спадкоємця ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_3 скористалася своїм правом на приватизацію земельної ділянки, яка перебувала у її користуванні, звернувшись до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області із заявою про передачу їй у приватну власність земельних ділянок і органом місцевого самоврядування було прийнято рішення про передачу їй у приватну власністю вказаної земельної ділянки, однак ОСОБА_3 не встигла отримати державний акт про право власності на земельну ділянку, тому її спадкоємці мають право на завершення приватизації земельної ділянки.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 серпня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області про визнання в порядку спадкування за законом права на завершення приватизації та одержання свідоцтва про право власності на земельну ділянку на ім`я спадкоємця, закрито.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що під час апеляційної перевірки ОСОБА_2 не було доведено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03 серпня 2015 року у цій справі було порушено його право на земельну ділянку, отже, судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 не вирішувалося, а тому на підставі статті 362 ЦПК України апеляційне провадження підлягає закриттю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що саме спірну земельну ділянку йому було передано рішенням Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 22 квітня 2004 року, якою він почав користуватися, завозити будівельні матеріали та облаштовувати заїзд до земельної ділянки; рішенням суду у 2008 році вже було визнано недійсним державний акт про передачу спірної земельної ділянки ОСОБА_3 , однак у 2008 року вона знову звернулася до ради із заявою про надання дозволу на проведення інвентаризації цієї земельної ділянки та потім із заявою про затвердження технічної документації та передачі земельної ділянки у власність; суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку з підстав визнання державного акта недійсним; суд досліджував документи, які не були подані позивачем до суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Обухівської державної нотаріальної контори Клименко О. П. 22 липня 1997 року ОСОБА_4 придбав будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Обухівського бюро технічної інвентаризації від 15 серпня 2006 року будинок АДРЕСА_2 , який був придбаний ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 22 липня 1997 року, знаходиться у с. Романків Обухівського району Київської області.

Довідкою Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 08 січня 2019 року підтверджено, що зміна назви села відбулася у зв`язку із встановленням межі адміністративно-територіального утворення села Романків на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Згідно із свідоцтвом про шлюб від 26 січня 1950 року ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер (свідоцтво про смерть від 01 листопада 2002 року).

Рішенням ХХХІІ сесії Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 12 червня 2008 року надано дозвіл ОСОБА_3 на проведення інвентаризації земельної ділянки, загальною площею 0,50 га в АДРЕСА_2 .

Рішенням Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 03 липня 2009 року № 30 передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,25 га на АДРЕСА_3 в межах Підгірцівської сільської ради за рахунок земель Підгірцівської сільської ради.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (свідоцтво про смерть від 11 грудня 2012 року).

Згідно із заповітом ОСОБА_3 від 17 грудня 2008 року її спадкоємцем є ОСОБА_1 , яка 27 листопада 2013 року звернулася до Обухівської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

На зазначене рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 серпня 2015 року, у серпні 2018 року ОСОБА_2 , який не був залучений до участі у справі, звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції та посилався на те, що судом було вирішено питання про його права на вказану земельну ділянку, так як ця ж земельна ділянка була виділена йому у приватну власність рішенням Підгірцівської сільської ради від 22 квітня 2004р.

Відповідно до наданих суду документів вбачається, що рішенням Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 22 квітня 2004 року надано та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_3 , та 0,25 га для ведення селянського господарства.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Суд апеляційної інстанції закриваючи провадження у справі виходив з того, що ОСОБА_2 не було надано доказів, що передана йому у власність земельна ділянка знаходиться біля будинку АДРЕСА_3 , що на виконання рішення сільської ради від 22 квітня 2004 року були визначені межі виділеної йому земельної ділянки і вона є тотожною тій земельній ділянці, яка була передана у власність ОСОБА_3 .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 не має у с. Романків на праві власності житлового будинку і жодна конкретна земельна ділянка не перебувала у його користуванні.

Посилання ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 червня 2008 року, яким за його позовом були визнанні недійсними рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 31 березня 2005 року про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки в АДРЕСА_3 та державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_3 , не може бути достатньою підставою для висновку, що земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_3 рішенням Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 03 липня 2009 року, є тотожною тій земельній ділянці, яка була передана у власність ОСОБА_2 у 2004 році.

На земельній ділянці на АДРЕСА_3 знаходиться житловий будинок, який на праві приватної власності належав ОСОБА_4 - чоловіку ОСОБА_3 та був їх спільним майном. У зв`язку із цим 20 грудня 1999 року ОСОБА_4 звертався із заявою до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області про передачу йому у приватну власність земельної ділянки на АДРЕСА_3 .

Згідно з рішенням Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, яке оформлено протоколом від 30 грудня 1999 року № 8 ОСОБА_4 надано у приватну власність безоплатно земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства, згідно з площею, зазначеною у земельно-кадастровій документації сільської ради.

Довідкою Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 10 квітня 2008 року № 177 підтверджено, що згідно з земельно-кадастровою книгою за ОСОБА_4 рахувалася земельна ділянка, площею 0,50 га з 1997 року у АДРЕСА_3 .

Аналогічна довідка була видана Підгірцівською сільською радою Обухівського району Київської області 07 травня 2008 року, в якій також зазначено, що вказана земельна ділянка у 1999 році була передана ОСОБА_4 у приватну власність рішенням виконкому від 30 грудня 1999 року № 12.

Матеріали справи не містять доказів про отримання ОСОБА_4 державного акта на право власності на землю, а лише надана копія квитанції від 16 квітня 2002 року про оплату ним грошових коштів за виготовлення державного акта на землю, однак вказана обставина не свідчить про позбавлення його та його спадкоємців права власності на передану йому у власність земельну ділянку.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Отже, на підставі вказаної норми Закону рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Встановивши, що доводи ОСОБА_2 про те, що йому була надана у приватну власність земельна ділянка біля будинку АДРЕСА_3 , суперечать нормам матеріального права та не підтверджені належними доказами, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про не порушення рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03 серпня 2015 року його права на земельну ділянку, а також про те, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 не вирішувалося, а тому апеляційне провадження у справі слід закрити.

Доводи касаційної скарги про те, що саме спірну земельну ділянку йому було передано рішенням Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 22 квітня 2004 року, якою він почав користуватися, завозити будівельні матеріали та облаштовувати заїзд до земельної ділянки; рішенням суду у 2008 році вже було визнано недійним державний акт про передачу спірної земельної ділянки ОСОБА_3 , однак у 2008 року вона знову звернулася до ради із заявою про надання дозволу на проведення інвентаризації цієї земельної ділянки та потім із заявою про затвердження технічної документації та передачі земельної ділянки у власність; суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку з підстав визнання державного акта недійсним; суд досліджував документи, які не були подані позивачем до суду першої інстанції, не спростовують правильність висновків суду та не свідчать про порушення норм процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року зупинено дію рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 серпня 2015 року до закінчення касаційного провадження, слід поновити дію цього судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 серпня 2015 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко